II.3Санкції

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про охорону праці», фінансовими санкціями, що можуть бути накладені на юридичних чи фізичних осіб, які використовують найману працю, за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці є штрафи, максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю. Штраф може також накладатися за затримку заробітної плати. Відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення роботодавець або уповноважена ним посадова особа може бути визнана винною в порушенні вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці з накладенням на нього штрафу у розмірі від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ)[10].

Відповідно до статті 271 Кримінального кодексу України, представник роботодавця (службова особа підприємства, установи, організації або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності) може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого; покаранням у цьому випадку є штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк. Якщо ж таке діяння призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, покарання наступає у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Як зазначали під час інтерв’ю представники санітарно-епідеміологічної служби, адміністративні штрафи, що накладаються за порушення законодавства про охорону праці, зазвичай дуже низькі (від 17 до 450 гривень – від 1.6 до 42.5 євро). Тому компаніям дешевше сплатити штрафи, аніж модернізувати обладнання чи вдаватись до вдосконалення організації робіт. Найбільш ефективним заходом впливу є припинення здійснення робіт. Однак це дуже серйозний крок, який вкрай важко впровадити. Звичайно, що компанії, які відчувають, що відповідний захід до них був застосований помилково, можуть звернутися з офіційною скаргою на дії контролюючих органів, і тоді вже санкції будуть застосовані до останніх. Звичайно тому, що тимчасове призупинення застосовується частіше, ніж припинення діяльності.

Статистика накладення санкцій

Відповідно до інформації, наданої ДержСЕС[11], в 2010 р. санітарні інспектори наклали 25,000 адміністративних санкцій, 6,000 з числа яких були штрафи на посадових осіб - представників роботодавця, що порушили вимоги з охорони праці та виробничої безпеки, роботу 9,000 об’єктів було тимчасово зупинено, а 933 об’єктів закрито на постійній основі. Крім того, 52,500 працівників було відсторонено від роботи (однак із збереженням їхньої заробітної плати) як такі, що не пройшли обов’язковий медичний огляд. В 48 з таких випадків, підприємства були притягнуті до судової відповідальності з накладенням на них штрафних санкцій. За загальним правилом, якщо на одному підприємстві зафіксовано більше 5 випадків професійних захворювань, державний інспектор може передати справу про такого роботодавця до суду. У 2010 р. було передано 269 таких справ, в 179 випадках особи, уповноважені роботодавцем, були притягнуті до кримінальної відповідальності.

У 2010 р. у 6,000 випадків санкції було накладено на приватні підприємства, переважно внаслідок незабезпечення роботодавцем медичних оглядів працівників. 52,500 працівників були тимчасово відсторонені від роботи санітарними службами до проведення роботодавцями їх медичних оглядів (при цьому працівники продовжували отримувати свій середній заробіток).