Характеристика окремих злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг 3 страница

[69] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 187.

[70] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. За загальною редакцією Гончаренка В.Г., Андрушка П.П. – К.: «ФОРУМ», 2005, у трьох книгах. – Книга 3. – С. 235; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид., перероб. та доп. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1059; Мельникова В.Е. Должностные преступления (вопросы уголовно-правовой квалификации). Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1985. – С. 41; Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий: Вопросы уголовно-правовой квалификации. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 52; Квициния А.К. Должностные преступления. – М.: Российское право, 1992. – С. 38; Курс уголовного права. Особенная часть. Том 5. Учебник для вузов. Под ред. д.ю.н., проф. Г.И. Борзенкова, и д.ю.н., проф. В.С. Комисарова. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – С. 79; Слуцька Т. Поняття службової особи: кримінально-правовий аналіз // Публічне право. – 2001. – № 3. – С. 172.

[71] Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1990. – № 4. – С. 21-22.

[72] Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 146-147.

[73] Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. – С. 66.

[74] Яни П.С. Экономические и служебные преступления. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – С. 105.

[75] Феоктистов М.В. Некоторые вопросы совершенствования уголовного законодательства как средства противодействия коррупции // Противодействие современной преступности: оценка эффективности уголовной политики и качества уголовного закона / Сборник научных трудов под ред. д.ю.н., проф. Н.А. Лопашенко. – Саратов: Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции; Сателлит, 2010. – С. 118.

[76] Егорова Н. Юридические основания осуществления управленческих функций специальным субъектом преступления // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 18-19.

[77] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відповідальний редактор С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – С. 818.

[78] Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. проф. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 2003. – С. 64.

[79] Коломеец В.К. Об ответственности осужденных за должностные и некоторые другие правонарушения // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью: Межвуз. сб. науч. работ. – Свердловск: ВЮЗИ, 1983. – С. 79-80.

[80] Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 266-267.

[81] В Україні налічується понад 450 тис. юридичних осіб та понад один мільйон фізичних осіб – підприємців. Серед них близько 30 тис. акціонерних товариств, у т.ч. 9,6 тис. публічних. Загальна кількість суб’єктів господарювання державного сектору економіки становить понад 4,1 тис., у т.ч. 3,8 тис. державних підприємств і 300 господарських товариств, у яких частка державної власності у статутному капіталі перевищує 50% (Оцінювання національної системи доброчесності. Україна 2011 / Д. Ковриженко, О. Хмара, Д. Котляр, О. Чебаненко, Р. Головенко: Творче об’єднання «ТОРО». – К.: ТОВ «Агентство «Україна», 2011. – С. 197).

[82] Андрушко П.П. До початку футбольного матчу залишалося півтори години…(Аналіз окремих норм (положень) проекту Закону «Про засади запобігання і протидії корупції») // Юридичний вісник України. – 14 – 20 травня 2011 р. – № 20.

[83] Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – С. 99.

[84] Гук О. Суб’єкт службових злочинів // Радянське право. – 1986. – № 12. – С. 55-58; Егорова Н. Управленческие функции специального субъекта преступления (уголовный закон, теория, судебная практика) // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 48; Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 191-209; Шнитенков А.В. Ответственность за преступления против интересов государственной службы и интересов службы в коммерческих и иных организациях. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – С. 105-107.

[85] Практика розгляду судами кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабара). Узагальнення підготовлене суддею ВСУ В.Г. Жуком та головним консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ О.С. Іщенко // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 9. – С. 22.

[86] Стрельцов Є., Шевчук В. Корупція в освіті // Юридичний вісник України. – 3 – 9 березня 2012 р. – № 9.

[87] Андрушко П.П. До початку футбольного матчу залишалося півтори години…(Аналіз окремих норм (положень) проекту Закону «Про засади запобігання і протидії корупції») // Юридичний вісник України. – 7 – 13 травня 2011 р. – № 19.

[88] Хавронюк М.І. Почнемо антикорупційні експертизи… з антикорупційного закону // Юридичний вісник України. – 18 – 24 лютого 2012 р. – № 7.

[89] Так, якщо організаційний – це той, що пов’язаний з організацією чого-небудь, то розпоряджатись означає не лише мати щось у своєму розпорядженні, а й діяти по відношенню до кого-, чого-небудь на свій розсуд (Великий тлумачний словник сучасної української мови (з додат. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – С. 853, с. 1258).

[90] Бриллиантов А., Яни П. Должностное лицо: организационно-распорядительные функции // Законность. – 2010. – № 6. – С. 12, 14.

[91] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України» У 2 т. / За відповід ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. I. – С. 136.

[92] Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 30 січня – 5 лютого 2010 р. – № 5.

[93] Аналогічне визначення на підставі аналізу положень Закону України від 11червня 2009 р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та проекту Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» сформулювала Т.І. Слуцька (Слуцька Т. Поняття службової особи: кримінально-правовий аналіз // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 169).

[94] Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – С. 298-299.

[95] Брич Л., Навроцький В. Суб’єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за чинним Кримінальним кодексом України: дискусійні питання // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 7. – С. 45; Брич Л.П., Навроцький В.О. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 69. Так само вважає М.І. Мельник (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1050).

[96] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 175.

[97] Болдарь Г.Є. Незаконні дії у разі банкрутства: проблеми кримінально-правової кваліфікації та вдосконалення законодавства: Дис.... канд. юрид. наук. – Луганськ, 2007. – С. 108-109.

[98] Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – С. 108.

[99] Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 223.

[100] Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – С. 662.

[101] Круковес В. Нотариус – лицо должностное? // Закон и бизнес. – 25 ноября 1998 г. – № 47.

[102] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 34; Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 203.

[103] Зайцев А., Марченко В. У нотариуса – (не) «должностное» лицо? // Юридическая практика. – 5 августа 2008 г. – № 32; Сірий М.І. Висновок науково-правової експертизи щодо законності визнання приватного нотаріуса спеціальним суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності, проведеної у відповідності із Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» на запит приватного нотаріуса Ковальчука С.П. // Судова апеляція. – 2009. – № 2. – С. 144-150; Зайцев О.В. Проблеми встановлення ознак службової особи при вчиненні злочину нотаріусом // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук. конф., 15 травня 2009 р. / ред. кол. В.І. Борисов (голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2009. – С.74-77; Белинская Е.А. Правовой статус нотариуса в уголовно-правовых отношениях // Правова держава. – 2010. – № 12. – С. 149-153.

[104] Проаналізувавши наявні в юридичній науці позиції, що стосуються визначення правового статусу нотаріусів, Р.Л. Максимович поділив їх на декілька груп: державних і приватних нотаріусів пропонувалось визнавати службовими особами; державних і приватних нотаріусів пропонувалось не зараховувати до службових осіб; лише державних нотаріусів пропонувалось визнавати службовими особами (правовий статус приватних нотаріусів не було з’ясовано); приватних нотаріусів пропонувалось визнавати службовими особами (правовий статус державних нотаріусів не було з’ясовано); приватних нотаріусів пропонувалось не визнавати службовими особами (правовий статус державних нотаріусів не було з’ясовано); державних і приватних нотаріусів пропонувалось зараховувати до посадових осіб (див. більш детально про це: Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 155).

[105] Див. про це главу 10 підручника.

[106] Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – С. 119.

[107] Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения: Монография. – К.: Гол. изд-во издательского объединения «Вища школа», 1987. – С. 57-61.

[108] Папиашвили Ш. Спорные вопросы взяточничества // Социалистическая законность. – 1968. – № 11. – С. 42-45.

[109] Навроцький В.О. Чи є експерт службовою особою? // Життя і право. – Пробний номер. – С. 19-21. Свою наукову позицію В.О. Навроцький обстоює послідовно. Див., наприклад: Об ответственности медицинских работников // Социалистическая законность. – 1988. – № 1. – С. 57.

[110] Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – С. 50-52.

[111] Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – С. 99-102.

[112] Необхідність зробити це застереження пояснюється тим, що, на думку В.О. Навроцького як члена Науково-консультативної ради ВССУ, у ст. ст. 365-2, 368-4 КК йдеться не про судових експертів, а про осіб, які здійснюють інші види експертної діяльності (наприклад, встановлюють, чи виконана картина певним художником, причому роблять це за угодою з зацікавленими особами). Судовий ж експерт не надає послуги, а виконує роль учасника процесу.

[113] З цього приводу в юридичній літературі слушно зазначається, що експерт не наділений якимось владними чи управлінськими повноваженнями. Тому він підлягає відповідальності не як службова особа, а за статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який служить у МВС, може виступати як службова особа лише у випадку, якщо він виконує не свою звичайну роботу, а, наприклад, залучається начальником для участі в охороні громадського порядку (Клепицкий И.А., Резанов В.И. Получение взятки в уголовном праве России. М.: Изд. центр АРиНА, 2001. – С. 44-45).

[114] Див., наприклад: Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 190-193; Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Х.: Вид-тво Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – С. 292-293; Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – С. 642-644; Коваль А. А оно все-таки лицо служебное… О возможности признания арбитражного управляющего служебным лицом // Юридическая практика. – 10 апреля 2007 г. – № 15; Мовчан Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 230-239; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 5-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2010. – С. 657.

[115] Болдарь Г.Є. Кримінально-правовий статус арбітражного керуючого // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 112-113.

[116] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 258-259.

[117] Там само. – С. 265-266.

[118] Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 30 січня – 5 лютого 2010 р.– № 5.

[119] Аналогічний висновок зробив і П.П. Андрушко, вважаючи, щоправда, що до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, законодавець відносить і приватного підприємця (Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 268). На нашу думку, формулювання ч. 2 ст. 358 КК не дає однозначних підстав для віднесення приватного підприємця до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, оскільки можна міркувати і так: у зазначеній нормі КК підприємець просто знаходиться в переліку суб’єктів злочину між працівником юридичної особи будь-якої форми власності та особами які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг.

[120] Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 30 січня – 5 лютого 2010 р. – № 5.

[121] Шаститко А.Е. Организационные рамки предоставления публичных услуг // Вопросы экономики. – 2004. – № 7. – С. 33-34.

[122] Григораш О. І. Публічні послуги у сфері державного управління: поняття та зміст [Електронний ресурс] // Науковий вісник Чернівецького університету. – № 385. (Режим доступу: http://lawreview.chnu.edu.ua/article.php?lang=ua&visnuk=32&article= 715)

[123] Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-е вид., перероб. і доп. – Х.: Право, 2010. – С. 263.

[124] Коханюк Т. Здійснення системного тлумачення положень Особливої частини КК України на прикладі Розділу «Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – Вип. 51. – С. 357-358.

[125] Венедиктова І. В. Юридична природа публічних послуг // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Право. – 2009. – № 841. – С. 90.

[126] Методичні рекомендації з питань кваліфікації корупційних злочинів, передбачених ст. ст. 364-1, 365-1, 365-2, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 КК України / О.Г. Кальман, В.М. Куц, Я.О. Триньова, Н.М. Ярмиш. – К.: Національна академія прокуратури України. – 2012. – С. 16, 36.

[127] Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – С. 76.

[128] Там само. – С. 80.

[129] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид., перероб. та доп. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1068-1069; Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – С. 80-81.

[130] П. 1 Положення про реєстр адміністративних послуг, затвердженого постановою КМУ від 27 травня 2009 р. № 532.

У Національній антикорупційній стратегії на 2011–2015 роки, схваленій Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1001/2011, вказується на необхідність законодавчого врегулювання такого питання, як надання адміністративних та інших публічних послуг.

[131] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 326.

[132] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 7-е вид. – К.: Юридична думка, 2010. – С. 1000; Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – С. 988.

[133] Андрушко П.П. Яким інтересам має надаватись правозастосовними органами пріоритет при вирішенні питання про відповідальність за несплату податкових зобов’язань: фіскальним держави чи платника податків (коментар до постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 1. – С. 41-43; Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 9. – С. 79-82.

[134] Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: Монографія. – К.: Істина, 2006. – С. 252-253.

[135] Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. – С. 336-338; Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): Дис… канд. юрид. наук. – К., 2009. – С. 155-156; Квициния А.К. Должностные преступления. – М.: Российское право, 1992. – С. 78; Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – С. 62-63; Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 279; Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С.С. Яценко. – 4-е вид., перероб. та доп. – К.: А.С.К., 2005. – С. 725.

[136] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 156-157.

[137] Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – С. 46.

[138] Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – С. 36.

[139] Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – 8-е вид., перероб. та доп. – Х.: Одіссей, 2012. – С. 733.

[140] Архів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області. Справа 11-436 за 2006 р.

[141] Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 34-38, 160; Хашев В.Г. Деякі аспекти удосконалення диспозиції ст. 364 Кримінального кодексу України // Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 – 21 травня 2011 р. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – С. 545.

[142] Кримінальне право. Особлива частина. Підручник / Під ред. В.І. Шакуна. – К: НАВСУ «Правові джерела», 1999. – С. 498; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1053.

[143] Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – С. 418; Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – С. 301. Імпонує ця думка і В.Г. Хашеву (Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – С. 34).

[144] Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 68.

[145] Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: Дис… канд. юрид. наук. – Львів, 2009. – С. 192.

[146] Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. – С. 224-225; 238-239.

[147] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 34.

[148] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. – Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 135, 136.

[149] Таке законодавче формулювання створює хибне враження, що у разі заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам іноземців та осіб без громадян вона не може визнаватись істотною, а тому за її заподіяння не буде наставати кримінальна відповідальність. Тому у відповідних формулюваннях мають згадуватись не громадяни, а фізичні особи (Тростюк З., Соколов А. Істотна шкода як ознака складу службової недбалості // Вісник прокуратури. – 2009. – № 1. – С. 76).

[150] Брич Л. Кримінально-правова кваліфікація корупційних діянь (з урахуванням диференціації юридичної відповідальності за новим антикорупційним законодавством України) // Юридичний вісник України. – 8 – 14 травня 2010 р. – № 19.

Не дивлячись на те, що ст. 172-9 КпАП зазнала істотних змін порівняно зі ст. 212-29 КпАП, позначена колізія не знайшла свого вирішення. У ст. 172-9 КпАП йдеться про невжиття передбачених законом заходів у разі виявлення відповідним суб’єктом корупційного правопорушення, яким згідно з ч. 4 ст. 1 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» є умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

[151] Андрушко П.П. Вирок Юлії Тимошенко. Юридичний експрес-аналіз (продовження): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/panoram_of_week/?id=9223

[152] Антонюк Н. О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою: Монографія. – Львів: ПАІС, 2008. – С. 108.

[153] Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – С. 23.

[154] Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 80.

[155] Архів Царичанського районного суду Дніпропетровської області. Справа № 1-31 за 2009 р.

[156] Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): Дис… канд. юрид. наук. – К., 2009. – С. 69.

[157] Волженкин Б. В. Служебные преступления. – М.: Юристъ, 2000. – С. 107, 327; Борков В. Существенность нарушения правоохраняемых интересов при квалификации должностного злоупотребления // Уголовное право. – 2009. – № 6. – С. 9.

[158] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 58, 62.

[159] Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – С. 64.

[160] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004.

[161] Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 23.

[162] Хашев В.Г. Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – С. 76-77.

[163] Тростюк З., Соколов А. Істотна шкода як ознака складу службової недбалості // Вісник прокуратури. – 2009. – № 1. – С. 79-80.

[164] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1048.

[165] Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 85-86.

[166] Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального Кодексу України – К.: Істина, 2004. – С. 64.

[167] Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 52.

[168] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 303.

[169] Ответственность за должностные преступления в зарубежных странах / Отв. ред. проф. Ф.М. Решетников. – М.: Юрид. лит., 1994. – С. 7.

[170] Хавронюк М. «Проблема Т.» і законні засоби її вирішення // Дзеркало тижня. – 24 березня 2012 р. – № 11.

[171] Квициния А.К. Должностные преступления. – М.: Российское право, 1992. – С. 57-58; Папиашвили Ш.Г. Должностные преступления в теории уголовного права, законодательстве и судебной практике. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1988. – С. 87-90.

[172]Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 152, 228; Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – С. 17; Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-е вид., перероб. і доп. – Х: Право, 2010. – С. 482; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1054; Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – С. 125-128.

[173] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 229; Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 67.

[174] Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 130.

[175] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Вказана праця. – С. 228-229.

[176] Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – С. 344-345; Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: Дис… канд. юрид. наук. – Львів, 2009. – С. 138; Хавронюк М.І. Дещо про мету, мотив і спрямованість суспільно небезпечного діяння // Життя і право. – 2004. – №1. – С. 60-64; Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 847.

[177]Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 134-138, 160.

[178] Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – С. 301.

[179] В юридичній літературі правоохоронний орган визначається як державний, як правило, озброєний орган, виконання яким (поряд із профілактичною) однієї чи кількох інших головних правоохоронних функцій (захисна, оперативно-розшукова, розслідування злочинів тощо) є визначальним у його діяльності, який у зв’язку з цим потребує специфічного забезпечення, до працівників якого законом пред’являються спеціальні вимоги та працівники якого з метою виконання ними свої обов’язків наділяються різноманітними специфічними правами, мають відповідні пільги і зовнішні ознаки належності до правоохоронних органів, користуються підвищеним правовим захистом (Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи і правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 28-31).