Додаткова. 1.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис

1. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 354–409.

2. Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – К.: Рад. школа, 1989. – С. 27–45.

Стислий зміст лекції

Складнопідрядні речення з підрядною присубстантивно- атрибутивною частиною - це такі речення, у яких підрядна частина відноситься до члена речення головної частини, вираженого іменником (субстантивованим словом), і вказує на ознаку предмета. Підрядна частина відповідає на питання який? яка? яке? які?, напр.: І нехай народяться з-під його пера художні образи, які стануть близькими і рідними читачеві (І. Цюпа); Тоді Катря стала прислухатись до слів, які співала Маруся (А. Головко). Приєднуються підрядні частини до головних за допомогою сполучників що, щоб, як, ніби, нібито та сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли.

Складнопідрядні речення з присубстантивно-атрибутивними частинами повністю відповідають складнопідрядним реченням із підрядними означальними за логіко-граматичною класифікацією.

Складнопідрядні з підрядними з’ясувальними – це такі одночленні речення, у яких головна частина є семантично і структурно неповною, а підрядна компенсує цю неповноту і відповідає на відмінкові питання хто? що? кого? чого? тощо. Підрядна частина виконує роль відсутнього в головній частині підмета і додатка або ж конкретизує, наповнює змістом члени речення головної частини (додатки і в окремих випадках підмети), напр.: Сумна повернулася додому Меланка й нікому не похвалилась, що бачила й чула (М.Коц.). З'ясувальна підрядна частина найчастіше реалізує значення дієслівного присудка головної частини, вираженого дієсловами певної семантики (зі значенням повідомлення, передачі інформації; на позначення процесів психічного стану та розумової діяльності; зі значенням волевиявлення тощо). Нерідко підрядне з'ясувальне залежить від дієприслівника відповідної семантики, напр.: Люди, затаївши подих, дивилися на нього здивовано, не розуміючи, що він хоче робити (Григорій Тютюнник).

Синкретичними (що поєднують у собі ознаки підрядних присубстантивно-атрибутивних та з'ясувальних) є речення, що пояснюють у головній частині іменники (здебільшого віддієслівні) типу думка, звістка згадка, надія, чутка, напр.: Чутка, що на сходку прийдуть робітники з міста, ще більше розворушила селян (Петро Панч); Може виникнути думка, що і предикативний зв'язок має характер прислівного зв'язку (І. Вихованець).

Підрядна з'ясувальна частина здебільшого стоїть після головної частини чи в середині її, однак може виступати і в препозиції до головної, напр.: Що хотіла зробити, не знає (М. Коцюбинський).

За співвідношенням з логіко-граматичною класифікацією підрядні з'ясувальні частини відповідають переважній більшості підрядних додаткових речень (за винятком тих, у яких у головній частині додаток-займенник конструктивно обов'язковий) і таких підрядних підметових речень, що становлять описову заміну підмета головної частини.

Займенниково-співвідносними називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, у яких підрядна частина відноситься до співвідносного (вказівного) слова головної частини, розкриваючи й пояснюючи його значення, напр.: Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, той буде предком дорогим нащадкові своєму (М.Р.).

Часові складнопідрядні речення — це конструкції, підрядні частини яких вказують на означену чи неозначену тривалість часу, фази перебігу явищ, відношення одночасності та різночасності тощо. Підрядна частина у функції часу приєднується до головної за допомогою сполучників коли, як, доки, поки, перш ніж, перед тим як, до того як, відколи, відтоді як, після того як, як тільки та ін.: Коли вона сиділа на порозі і годувала немовля своє, З-за причілка мальованої хати Русявий місяць вийшов, як легінь (Д. Павличко). Підрядна часова частина може вживатись у препозиції до головної, в постпозиції і в середині головної частини.

Причинові складнопідрядні речення — це конструкції, підрядні частини яких передають різноманітні відтінки причинових відношень (вказівку на сприятливу чи несприятлив причину,обґрунтування висловленого в головній частині і под.). Підрядна частина поєднується з головною за допомогою сполучників бо, том ущо, чере зте що, завдяки тому що, унаслідок того що, оскільки та ін.: А переманювати навіть пташину не можна, бо тоді не буде
вірності на світі (М. Стельмах); Боїться смерті, тому що нема за що вмирати (О.Довженко).

Складнопідрядні речення мети є конструкціями, підрядні частини яких вказують на спрямованість і призначення відображуваних у головній частині подій, явищ тощо. Підрядні частини у функції мети позначають не те,
що відбулося чи відбувається, а бажане. Для оформлення
значення мети найчастіше використовують сполучники щоб, аби і для того щоб: Для того щоб любити власний народ, не треба нам ненавидіти інший народ (О. Кобилянська).

Складнопідрядні умовні речення являють собою конструкції, де підрядні частини виражають реальну чи ірреальну умову, за якої відбувається чи могло б відбутися повідомлюване в головній частині. Складнопідрядні речення з підрядними умови членують на дві групи: 1) складнопідрядні речення реальної умови; 2) складнопідрядніречення ірреальної умови. У складнопідрядних реченнях реальної умови підрядна частина поєднується з головною за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз: І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі, Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть (В. Симоненко). Дієслова головної і підрядної частин у конструкціях реальної умови можуть виражатися формами дійсного чи наказового способу та інфінітива: Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу (О. Довженко). У складнопідрядних реченнях ірреальної умови вживаються сполучники якби і коли б: Якби не поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Франко).

Допустові складнопідрядні речення — це конструкції, підрядні частини яких містять повідомлення про явища, усупереч яким здійснюється повідомлюване в головній частині. Підрядна частина допустових складнопідрядних речень поєднується з головною за допомогою сполучників хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що: А ти для мене й досі молодий, Хоч вже і сивий, як стебло полинне (Г. Тарасюк). Невідповідність між явищами, повідомлюваними в головній і підрядній частинах, увиразнює уведення до структури головної частини сполучникових засобів типу а, але, та (у значенні але), проте, однак, одначе, зате у випадках, коли підрядна частина стоїть перед головною, напр.: Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче (І. Нечуй-Левицький).

Наслідкові складнопідрядні речення є конструкціями, підрядні частини яких вказують на наслідок, що випливає зі змісту головної частини. Структура головної частини в наслідкових складнопідрядних реченнях не накреслює ймовірної появи підрядної частини, оскільки в типових виявах головна частина являє собою відносно завершену у формальному і змістовому плані одиницю.
Основним засобом вираження наслідкових семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні є сполучник так що, який приєднує до головної частини постпозитивну підрядну: Світлиця з матового скла, з одкритою стелею, так що видно багато неба і зовсім не видно землі (Леся Українка).

Порівняльні складнопідрядні речення виражають порівняння явищ, які стосуються реальних фактів або грунтуються на образно-асоціативних уявленнях. У сучасній українській мові вживаються багато порівняльних сполучників (як, мов, мовби, немов, немовби, наче, начебто, неначе, ніби, нібито та інші), напр.: Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани (Л. Костенко).

Складнопідрядні речення місця виражають просторові відношення. Підрядні частини в них вказують на місце дії, процесу або стану, виражених у головній частині: Де громи гриміли Смертю огняною, Зливи прошуміли сивою стіною (А. Малишко); Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє (В. Сосюра). Формально-синтаксичними показниками зв'язку частин є сполучні слова прислівникового походження де, куди, звідки. У складнопідрядних реченнях з підрядними частинами місця наявні однобічні просторові семантико-синтаксичні відношення, що виражаються підрядною частиною. Підрядне речення місця може займати будь-яку позицію в реченні: після головного речення, перед головним, а також в інтерпозиції, перебуваючи безпосередньо після співвідносного слова.

У системі складнопідрядного речення наявні конструкції, що мають специфічну формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну організацію. До таких конструкцій належать складнопідрядні речення з супровідними підрядними частинами. Вони вирізняються модифікацією підрядного зв'язку, засобами зв'язку і семантико-синтаксичними відношеннями між головною і підрядною частинами. Найтиповішим засобом зв'язку підрядної частини з головною є сполучне слово що в різних відмінкових формах (як без прийменників, так і з прийменниками), напр.: Леся Українка, як відомо, добре володіла й російським віршем, про що свідчать і оригінальні її поезії (М. Рильський). Супровідні підрядні частини містять додаткові повідомлення з приводу висловленого у головній частині. Головна частина складнопідрядних речень із підрядними супровідними позбавлена якихось семантико-граматичних ознак, які б засвідчували необхідність підрядної частини. Вона завершена з семантичного і формального боку. Тому підрядний зв'язок у цих конструкціях не передбачуваний елементами структурної організації головної частини. Зате підрядна частина потребує головної через наявність у ній формального показника підпорядкованості — сполучного слова, зміст якого витлумачується на тлі головної частини.

Складнопідрядні речення з пояснювальними відношеннями між частинами. Це конструкції, в яких одна частина пояснює іншу, конкретизуючи її значення чи передаючи його іншими словами.

Пояснювальними є сполучники тобто, себто, цебто, в окремих випадках або, чи. Одні вчені вважають їх підрядними, інші — проміжним розрядом між сурядними і підрядними. Частина мовознавців вважають конструкції з пояснювальними сполучниками особливим типом складносурядних речень поряд з єднальними, зіставно-протиставними і розділовими.

Змістовий паралелізм, синтаксична однотипність дають підстави розглядати ці складні речення як синкретичні. Однак вони більше наближені до складнопідрядних. Підтвердженням цього є відокремлені прикладки, що приєднуються до опорного означуваного слова (підмета, додатка) сполучниками тобто, себто, цебто, або, чи, напр.: Через вузький пересип були перекопані єрики, цебто канали (І. Нечуй-Левицький); Отаман полюбив Миколу і постановив його за крилаша, себто за свого помічника (І. Нечуй-Левицький).

Найпоширенішим в українській мові є пояснювальний сполучник тобто, який має достатньо широку семантику і може передавати декілька відтінків пояснювального значення, напр.: Влаштовували домашні арешти війтам, тобто тримали їх під вартою під час страйку (І. Вільде); Однак у назвах осіб та інших істот категорія чоловічого і жіночого роду співвідносна зі статтю носіїв цих назв, тобто вона виступає як лексико-граматична (М. Жовтобрюх).

Лекція 2

Складнопідрядні речення з кількома підрядними

План

1. Загальна характеристика багатокомпонентних складнопідрядних речень.

2. Багатокомпонентні складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю.

3. Багатокомпонентні складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю.

4. Конструкції з послідовною підрядністю.

5. Конструкції контамінованого типу.

Література