Тільки атоми і порожнеча...” Демокріт

Гераклітівська та елейська точки зору знайшли примирення в поглядах Демокріта Абдерського (бл. 460–370 pp. до н. е.). Він здійснив синтез цих двох концепцій. Так само як і Геракліт, він уважав, що все у світі перебуває в русі, змінюється і ділиться на частини, але лише буття може бути неподільним і незмінним. Адже буття вічне, що випливає із самого цього поняття, а вічне не може ділитися, оскільки те, що складається з частин, існує не завжди (якщо частини разом, воно існує, якщо ж вони відокремляться, то його не буде). Навчаючись у магів Мідії, Демокріт ознайомився з атомістичним ученням, суть якого розвинув і виклав у своїй інтерпретації. Кожна річ складається з частин, уважав Демокріт, але й кожна її частина також складається з частин. І так усе ділиться, як завгодно довго. Проте якщо поділ можливий до безкінечності, якщо все складається з частин і все ділиться, то що ж тоді можна назвати буттям? Усе, що ділиться, не вічне, а все є тим, що ділиться, а відтак – не вічне, але буття може бути лише вічним, отже, його

взагалі немає. Проте буття не може не бути, що випливає із самого поняття. Тому необхідно припустити, що все ділиться не до нескінченності, а до якоїсь певної межі, за якою поділ неможливий, тобто існує деяка частинка, нехай дуже маленька, але неподільна. Будучи неподільною, вона не може знищитись, бо не складається з частин, на які може розпастися. Вона існує вічно, а значить, і є дійсною основою буття, його носієм, власне, є буттям. Усе, що ділиться, з грецької перекладається як “томос”. Заперечна частка – “а”. Тому неподільне – це “атомос”, або атом. Це слово, як бачимо, уперше вжив Демокріт, і ось уже понад дві тисячі років воно існує в усіх західних мовах. Зрозуміло, що атом у сучасному розумінні – не те ж саме, що атом у Демокріта. Нині цим поняттям позначається дуже маленький.елемент речовини, але зовсім не неподільний: ми знаємо, що атом складається з елементарних частинок і має складну структуру. У Демокріта ж атом – це щось обов’язково неподільне і тому вічне, те, що можна вважати справжнім буттям. Адже єдина властивість атома – це бути завжди. Навіть якщо б він захотів не бути, то не зміг би цього зробити. Атом приречений на незмінне існування, на буття. Демокріт у своєму вченні про постійну основу всього сущого – атом, частинку вічної світобудови, неподільної і незмінної, – поділяє погляди елейських філософів.

Демокріт уважав, що світ вічно змінюється, що атомів нескінченно багато, вони рухаються в порожнечі і, зіштовхуючись, з’єднуються, існують якийсь час разом. Потім під впливом нових зіткнень відокремлюються і знову рухаються, взаємодіючи один з одним. Сполука атомів приводить до народження речей, роз’єднання – до їх загибелі. Усі предмети, таким чином, виникають і знищуються, а світ є вічним рухомим і мінливим. Усі речі цілком різні, але всі вони – одне і те ж саме, адже складаються з одних і тих самих атомів. Світове різноманіття зводиться до однієї основи – атомів, що рухаються в порожнечі. Як за різноманітністю світобудови у Фалеса стоїть єдиний початок – вода, а в Анаксімена – повітря, у Піфагора – число, так у Демокріта – атоми. Чому речі відрізняються одна від одної, якщо зроблені з одного матеріалу? Тому що атоми, з яких вони утворені, поєднуються в кожній речі в різних пропорціях та в різній конфігурації.

Будь-який предмет – усього лише тимчасова комбінація неподільних частинок, яка існує тільки до того часу, поки вони разом. Речі то з’являються, то зникають, а відтак – вони не є дійсним буттям, інакше кажучи, їх узагалі немає, а є тільки те, з чого вони складаються, – набір незмінних атомів. Так само і властивості речей існують тимчасово: немає речі, немає і її властивостей. Вони, таким чином, також не існують, оскільки речі є лише породженнями атомних комбінацій.

За Демокрітом, усе, що ми бачимо навколо себе, насправді не є справжньою реальністю. За тим несправжнім світом, який нас оточує, перебуває дійсний, але невидимий нами світ атомів і порожнечі. Він і є істинно сущим, а все, що ми сприймаємо чуттєво, – усього лиш його породження, а тому – ефемерність, фантом, міраж, ілюзія. Немає ні небесних тіл, ні води, ні землі, ні повітря, немає рослин і тварин, уважає мислитель, немає ні холодного, ні теплого; ні солодкого, ні солоного, ні білого, ні зеленого, немає взагалі нічого, а нам тільки здається, що все це є. А от єдино і дійсно існують лише атоми, порожнеча.

Для характеристики атомістичної картини світу Демокріта наведемо аналогію. Усім добре відомий такий вид образотворчого мистецтва, як мозаїка: із набору кольорових скелець можна скласти той чи інший візерунок або орнамент, певну комбінацію. Зробімо з них яку-небудь картинку, потім зламаймо її і побудуймо іншу і т. д. Чи існують реально всі ці малюнки? Ні, не існують, вони є тільки можливістю. А що ж існує реально? Лише цей набір мозаїчних скелець – і більше нічого! Так і Всесвіт, за Демокрітом, є не речами та їх властивостями, а тільки сумою атомів, яка і є єдиною реальністю.

Великою заслугою Демокріта є запропонований ним науковий метод пізнання, що ґрунтувався на досліді, спостереженні й теоретичному узагальненні фактичного матеріалу. Відчуття, уважав він, є недостатнім, але необхідним джерелом пізнання. Свідчення про навколишній світ, які ми отримуємо через відчуття, доповнюються та виправляються ювелірною роботою нашого розуму. Всесвіт Демокріта підпорядкований причинності: усе виникає на якійсь підставі та в силу певної причини. Саме в причинності він убачав суть речей та подій. Філософ з пафосом сказав: “Знайти одне причинне пояснення для мене краще, аніж оволодіти всім Перським царством!”

Атомізм Демокріта став геніальним злетом філософської думки, вивівши її на принципово новий рівень осягнення світобудови.

) апитання і
) авдання ^^ г

1. Визначте мотиви елейської філософії в системі Демокріта.

2. Поясніть сенс демокрітівського твердження: “Якщо все ділиться
до нескінченності, тоді буття немає”.

3. Які ідеї Геракліта запозичував Демокріт, вибудовуючи своє філо
софське вчення?

4. Якщо атоми не мають якості, то чому утворений із них реальний
світ, в ученні Демокріта, володіє нескінченною кількістю якостей і
властивостей? Чи можна називати його, з погляду Демокріта, вір
туальною реальністю?

5. Якщо атоми неможливо відчути, то звідки ми знаємо про їх існу
вання?

6. У чому суть наукового методу пізнання, запропонованого Демокрітом?

7. Яке розуміння причинності було запропоновано Демокрітом?

8. Філософська класика. Прочитайте уривок з праці Діогена
Лаертського “Про життя, учення та висловлювання славетних
філософів”, що дає уяву про погляди Демокріта. Охарактери
зуйте ці погляди.