Теоретичний блок

Лекція 1-2

Складнопідрядне речення як синтаксична одиниця.

Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень

План

1. Будова і засоби зв’язку в складнопідрядному реченні. Типи підрядного зв’язку.

2. Розрізнення сполучників підрядності та сполучних слів.

3. Розвиток учення про складнопідрядні речення. Класифікації складнопідрядних речень.

Література

1. Бевзенко С.П. Структура складного речення в сучасній українській мові. – К., 1987.

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К., 1993.

3. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К., 1992.

4. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. – К., 1983.

5. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. – К., 1995.

6. Кващук А.Г. Синтаксис складного речення. – К., 1986.

7. Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Х., 1992.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 1997.

9. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. / За ред. І.К. Білодіда. – К.,
1972.

10.Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. – К., 1994.

11.Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. Посібник для вчителів. –
К., 1981.

Стислий зміст лекції

Складнопідрядне речення – різновид складного речення, дві або більше предикативних частин якого поєднано підрядним зв'язком. Термін уперше використано в «Українському правописі (проекті для ознайомлення)» 1926 року. Диференційну ознаку складнопідрядного речення становить граматична нерівноправність поєднуваних частин. Частину, синтаксично залежну від іншої, називають підрядною,а частину, що підпорядковує підрядну, – головною. В організації внутрішньо-синтаксичної структури складнопідрядного речення як комунікативної одиниці важливу роль відіграють такі мовні засоби, як сполучники підрядності та сполучні слова, вказівні слова, співвідношення дієслів-присудків, порядок частин, інтонація.

При розрізненні сполучників підрядності і сполучних слів особливі труднощі викликають багатофункціональні омонімічні слова що, як, коли. В одних випадках вони виступають у функції сполучників підрядності, а в інших - у функції сполучних слів. При аналізі згаданих омонімічних слів слід враховувати специфічні ознаки сполучних слів і сполучників.

Учення про складнопідрядне речення почало формуватися як самостійний розділ синтаксичної науки з середини XVIII ст. Для глибокого вивчення і всебічної характеристики всього багатства складнопідрядних речень застосовується класифікація їх, тобто розподіл на класи за спільними чи подібними структурно-семантичними, формально-граматичними і функціональними ознаками. Сучасні принципи систематизації складнопідрядних речень склалися не відразу. Тривалий час у мовознавчій літературі застосовувалась логіко-граматична класифікація.

Логіко-граматична (традиційна) класифікація. Ф.Буслаєв, стверджуючи, що «кожен із членів головного речення, крім присудка, може бути виражений реченням підрядним», обґрунтував логіко-граматичну класифікацію складнопідрядних речень. У її межах підрядні речення розглядають як розгорнуті члени простого речення. Відповідно до членів речення (підмет, присудок, додаток, означення, обставина) виділяють і підрядні речення: підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (ряд різновидів). Позитивним у цій класифікації є те, що вона спирається на семантичні особливості складнопідрядних конструкцій. Логічні питання від головної частини до підрядної чітко визначають синтаксичну роль підрядної частини як розгорнутого члена речення. Водночас такий підхід виявляє співвідносність синтаксичних одиниць, їх взаємозв'язок. В українському мовознавстві основоположні принципи логіко-граматичної класифікації заклали Михайло Лучкай (1789 — 1843), Яків Головацький (1814— 1888), Михайло Осадца (1836—1865), Йосип Лозинський (1807—1889), Степан Смаль-Стоцький (1856—1938), Іван Нечуй-Левицький (1838—1918) та ін.

Згодом деякі вчені вказували на недоліки цієї класифікації, вважаючи помилковою саму ідею прирівнювання підрядних частин до членів речення. О.Пєшковський, зокрема, вважав, що члени речення і підрядні частини розрізняються і формою вираження, і значенням. Істотним недоліком цієї класифікації є те, що вона обмежується вивченням лише підрядної частини складних речень, встановленням сумнівної і часом приблизної їх відповідності з членами речення, а специфіка складнопідрядного речення як єдиного цілого, структурно-семантичні відношення між головною і підрядною частиною значною мірою ігнорувались. Внаслідок такого підходу різні за будовою і граматичним значенням речення об’єднувались в одну групу: Славен той, хто обріїв шукає. Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно (підрядні підметові). Недосконалість логіко-граматичного принципу спонукала до пошуків інших способів класифікації складнопідрядних речень.

Формально-граматична класифікація. Ґрунтується на засобах зв'язку головної і підрядної частин, її розробляли О. Пєшковський, П. Фортунатов, М.Петерсон, Л. Булаховський. З огляду на засоби зв'язку вони виділили три типи складнопідрядних речень: складнопідрядні речення, у яких підрядні поєднуються з головними сполучниками; складнопідрядні речення, у яких підрядні поєднуються з головними сполучними словами; складнопідрядні речення з роздільною паузою.

О. Пєшковський, аналізуючи складнопідрядні речення, класифікує підрядні сполучники за семантикою: причинова, цільова, наслідкова, з'ясувальна, умовна, допустова, порівняльна, часова. Ця класифікація не набула поширення, оскільки зводить характеристику складнопідрядних речень головним чином до аналізу підрядних сполучників та сполучних слів, ігноруючи інші конструктивні ознаки речення.

Структурно-семантична класифікація. Стала популярною в другій половині XX ст. Розглядає речення як єдине структурно-семантичне ціле. Вона враховує: до чого відноситься підрядна частина (до окремого слова, словосполучення чи до головної частини в цілому); якими формально-граматичними засобами підрядна частина приєднується до головної; які змістові відношення наявні між частинами складнопідрядного речення. Учені по-різному підходять до зазначених критеріїв, інколи застосовуючи й інші. Єдиної класифікації складнопідрядних речень у сучасному мовознавстві нема донині.

Не викликає заперечень загальний поділ складнопідрядних речень на нерозчленовані (одночленні) і розчленовані (двочленні) конструкції. В основі такого поділу перший критерій (стосунок підрядної частини до головної в цілому чи до окремого її компонента). У нерозчленованих реченнях підрядна частина має в головній опорний компонент (дієслово, іменник, прикметник, компаратив, прислівник) і займає прислівну позицію. У розчленованих реченнях підрядна частина не має в складі головної позиції члена речення.

З урахуванням способу зв'язку частин і характеру відношень між ними виділяють такі типи складнопідрядних речень нерозчленованої структури: з'ясувальні, означальні, порівняльні і зіставні; і такі типи розчленованих речень: часу, умови, допусту, причини, мети, наслідку, порівняльні, зіставні. Усі типи речень класифікує з урахуванням внутрішньої диференціації.

Загальних принципів цієї класифікації дотримуються русисти В.Бєлошапкова, В. Бабайцева, Л. Максимов, Н. Валгіна, україністи І. Слинько, Н.Гуйванюк, М. Кобилянська, А. Загнітко, В. Кононенко, вносячи при диференціації типів складнопідрядних речень певні корективи.

У нерозчленованих реченнях підрядна частина стосується одного слова (словосполучення) в головній частині і приєднується до неї за допомогою асемантичних (функціональних) сполучників і сполучних слів. Слово (словосполучення) головної частини часто вимагає доповнення, уточнення, конкретизації, додаткової характеристики тощо, напр.: Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом (М. Стельмах); Благословенна праця рільника, що оре цілину в ясній надії (М. Рильський); Хто щастя взяв у лютій боротьбі, той зможе захистить його в бою (А. Малишко). Наведені речення являють собою конструкції, у яких підрядні стосуються одного члена в головних частинах. У першому з них перехідне дієслово пам'ятаю для реалізації свого значення вимагає додатка, функцію якого виконує підрядне речення; у другому реченні підрядне означальне стосується слова рільника в головній частині; у третьому підрядне конкретизує підмет-займенник той у головній частині.

У розчленованих реченнях підрядна частина здебільшого відноситься до головної в цілому і, переважно будучи обставинною, не вимагається головною частиною для реалізації її значення. Підрядні частини в двочленних реченнях поєднуються з головними семантичними сполучниками і сполучними словами, напр.: Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу (М. Трублаїні); Копи вони вибігли на перон, їхній поїзд уже миготів вікнами (Петро Панч). У наведених реченнях підрядні стосуються головних у цілому, і хоча формально питання ставимо від присудка, однак він не вимагає доповнення свого значення.

Практичнийблок