Відцентрові форсунки

Форсункою називається спеціальна насадка, яка забезпечує такий витік рідини, при якому струмина при виході в простір розпадається на маленькі краплі.

Розпад на краплі здійснюється завдяки відцентровій силі. Потоку рідини спочатку задається закручення (патрубок входу рідини віднесений від осьової лінії на відстань (рис. 7.28), а потім завдяки звуженню сопла форсунки зростає кутова швидкість.

Рис. 7.28. Форма течії відцентровій форсунки

Звуженість потоку збільшує колову складову швидкості і тому збільшуються відцентрові сили, які притискують потік до стінки, завдяки цьому утворюється тонка плівка рідини, яка при виході з форсунки розпадається на маленькі краплі.

Коефіцієнт звуження струмини на виході з форсунки дорівнює:

,

де – відповідно радіус розрізу повітряного вихору і вихідного отвору форсунки.

Коефіцієнт витрат і звуження можливо розрахувати таким чином:

де – для ідеальної рідини.

На рис. 7.29 показаний характер зміни і у залежності від А.

Рис. 7.29. Залежність коефіцієнтів витрат і звуження від коефіцієнта А

Зростання А означає зростання закрутки потоку. Для в’язкої рідини

,

де – коефіцієнт тертя у форсунці.

Зростання в’язкості рідини зменшує момент кількості руху при виході з форсунки, тому колова складова швидкості у вихідному розрізі зменшується, а витрати в’язкої рідини зростають у порівнянні з ідеальною рідиною.