Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Як зазначалося вище, основою рослинництва є культурні сорти рослин. Культурними рослини стали в результаті проведення штучних процесів відбору і схрещування з метою одержання і закріплення кращих продуктивних властивостей певних рослин, тобто внаслідок селекції в рослинництві. Селекційні покращення здійснюються в межах рослин одного виду, а одиницею селекційних покращень виступає сорт рослин. Відомо, що права на результати інтелектуальної діяльності (якими виступають селекційні досягнення) як нематеріальні об'єкти мають назву виключних прав, на відміну від права власності, об'єктом яких виступають речі.
У світовій практиці існує дві системи охорони виключних прав: реєстраційна і створювальна. Реєстраційна система охороняє сутність, а створювальна - форму інтелектуального досягнення. Відомо, що результати творчої діяльності поділяються на продукти, які характеризуються формою («формений продукт») і змістом («змістовний продукт»). Перші охороняються на основі факту їх існування внаслідок створення, інші - на реєстраційній основі (тут вимагається експертиза, бо можливе незалежне створення об'єктів того ж роду іншими особами).
Патент як правоохоронний документ реєстраційної системи правового захисту спрямований на захист саме змістовної, а не формальної складової. Знаючи зміст винаходу його можна втілити в принципово іншу форму, але це не змінює сутності патентного захисту, спрямованого на відшкодування завданої використанням змісту винаходу матеріальної і моральної шкоди власникові виключних прав на нього. Патент захищає тільки зміст винаходу, оскільки лише він становить для його власника комерційну цінність. Форма інтелектуального досягнення захищається двома способами: самим фактом створення (літературний твір, пісня, опера, картина тощо); авторським свідоцтвом (раціоналізаторська пропозиція).
Особливість об'єкта селекційних відносин полягає в тому, що в ньому одночасно поєднуються ознаки форменого і змістовного продукту. Жодного іншого продукту інтелектуальної діяльності з подібними характеристиками не існує. Якщо для об'єктів авторського та суміжних прав достатнім вважається факт створення інтелектуального продукту, який визначається індивідуальністю, неможливістю його повторення, то для об'єктів реєстраційної системи на передній план висувається їх змістовна характеристика, сутність інтелектуального досягнення, знаючи які можна повторити останнє. Залежно від зазначених особливостей і будується спеціальний режим правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.
Таким чином, для визнання селекційного досягнення охороноздатним однакову важливість мають як зміст створеного результату, так і його форма. При цьому необхідно зазначити, що специфіка форми селекційного досягнення полягає у її високій індивідуалізації. Знаючи методологію, методики, які застосовував автор, алгоритм створення селекційного продукту його можна повторити і одержати результат, лише відносно схожий з авторським. Особливість форми селекційного досягнення полягає в тому, що незважаючи на гіпотетичну можливість її повторення, сам процес її повторного створення, на відміну від технічних та інших інтелектуальних здобутків, характеризується значним часовим проміжком та вимагає при цьому великих матеріальних витрат. Значний період окупності матеріальних витрат робить процес повторного створення селекційного досягнення недоцільним. Крім того, специфіка сільськогосподарського виробництва, на відміну від інших галузей господарювання, які застосовують технічні досягнення, визначає саме формальну спрямованість, адже комерційною цінністю наділена тільки форма селекційного досягнення: сорт рослин чи порода тварин. Все це засвідчує те, що в селекційних відносинах режим правової охорони повинен спрямовуватися, насамперед, на охорону його форми.
Єдину державну систему органів охорони прав на сорти рослин становлять Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба) та підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин, Державний центр Автономної Республіки Крим з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Автономної Республіки Крим, обласні державні центри експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин областей, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, підприємства. Деаржсортслужба є урядовим органом державного управління у складі Мінагрополітики України і діє на основі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182.
Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин (Держсортінспекція) є самостійним структурним підрозділом Держсортслужби без права юридичної особи, який здійснює державний контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин на основі Положення, затвердженого наказом Держсортслужби від 16 січня 2003 р. № 17-1 (у редакції наказу Держсортслужби від 26 серпня 2005 р. № 449), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2005 р. за № 1021/11301.
Чинне законодавство прямо не визначає об'єкт селекційної діяльності в рослинництві, визначається тільки сорт рослин як об'єкт правового захисту. Можна ототожнити дані поняття і визначити об'єктом селекційної роботи в рослинництві селекційне досягнення, яким є саме сорт рослин.
Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Клон - це штучне ідентичне відтворення окремих високопродуктивних рослин певного сорту за допомогою виділення генетичного коду. Створення лінії - це відбір і розмноження природним способом найкращих рослин сорту за своїми продуктивними властивостями. Гібридом є схрещення двох різних рослин, наприклад, грейпфрут (апельсин та лимон), трітікум (пшениця та ячмінь).
До сорту рослин, який підлягає охороні шляхом патентування ст. 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. (у редакції Закону від 17 січня 2002 р. № 2986ТІІ) висуває обов'язковість наявності сукупності певних ознак, зафіксованих в описі селекційного досягнення: він повинен бути новим, вирізняльним, однорідним та стабільним за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певного комбінацією генотипів. При цьому закон розтлумачує суть цих ознак.
Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання. Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин згідно зі ст. 3-1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» є: 1) автор (автори) сорту рослин; 2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи законом. Вони можуть набувати таких прав: особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
Різні види зазначених прав на сорти рослин посвідчуються різними правовстановлюючими документами: 1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин посвідчує свідоцтво про авторство на сорт рослин; 2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин посвідчує патент на сорт рослин. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених у занесеному до Реєстру патентів описі сорту; 3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин посвідчує свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
Свідоцтво про авторство на сорт рослин є охоронним документом, що посвідчує особисте немайнове право авторства на сорт і видається автору сорту рослин (селекціонеру) Державною службою з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України (Держсортслужба). Процедуру видачі цього свідоцтва, а також його форму закріплює Положення про свідоцтво про авторство на сорт рослин, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 28 травня 2003 р. № 151, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за № 470/7791. Автором сорту (селекціонером) визнається людина, яка безпосередньо вивела або виявила і поліпшила сорт. Вона набуває особистого немайнового права авторства від дати державної реєстрації сорту рослин.
Патент - охоронний документ, що посвідчує пріоритет і майнове право інтелектуальної власності на сорт рослин. Порядок видачі патентів України на сорти рослин та їх завірених копій, а також форму патенту визначає спеціальний нормативно-правовий акт. Таким актом є Положення про Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 15 серпня 2008 р. № 515, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2008 р. за № 1149/15840.
Окремим різновидом використання сорту є його поширення. Поширення сорту - це комерційне розповсюдження посадкового матеріалу матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру сортів. Майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами. Посвідчує це право відповідний охоронний документ, яким є свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин, а виникає таке право з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. Здійснюється державна реєстрація відповідно до Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686. Державна реєстрація сорту здійснюється шляхом занесення відомостей до Реєстру сортів. Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин видається Держсортслужбою в місячний строк від дати державної реєстрації сорту особі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою, зазначеною у заявці. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється поширювати в Україні.
Таким чином, в Україні існують три реєстри, за допомогою яких здійснюється державна реєстрація і правова охорона сортів рослин. Це Реєстр заявок (Державний реєстр заявок на сорти рослин), Реєстр патентів (Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин) і Реєстр сортів (Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні). Усі Реєстри є прошнурованими, пронумерованими книгами, які ведуться Державною службою з охорони прав на сорти рослин. Відомості, що містяться у реєстрах, крім фіксації на паперових носіях, постійно зберігаються на електронних носіях у порядку, затвердженому Держсортслужбою.
Реєстр заявок є офіційним документом, призначеним для державної реєстрації заявок на сорти рослин. Здійснюється процедура заявок на основі Положення про Державний реєстр заявок на сорти рослин, затвердженого наказом Мінагрополітики від 26 лютого 2003 р. № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за № 220/7541. Відомості про заявку заносяться до Реєстру заявок після визначення дати, на яку заявка вважається поданою. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, дають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого із заявкою опису сорту від дати подання заявки. Після публікації інформації з Реєстру заявок в офіційному бюлетені Держсортслужби будь-яка особа має право одержати витяг з Реєстру заявок.
Реєстр патентів є документом, який призначений для державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин в Україні та містить відомості щодо майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин та прав, пов'язаних з цим правом. Нормативно-правовою основою ведення Реєстру патентів виступає вже згадуване Положення про Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин.
Реєстр сортів є офіційним документом, який містить відомості про сорти рослин, а також щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності. Відомості постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях у порядку, затвердженому Держсортслужбою. Занесення до Реєстру сортів відомостей про сорт та змін до них здійснюється за наказом Держсортслужби. Здійснюється ведення Реєстру сортів відповідно до вищезгадуваного Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686. За сортами родів і видів, які не віднесені до переліку родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність для поширення, що затверджується Держсортслужбою, рішення про державну реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту.
Нещодавно набув чинності ще один реєстр сортів рослин - Державний реєстр генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі, введений Порядком державної реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. № 808. Через новизну цього реєстру процедура його ведення є ще не досить відпрацьованою. Обов'язок його ведення покладено безпосередньо на Мінагрополітики України. Права на новостворений сорт набуваються в Україні шляхом подання до Держсортслужби заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. Правила складання та подання заявки на сорт рослин затверджені наказом Мінагрополітики від 26 квітня 2007 р. № 287 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за №553/13820.
Складання, подання і супроводження заявки можуть здійснюватися заінтересованою особою як особисто, так і за допомогою фахівців-посередників відповідно до Положення про представників з питань інтелектуальної власності на сорти рослин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183. Представник надає фізичним і юридичним особам, які він представляє, допомогу та послуги, пов'язані з охороною прав на сорти рослин, представляє інтереси зазначених осіб в органах виконавчої влади, судах, банках, а також у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.
Державна реєстрація сорту можлива лише після проведення відповідних формальної і кваліфікаційної експертиз у експертному закладі, вимоги до якого висуває Порядок визначення уповноваженого закладу експертизи сортів рослин, затверджений наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин 20 червня 2003 р. № 159, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 липня 2003 р. за № 553/7804.
Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - це експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до сортів рослин і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам. Формальна експертиза здійснювалася раніше на основі Правил проведення формальної експертизи документів заявки на сорт, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 13 грудня 2002 р. № 391, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1025/7313. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин» від 2 серпня 2006 р. та набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 2 листопада 2006 р. зазначені Правила втратили чинність на підставі наказу Мінагрополітики України від 28 квітня 2007р. № 300, зареєстрованого в Мін'юсті України 17 травня 2007 р. за № 517/13784.
На жаль, нові Правила формальної експертизи на сьогодні так і не розроблені. Формальна експертиза здійснюється сьогодні на підставі Керівництва з проведення формальної експертизи документів заявки на сорт, затверджених наказом Держсортслужби від 3 вересня 2007 р. № 341. Цей документ, що зачіпає права й законні інтереси громадян, не має державної реєстрації, здійснюваної органами Мін'юсту України відповідно до вимог, висунутих Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. та постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. за № 731.
Заявка на сорт рослин - це сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що посвідчують права на сорт. Форма заяви має 11 розділів, окремі з яких містять пункти. У процесі проведення формальної експертизи визначається відповідність формальних ознак заявки на сорт рослин вимогам, встановленим патентно-селекційним законодавством. За своєю сутністю формальна експертиза - це експертиза документів, з яких складаються заявки.
Після закінчення Держсортслужбою формальної експертизи документи заявки на сорт передаються до Українського інституту експертизи сортів рослин для проведення кваліфікаційної експертизи. Інститут установлює новизну сорту, проводить експертизу назви сорту відповідно до Положення про експертизу назв сортів рослин, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 23 червня 2003 р. № 188, зареєстрованого в Мін'юсті України 10 липня 2003 р. за №574/7895. Подані заявником документи заявки, а саме: опис сорту та показники для визначення придатності сорту до поширення в Україні, є основою для прийняття рішення про проведення кваліфікаційної експертизи. Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, вирізняльності, однорідності та стабільності). Експертиза включає в себе комплекс лабораторних і польових досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою, на підставі якого приймається рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього.
Кваліфікаційну експертизу проводять Український інститут експертизи сортів рослин, обласні державні центри експертизи сортів рослин, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, підприємства, що складають державну систему з охорони прав на сорти рослин. Інститут може доручати іншій науково-дослідній установі, яка не входить до державної системи з охорони прав на сорти рослин, визначеній Держсортслужбою, проведення окремих ланок кваліфікаційної експертизи нових сортів рослин, а також використовувати результати польових досліджень заявника. Держсортслужба на підставі експертних висновків приймає рішення про державну реєстрацію сорту та прав на нього шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав власників сортів рослин та Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні.
Державна служба з охорони прав на сорти рослин визначає перелік родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність для поширення в її закладах. Встановлено Перелік родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню з метою визначення відповідності сорту критеріям охороноздатності в закладах експертизи державної системи з охорони прав на сорти рослин, затверджений наказом Мінагрополітики від 3 червня 2005 р. № 262, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 липня 2005 р. за № 723/11003. За сортами родів і видів, які не увійшли до вищезазначеного переліку, рішення приймається на підставі інформації, що надана заявником під його відповідальність. Кваліфікаційна експертиза таких сортів здійснюється заявником на добровільних засадах на основі Інструкції з проведення кваліфікаційної експертизи родів і видів рослин, сорти яких не підлягають державному випробуванню в закладах експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин, затвердженої наказом Мінагрополітики від 3 червня 2005 р. № 262, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 2005 р. за № 724/11004. Зокрема це стосується державної реєстрації сортів або ліній, які призначені виключно як компоненти для гібридних сортів. Свідоцтво про авторство на сорт, Патент на сорт, Свідоцтво про державну реєстрацію сорту таких рослин видаються під відповідальність заявника і мають деклараційний характер.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п'ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для сортів деревних та чагарникових культур і винограду; б) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для всіх інших сортів. Після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового припинення чи відмови від них, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа.
У разі суспільної необхідності Держсортслужба має право примусового використання сортів рослин відповідно до Порядку видачі примусової ліцензії на використання сорту рослин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 121. Підставою видання примусової ліцензії є мотиви надзвичайної суспільної необхідності та за умови введення воєнного чи надзвичайного стану. Строк такої ліцензії - до чотирьох років (у межах строку дії патенту) з виплатою відповідної компенсації володільцю патенту на сорт.
Приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, здійснене однойменним Законом України від 2 серпня 2006 p. № 60-V, наклало на Україну обов'язок створити еталонні колекції сортів рослин. Такі колекції створено відповідно до Положення про еталонні колекції сортів рослин, затвердженого наказом Держсортслужби № 69-ОД від 26 грудня 2002 р. Еталонна колекція сортів рослин - група сортів у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка формується із загальновідомих сортів, що мають одну чи більше ознак, прояв яких можна застосувати як еталон для порівняння із новими сортами, які вивчають у процесі проведення кваліфікаційної експертизи.
81. Правове регулювання насінництва.
Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 р. визначає насінництво та розсадництво як галузь рослинництва, що займається розмноженням насіння і садивного матеріалу, збереженням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль. Відповідно до ст. З зазначеного Закону до суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України.
Галузева програма «Селекція і насінництво - 2006-2010», затверджена наказом Мінагрополітики України та УААН від 11 грудня 2006 р. № 757/129 зазначає, що виробництвом оригінального, елітного насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин у 2006-2010 pp. займатимуться 55 науково-дослідних установ та 110 дослідних господарств Української академії аграрних наук, а також близько 90 навчально-дослідних господарств та інших паспортизованих суб'єктів насінництва, які будуть вести первинне і елітне насінництво більш ніж 800 сортів і гібридів та виробляти в середньому за рік майже 320 тис. тонн елітного насіння зернових і зернобобових культур, понад 16 тис. тонн картоплі, 13 тис. тонн сої, 1,5 тис. тонн ріпаку і 2,6 млн шт. саджанців хмелю.
Для впорядкування відносин з насінництва та уточнення переліку суб'єктів насінництва і розсадництва дані про них вносяться до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який ведеться на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 595/7916. Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу (далі - Реєстр) - це перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал. Реєстрація суб'єктів насінництва і розсадництва проводиться на підставі наказу Міністерства аграрної політики України про видачу паспорта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу та занесення його до Реєстру. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не занесені до Реєстру, не мають права виробляти насіння та садивний матеріал для реалізації. Реєстр за дорученням Міністерства аграрної політики України веде Державна служба з охорони прав на сорти рослин.
Одержання статусу суб'єкта насінництва врегульовує Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 594/7915. Атестацію суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу проводять атестаційні комісії. Атестаційна комісія з надання суб'єктам господарювання права на виробництво та реалізацію: оригінального й елітного насіння - утворюється наказом Міністерства аграрної політики України; репродукційного насіння і садивного матеріалу, гібридів першого покоління - утворюється наказом Міністерства агропромислового комплексу АР Крим, головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій. На підставі рішення атестаційних комісій та висновків Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерство аграрної політики України видає наказ про видачу паспорта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та занесення до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Виготовлення, заповнення та видачу суб'єктам насінництва і розсадництва паспортів здійснює Український інститут експертизи сортів рослин.
Паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій видається на термін дії укладеного ліцензійного договору між власником сорту та виробником насіння цього сорту, але не більше ніж на 5 років. Після закінчення терміну дії паспорта проводиться переатестація, у результаті якої видається новий паспорт.
У процесі використання сортового насіння можуть суттєво погіршитися його сортові якості. Причин такому явищу можна навести досить багато: недотримання технології посіву, догляду за посівами, збирання, переробки й зберігання врожаю. На погіршення сортових якостей можуть вплинути навіть невідповідні природно-кліматичні умови. Дослідження відповідності насіння сортовим вимогам здійснюється за допомогою апробації (випробування) сортових посівів, яка здійснюється на основі Порядку здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посівів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 3 липня 2009 р. № 463, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 р. за № 659/16675.
Основна мета проведення апробації сортових посівів - підтвердження того, що ознаки сорту залишились незмінними в процесі їх розмноження та визначення придатності сортових посівів для використання урожаю з них на насіннєві цілі. Для цього за встановленими морфологічними ознаками відмінності сорту визначаються сортова чистота (однорідність), засміченість сортового посіву іншими рослинами, в тому числі рослинами, насіння яких важко відокремлюється, карантинними, злісними й отруйними бур'янами, встановлюється ступінь ураження рослин хворобами та ушкодження шкідниками. Апробації підлягають усі сортові посіви сільськогосподарських рослин, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та призначені для використання на насіннєві цілі або проходять виробниче випробування і належать суб'єктам насінництва та розсадництва. Здійснює апробацію державний інспектор з насінництва із залученням, за необхідності, автора сорту або представників установи-оригінатора та заявника.
Загальна схема апробації включає сукупність таких дій. До початку проведення апробації в підприємстві складається загальний план апробації посівів чи насаджень. У плані необхідно вказати назви (номери) ділянок, розміщення рядів і рослин у ряду згідно зі сторонами світу, строками і черговістю проведення апробації. Під час проведення апробації на ділянці оглядають усі рослини або кущі кожного ряду, відзначаючи в польовому журналі номер ряду, кількість рослин основного сорту, домішки і випади. Апробацію проводять двоє людей - апробатор і помічник. Апробатор визначає відповідність рослин сорту, відрізняє домішки і веде записи. Помічник за його вказівками позначає домішки (етикеткою, фарбою або інше) чи видаляє їх і підраховує кількість рослин (саджанців або кущів) кожного основного сорту окремо у ряді. За результатами досліджень визначається чистосортність і зрідженість посівів (насаджень) у відсотках до загальної кількості рослин на одиницю площі. За матеріалами апробації складаються акти апробації у трьох примірниках за підписом апробатора, керівника підприємства, засвідчуються печаткою і перший примірник надсилається до Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, другий залишається в господарстві, а третій - подається установі, якій підзвітне підприємство.
За результатами визначення посівних якостей насіння відповідні насіннєві інспекції (за територіальною ознакою) видають власникові такі державні документи: Сертифікат на насіння України; Посвідчення про кондиційність; Результат аналізу насіння.
Об'єктами насінництва та розсадництва згідно зі ст. 2 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» є: 1) сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортосуміш); 2) насіння і садивний матеріал; 3) насінницькі посіви та насадження.
Сутність таких різновидів сорту рослин, як клон, лінія і гібрид, було розкрито вище. Популяцією є сукупність рослин одного виду, поширених у певній місцевості. Щодо сорту, то це переважаюче поширення якогось сорту рослин у межах певної місцевості. Сортосуміш одержується внаслідок цілеспрямованого або ненавмисного (при обробці, зберіганні чи перевезенні) змішуванні різних сортів рослин одного виду. Внаслідок різних властивостей змішаних сортів сортосуміш як насіння використовується одноразово.
Під насінням розуміються органи рослин, які використовуються для розмноження. Садивний (посадковий) матеріал - це рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин.
Насінницькі посіви - це ділянки ріллі, призначені для розмноження посівних сортів рослин. Насадження призначаються для розмноження багаторічних рослин, які відтворюються за допомогою садивного (посадкового) матеріалу.
Залежно від можливості передати сортові якості насіння поділяють на категорії:
- оригінальне - це насіння первинних ланок насінництва, вироблене оригінатором сорту, тобто особою, яка створила, вивела, виявила сорт та (або) забезпечує його збереження. На оригінатора покладається обов'язок забезпечувати підтримку сорту таким чином, щоб зберігалися ознаки, вказані у описі сорту, складеному на дату його реєстрації у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні;
- елітним є насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких та інших господарствах, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Кількість поколінь елітного насіння визначає оригінатор сорту, але, як правило, їх є два, тобто суперелітне та елітне;
- репродукційне насіння - усі наступні покоління елітного насіння, тобто насіння першої та наступних репродукцій. Репродукцією є період одноразового розмноження насіння внаслідок його висіву і збирання врожаю. Через природно-кліматичні особливості продукцію рослинництва можна одержати лише один раз на рік. Тому репродукцією є порядковий номер року розмноження елітного насіння. Наприклад, вираз «насіння другої репродукції» означає, що таке насіння одержано на другий рік розмноження елітного насіння. Залежно від видових особливостей рослин може бути декілька репродукцій. Як правило, після четвертої репродукції насіння втрачає свої сортові якості і потребує сортооновлення. Сортооновленням є періодична заміна сортового насіння сільськогосподарських культур високоякісним насінням цього самого сорту. При цьому бажано, щоб насіння було оригінальним, елітним або хоча б не нижче першої репродукції.
До насіння зазначених категорій прирівнюється відповідний садивний матеріал картоплі, винограду, плодових, горіхоплідних, ягідних, декоративних, лікарських, лісових культур з урахуванням особливостей їх розмноження.
Дата публикования: 2015-02-03; Прочитано: 292 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!