Iнституційні рамки

Рівень міністерств

Міністерство соціальної політики (Мінсоцполітики) України є центральним органом виконавчої влади, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики, серед іншого, у сфері трудових відносин. В структурі цього міністерства, зокрема, є департамент заробітної плати та умов праці, департамент соціального страхування та партнерства, департамент соціального захисту інвалідів та ін.

Міністерство охорони здоров’я також відіграє значну роль у справі охорони здоров’я працівників та забезпечення їхньої безпеки. Саме це міністерство затверджує санітарні норми, а також (спільно з Мінсоцполітики) – готує Списки професійних захворювань, що пов’язані з певними виробництвами та виробничими факторами, а також небезпечними та шкідливими речовинами (з 2000 р. ці списки затверджує Кабінет Міністрів України).

Інспекційні служби

В квітні 2011 р. відбулась реорганізація системи управління та контролю в Україні. В результаті було утворено три самостійні центральні органи виконавчої влади інспекційного характеру в сфері охорони праці. Так, правонаступником Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України, стала Державна інспекція з питань праці. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки (Держгірпромнагляд) стала правонаступницею Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. А Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ДержСЕС) стала самостійним центральним органом виконавчої влади, вийшовши із безпосередньої структури Міністерства охорони здоров’я. Однак незважаючи на формальну реорганізацію, основна функціональна спрямованість діяльності цих трьох структур практично не змінилась.

Таким чином, в Україні паралельно функціонують три інспекції в галузі праці:

- Державна інспекція з питань праці (Держпраці) фокусує свою діяльність на імплементації підприємствами трудового законодавства, дотримання правових вимог щодо умов праці, особливо в частині праці жінок, неповнолітніх, інвалідів, а також дотримання законодавства щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, компенсацій за роботу в небезпечних та шкідливих умовах праці, вжиття заходів індивідуального та колективного захисту (включно з заходами забезпечення індивідуальним захисним обладнанням), виплатою заробітної плати тощо. Інспекція здійснюється здебільшого в правовому сенсі і укомплектована юристами.

- Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки (Держгірпромнагляд) забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.Служба здебільшого контролює діяльність, пов'язану з об'єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об'єктами; в її складі в основному працюють фахівці технічного профілю, до обов’язків яких входить контроль функціонування обладнання та установок та забезпечення їх безпечної експлуатації працюючими.

- Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ДержСЕС) здебільшого укомплектована медичними кадрами і зосереджує свою діяльність довкола виробничої медицини, класифікації професійних захворювань та медичних оглядів працівників. Служба також відповідальна за розроблення санітарних норм і стандартів в галузі охорони здоров’я та забезпечення безпеки працівників.

В ході адміністративної реорганізації, що почалася в квітні 2011 р. і продовжувалась в часових межах здійснення даного проекту, основні повноваження трьох головних інспекцій в галузі охорони праці не зазнали значних змін, однак суттєво змінилася загальна структура управління в Україні. Вийшовши із безпосереднього підпорядкування міністерств (Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерства охорони здоров’я відповідно), три служби, як зазначалось, зараз іменуються «центральними органами виконавчої влади». Заінтересовані сторони поінформували нас про те, що їх структурам скорочене бюджетне утримання і передбачається загальне скорочення надання ресурсів за ту саму, якщо не більшу за обсягом, роботу, яку вони мають здійснювати. Саме це фігурувало в якості основного чинника серед проблем реалізації законодавства з охорони праці в Україні[4].

Як один із прикладів, до впровадження відповідного реформування Державна санітарно-епідеміологічна служба нараховувала 48,996 державних службовців, 18,000 з числа яких були інспекторами, а 14,000 працювали в лабораторному секторі. Підконтрольними їм об’єктами є 80,000 промислових об’єктів та 7,5 мільйонів працюючих. Відповідно до умов реформування, персонал служби має бути скорочений до 29,996 осіб, з яких статусом державних службовців мають бути наділені лише 2,500 осіб (з 01.01.2013), включаючи інспекторів та 35 осіб адміністративно-управлінського персоналу (що знаходились в підпорядкуванні і забезпечувалися ресурсами Міністерства охорони здоров’я)[5].

Крім здійснюваної реорганізації управлінських структур у відповідній сфері, з представниками ДержСЕС та Держпраці зачіпалася тема про можливість іншої реформи інспекційної діяльності, яка б передбачила інтегрування трьох служб у всеосяжну інспекційну адміністрацію[6]. З практичної точки зору, інспекційні перевірки підприємств вже в основному інтегровані (інспектори від 3-х гілок приходять разом перевіряти об’єкт), тому формальна інтеграція всіх служб змогла б оформити де-факто ситуацію і поліпшити ефективність роботи інспекційних служб. Однак, деякі заінтересовані сторони вказували на те, що таке реформування могло б призвести до зменшення кількості інспекторів, а також до нівелювання повноважень кожного з них, що зараз є дуже специфічними і окремими.

Відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві

Відносно компенсації шкоди здоров’ю, а також внаслідок нещасних випадків на виробництві, слід вказати, що в Україні існують три різні фонди:

• Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
• Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
• Фонд соціального захисту інвалідів (що встановлює три різні ступені (групи) інвалідності).

У випадку шкоди, заподіяної каліцтвом, чи виявленням у працівника професійного захворювання, роботодавець має провести розслідування, протягом дня утворивши комісію у складі не менше 3 осіб, а також повідомивши Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, територіальний орган Держгірпромнагляду, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби. До складу комісії входять керівник служби охорони праці або інша особа, на яку покладено виконання функцій з охорони праці, представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, представник профспілки, а також представник підприємства, інші особи. До комісії можуть входити громадські інспектори з охорони праці (щодо інспекторів профспілок див. підрозділ 2.2.2). Комісія повинна в першу чергу встановити, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом, чи її слід віднести до побутової травми (критерії чітко прописані в законодавстві). Якщо нещасний випадок визнаний пов’язаним з виробництвом, комісія визначає ступінь (процент) втрати працездатності, від якого залежатиме розмір компенсаційних виплат, які отримуватиме постраждала особа в залежності від своєї зарплати. В результаті проведеного розслідування комісія зобов’язана протягом трьох робочих днів з моменту створення (цей термін може бути подовжений) скласти акт за встановленою формою (Н5 та Н1). Якщо нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н4. Примірники затверджених актів за формою Н-5 і Н-1 протягом доби надсилаються роботодавцем керівникові служби охорони праці підприємства; потерпілому або уповноваженій ним особі, яка представляє його інтереси; Фондові соціального страхування; територіальному органові Держгірпромнагляду; первинній організації профспілки, або уповноваженій найманими працівниками особі. Новий Порядок розслідування є дуже деталізованим. Відповідно до його вимог, Акт, що складається комісією, інколи містить до 50 сторінок тексту (разом з додатками). А розслідування на практиці інколи триває дуже довго, особливо якщо до цього залучається міліція. Заінтересовані особи називали випадки, коли загальна тривалість розслідування, зборів комісії і підписання актів (необхідні умови для отримання компенсації) може інколи перевищувати 1 рік, хоча протягом цього періоду працівник вимушений оплачувати медичне лікування.

Дуже серйозною проблемою для України є заниження показників виробничого травматизму. Представники профспілок вважають, що із всіх нещасних випадків, що зараз трапляються на виробництві, близько 40 % не обліковуються. Це означає, що така ж частка потерпілих / хворих працівників не отримують компенсації з Фонду соціального страхування (однак, можливо, що вони отримують компенсацію від своїх роботодавців у обмін на замовчування ними джерела нещасного випадку або профзахворювання[7]. Відповідно до законодавства України, штрафні санкції за ненадання звітів про нещасний випадок на виробництві є аналогічними санкціям, пов'язаним з невиконанням загальних вимог охорони праці на підприємстві (див Розділ 2.3).