Середньовічна філософія

І

Ні про що не можна сказати так точно, щоб зміст не можна було спотворити.

П. Абеляр

§16. Філософія раннього Середньовіччя. Патристика і гностицизм

З історії середніх віків ви пам’ятаєте, що на зміну античності як періоду дитинства в історії людства приходить Середньовіччя з його підлітковою рефлексією. Разом із тим це був час у європейській історії, коли неподільно панувала християнська релігія, яка сформувалася в римській провінції Іудеї та швидко поширилася імперією, здобувши величезну кількість прихильників і послідовників. Оскільки офіційною релігією Стародавнього Риму було язичництво, то новоз’явлене християнство тривалий час зазнавало жорстоких переслідувань державою. Проте в IV ст. його було проголошено новою офіційною релігією, і гноблені раніше християни з гнаних стали гонителями, почали невблаганно переслідувати язичників і ревно боротися із залишками старої державної релігії.

Цей найдраматичніший і тривалий період має свою внутрішню динаміку. Оскільки процес відмирання старого суспільства і народження нового збігається в часі, важко провести чітку лінію між античністю і Середньовіччям. Раннє Середньовіччя українські історики філософії пов’язують із періодом утвердження християнства, що відбувалося впродовж перших століть нашої ери і завершилося у VIII ст. Такий підхід дещо відрізняється від загальноприйнятої періодизації історії середніх віків, в основу якої покладено не розвиток ідей, а великі історичні події, що мали значний вплив на подальший хід історії. Зокрема, початок Середньовіччя прийнято пов’язувати із загибеллю під натиском варварів Західної Римської імперії в V ст. н. е. В історії європейської філософії цей період характеризується боротьбою патристики і гностицизму.

Патристика(грец. pater – батько) – це теологічні та соціально-філософські вчення батьків церкви, у яких істини Біблії приймаються, безумовно, на віру. Гностицизм(грец. gnosis – знання, учення) – перша християнська єресь, прихильники якої не заперечували істин Біблії, але хотіли їх пізнати.

Однак, де є пізнання, там – спокуса сумніву, тому пошуки гностиків почали трактувати як єресь.

Гностицизм розвивався як широка релігійно-філософська світоглядна течія, що складається з поєднання християнських релігійних догматів, грецької ідеалістичної філософії та східних релігій. У ранньому Середньовіччі закладається основна наскрізна проблема цієї епохи: співвідношення віри і знання. Найбільш ранній етап патристики одержав назву апологетика (грец. apologia – захист), для якої характерний вищий ступінь абсолютизації християнських догматів (грец. dogma – положення, що приймається за незаперечну істину). Своєрідне кредо апологетики було висловлене ранньохристиянським письменником Квінтом Тертулліаном (155/165–220/240): “Вірую навіть тому, що розумові видається абсурдним”.

Саме в ранньому Середньовіччі через віру і любов до Бога людина намагалася зрозуміти саму себе. Були дуже поширені трактати “Про свободу волі”-, за допомогою яких аналізували проблему зла в цьому світі. Багато трактатів були анонімні, це зумовлювалося прагненням авторів донести до читача первозданну істину, не спотворивши її своєю суб’єктивністю. У цьому виражався релігійний традиціоналізм Середньовіччя: чим давніша думка, тим вона істинніша.

Перші спроби систематизації християнської філософії зробили засновники катехізисної школи Климент Александрійський та його учень Оріген. Вони запозичили з грецької філософії її понятійну базу, розгортаючи неоплатонівську методологію на християнському підґрунті. Загальною рисою християнської патристики є те, що вона, на відміну від головної мети апологетів – захисту християнства, переходить до побудови універсальних систем християнського світогляду, свідомо використовуючи античну спадщину.

Климента Александрійського (р. н. невід. – 211/216) уважають першим християнським філософом. Він здобув доволі фундаментальну як на той час освіту. Багато мандрував Грецією, Малою Азією та Єгиптом, що сприяло поглибленню його знань. Відвідуючи Сицилію, Климент Александрійський прийняв християнство, а з часом став духовним наставником і священиком. Його філософські погляди розкриваються в твердженні, що Логос є Великим Розумом, утіленим у Христі, творцем світу і просвітлювачем людського розуму. Тому обов’язком кожної людини є опанування релігії, філософії та різних наук.

Філософ прагнув знайти гармонію між християнством і знанням. “Віра, – як уважав мислитель, – є основою знання, а якщо ви не вірите – не зможете його здобути”. Постать Климента значною мірою розкриває межовість часу між античністю і Середньовіччям, адже саме він прагнув поєднати античну мудрість і віровчення християн. Уважаючи людину вінцем Божого творіння, він закликав її свідомо розкривати в собі образ Бога, за подобою якого вона створена, і тим самим позбавлятися зла.

Оріген (185–253/ 254) є найвпливовішим філософом раннього християнства. Він став зачинатилем релігійної філософії, богослов’я, містики, проповіді, бесід, схолій (примітки на полях), але насамперед Оріген невтомно вивчав Біблію. Філософ став фактичним укладачем Нового Заповіту, систематизуючи різні списки Євангелій, що були в різних християнських центрах узбережжя Середземного моря. Дослідник відкрив у Святому Письмі три смислові рівні: буквальний, що відповідає тілесному; моральний – душі; духовний – духу. При цьому моральний смисл часто виявляється більш широким за етичний, оскільки виводиться з містичного смислу та відображає життя божественного слова в людській душі.

Оріген значною мірою сприяв підготовці філософського ґрунту для офіційного визнання християнства, що було зроблено Першим Вселенським собором християнської церкви (Нікейський собор – від назви м. Нікея, нині – Ізник, Туреччина) у 325 р. Собор офіційно надає фундаментальної інтерпретації християнському догмату^про Трійцю, приймаючи версію єдиносущності Сина Отцеві та Його передвічне народження. Після цього починається пошук довершеного формулювання цього догмата.

!^апитанняі|^

. ІПавдання *^

1. У чому полягає принципова відмінність між періодизацією історії середніх віків та історії середньовічної філософії?

2. Порівняйте патристикута гностицизм, визначивши подібність і відмінність між ними.

3. Чим відрізняється патристика від апологетики?

4. Аналізуючи погляди Климента Александрійського, спробуйте довести його належність до апологетики або гностицизму.

5. Чому філософ Оріген уважається одним із найвпливовіших у період раннього Середньовіччя?

6. Яке значення має Перший Вселенський собор християнської церкви для розвитку європейської філософії? Обґрунтуйте свою відповідь.