Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику

Марксистська філософія (К.Маркс (1818-1883) Ф,Енгельс (1820-1895) (Час створення марксизму 40-і роки XIX ст.)

Сформувалася на багатому грунті попередніх філософських систем. З одного боку її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого стала їх діалектичним запереченням. Марксистська філософія виникла як складова більш широкого вчення - марксизму. Виникнення марксизму було детерміновано (определено, обусловлено) конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. Соціальні конфлікти та потрясіння періоду, що передував марксизму, закономірно викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціально-філософських питань. Принципово по новому у марксистській філософії вирішується комплекс питань, пов'язаних з життям суспільства. +Філософія марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва. Послідовно проводить думку, що в основі суспільного розвитку лежить спосіб виробництва матеріальних благ.

Основне місце в філософії марксизму посідає проблема людини, розглядають яку не лише як продукт природи, а й соціальний феномен. Причому акцент робиться на її соціальних характеристиках. Людина постає як носій соціальної активності, суб'єкт діяльності, творець матеріальних і духовних цінностей.

Проблема людини органічно пов'язана з теоретичним осмисленням такого суспільного елемента як відчуження, під яким розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу діяльності і її результатів в силу, що панує над людиною, тисне на неї, диктує певні вимоги, силу, протилежну її бажанням і прагненням.

Однією з характерних рис марксистської філософії є її безпосередня спрямованість на захист потреб та інтересів пролетаріату.

У філософії марксизму одне з центральних місць займає практика і трактується як матеріальна предметно-чуттєва, цілеспрямована діяльність людини, завдяки якій змінюються природний і суспільний світ, у тому числі і сама людина. Вищим рівнем практики Маркс і Енгельс вважали революційну зміну суспільних відносин. Революційна практика пролетаріату і широких народних мас вважалась тим важелем, за допомогою якого ця філософська теорія могла реалізуватись.

По суті вся марксистська філософія - це спроба раціонального обгрунтування шляхів зміни світу на кращий. Важлива характеристика марксистської філософії - її атеїзм. У цьому вченні релігія піддається нищівній критиці з використанням надбань попередньої філософії, насамперед, французьких Просвітителів XVIII ст. та вчення Л.Фейє рбаха.

Матеріалістичне вчення про історію Енгельс вважав найбільш значним відкриттям Маркса у філософії. Концепція ця передбачає розкриття певних положень:

- нове розуміння джерел і рушійних сил суспільного розвитку (Своїм історичним існування суспільство зобов'язане не розуму, а сфері матеріального життя. Засадою суспільного життя є спосіб виробництва як конкретно-історична форма суспільного виробництва. спосіб виробництва є єдність певного способу сумісної діяльності (продуктивні сили) й відповідні йому форми спілкування (виробничі відносини));

- діалектика продуктивних сил і виробничих відносин зумовлюють історичний прогрес як зміну соціальних формацій. Розвиток формацій - природно-історичний процес, який на основі розуміння загальних закономірностей історичного процесу та його поступового характеру надає можливість аналізувати і передбачати подальший історичний розвиток суспільства;

- економічні відносини, спосіб виробництва створюють в кінцевому варіанті основу усіх інших відносин, обумовлюють соціальні, політичні й духовні процеси життя. Економіка життя стає базисом, ідеологія - надбудовою. Люди, розвиваючи своє матеріальне виробництво і своє матеріальне спілкування, змінюють разом з тим (цією своєю дійсністю) також мислення. Свідомість людей не є щось інше, як тільки усвідомлене буття, а буття людей є реальний процес їх життя;

- історія є послідовною зміною поколінь, вона не розвивається суто стихійно, а спирається на суб'єкта історичної дії. Людська діяльність - єдність об'єктивного і суб'єктивного, тому людина автор і дійова особа своєї історичної драми. Звідсіль важливо, що об'єктивні закони, діючі у суспільстві, становили б принципи свідомої людської діяльності;

- життя людей, в якому виявляється людська сутність, носить переважно практичний характер. Практика - вихідна і первинна по відношенню до людини та її духовному світу засада, яка має суспільний характер, є історичною, предметною, активно-перетворюючою діяльністю. В силу цього форми і продукти свідомості можуть бути змінені не духовною критикою, а, насамперед, практичною зміною реальних суспільних відносин. Не критика, а революційна практика як зміна зовнішніх обставин й суспільних відносин є рушійною силою історії, а також релігії, філософії, інших теорій.

Виникнення і розвиток марксистської філософії є якісним стрибком в історико-філософському процесі. Багато складних проблем буття людини, суспільства, природи, розвитку науки, методології пізнання і практики набули в ній принципово нової інтерпретації. В рамках самого марксизму поява цього вчення розглядається як революційний переворот у філософії.

До марксистської філософії потрібно підходити як і до інших філософських вчень, виважено і неупереджено. В ході подальшого суспільного розвитку одні її ідеї збереглися і розвивалися, інші піддані критиці і запереченню. Нові соціальні умови потребують нових підходів, нового філософського осмислення. Мабуть лише історія зможе дати цій філософії неупереджену оцінку.

В работе "К критике политической экономии", которая была написана в августе 1858-январе 1859 г.г., Маркс рассматривал систему буржуазной экономии. Исследования привели Маркса к тому, что правовые отношения, так же точно как и формы государства, не могут быть поняты ни из самих себя ни из так называемого общего развития человеческого духа, что наоборот они коренятся в материальных жизненных отношениях, совокупность которых Гегель называет "гражданским обществом" и что анатомию "гражданского общества" следует искать в политической экономии.

В общественном производстве жизни люди вступают в определенные, необходимые, от их воли не зависящие отношения - производственные отношения, которые соответствуют определенной ступени развития их материальных производительных сил.

Совокупность производственных отношений составляет экономическую структуру общества, реальный базис, на котором возвышается юридическая и политическая надстройка и которому соответствуют определенные формы общественного сознания.

Способ производства, считает Маркс, обуславливает социальный, политический и духовный процессы жизни вообще.

На известной ступени своего развития материальные производственные силы общества приходят в противоречие с существующими производственными отношениями. Из форм развития производительных сил эти отношения превращаются в оковы.

Тогда наступает эпоха социальной революции.

Маркс отмечает: - переворот материальный - с естественно-научной точностью констатируемый переворот в экономических условиях производства; - переворот идеологический (юридических, политических, религиозных, художественных и философских форм, в которых люди осознают этот конфликт и борются за его разрешение).

Маркс считает, что: человечество ставит себе всегда только такие задачи, которые оно может разрешить, т.к. задача возникает лишь тогда, когда материальные условия ее решения уже имеются на лицо, или находятся в процессе становления.

Маркс считает, что буржуазной общественной формацией завершается предыстория человеческого общества, потому что буржуазные производственные отношения, по его мнению - последняя антагонистическая форма общественного процесса производства, развивающиеся в недрах буржуазного общества производительные силы создают вместе с тем материальные условия для разрешения этого антагонизма.