Синтаксис складного речення

3. Складнопідрядне речення як синтаксична одиниця.

Синтаксичне значення термінів «головна частина» і «підрядна частина». Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні, їх синонімічність й омонімічність. Вказівні слова в головній частині. Співвідношення форм дієслів-присудків головної і підрядної частини як синтаксична ознака складнопідрядного речення. Місце підрядної та головної частини у складному реченні. Підрядні, що залежать від головної частини в цілому або окремих його членів. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі.

4. Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень.

Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними, локативними та міри й ступеня частинами. Формальні й семантичні принципи їх виокремлення. Різновиди складнопідрядних речень з підрядними обставинними. Граматична неповнота головної і підрядної частин у складнопідрядному реченні.

5. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.

Складнопідрядні речення нерозчленованої структури, їх типи. Складнопідрядні речення розчленованої структури, їх типи.

6. Складнопідрядне речення з кількома підрядними.

Супідрядність (однорідна і неоднорідна) і послідовна підрядність. Складні речення змішаного типу.

7. Безсполучникові складні речення, синонімічні до складносурядних і складнопідрядних речень; несинонімічні до сполучникових складних речень.

Змістові відношення і засоби зв’язку між частинами безсполучникового речення. Пунктуація на межі частин безсполучникового речення. Складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.

8. Період в українській мові, його структурні типи, особливості інтонації.

Надфразні єдності як синтаксично-стилістичні одиниці літературної мови.

9. Пряма, непряма і невласне-пряма мова.

Співвідношення форм прямої і непрямої мови. Різні типи зв’язку прямої мови з непрямою. Заміна прямої мови непрямою і навпаки. Невласне-пряма мова, її структурні особливості й застосування. Різноманітність типів речень у сучасній українській літературній мові як наслідок розвитку її граматичної будови. Принципи синтаксичного аналізу речень.

10. Пунктуація. Основи сучасної української пунктуації.

Система розділових знаків: видільні й віддільні. Структура речення і пунктуація. Інтонаційні особливості й пунктуація. Використання засобів пунктуації для вираження емоційно-змістових відтінків речення. Основи вживання розділових знаків у простому й складному реченнях.

11. Текст. Граматичні категорії тексту.

Текст, контекст. Функції тексту. Міжреченнєві внутрішньотекстові синтаксичні зв’язки. Міжреченнєві внутрішньотекстові смислові відношення. Актуалізація на рівні тексту, основні закономірності.

12. Складне синтаксичне ціле: структура. Абзац.

4. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ

Шкала оцінювання

fx означає: “незадовільно” – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

f означає: “незадовільно” – необхідна значна подальша робота.

Розподіл балів, що присвоюються студентам

(дисципліни кафедри української мови)

За весь курс студент отримує максимум 100 балів. До їх складу входять:

40 балів – поточний контроль успішності (включно з контролем за змістовими модулями);

19 балів – виконання ІНДЗ;

41 бал – підсумковий контроль.

Підсумковий контроль за весь курс проводиться письмов о (форма проведення контролю визначається викладачем).

Поточний контроль (включно з контролем за змістовими модулями – окремими темами чи розділами курсу) передбачає таке нарахування балів (вказано максимальний бал за певний вид роботи):

♦ Відповідь на практичному занятті – 5 балів.

♦ Суттєве доповнення на практичному занятті, коментування виконаних вправ – 1 бал.

♦ Виконання завдань до практичного заняття – 5 балів.

♦ Виконання самостійного завдання – 4 бали.

♦ Контроль за змістовими модулями (колоквіум, тестування, контрольна робота тощо) – 5 балів.

НАУКОВА Й НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА З КУРСУ

Основна література

1. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К.: Рад. школа, 1982. – 209 с.

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: підручник. – К.: Либідь, 1993. – 168 с.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища школа, 1984. – 255 с.

4. Гуйванюк Н.В., Кульбабська О.В. Складні ускладнені речення: теоретично-практичний блок. – Чернівці: Рута, 2003. – 145 с.

5. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк: ДНУ, 2001. – 663 с.

6. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української мови. – К.: Либідь, 1995.

7. Курс сучасної української літературної мови: У 2-х т. / за ред. Л.А.Булаховського. – К.: Рад. школа, 1951. – Т.2. – 408 с.

8. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. – К.: Вища школа, 1994. – 670 с.

9. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972. – 515с.

10. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 385 с.

11. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 399 с.

12. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літератруна мова: модульний курс: навч. посібник. – К.: Вища школа, 2007. – 823 с.

13. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: підручник. – К.: Академія, 2004. – 406 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Білодід І.К. Надфразні єдності як елемент тексту в функціональних стилях літературної мови // Мовознавство. – 1979. – №2. – С. 14–23.

2. Богдан М.М. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1981. – №7. – С.41–48.

3. Богдан М.М. Складнопідрядні речення з підрядними означальними // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1986. – №6. – С.36–41.

4. Богдан М.М. Сполучники і сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядного речення // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1979. – №1. – С. 69–75.

5. Бронська А.А. Про синтаксичні відношення у безсполучникових сладних реченнях // Мовознавство. – 1973. – №6. – С.56–63.

6. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наукова думка, 1992. – 224 с.

7. Гаврилова Г.Ф. Усложненное сложное предложение в русском языке. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1979. – 228 с.

8. Галас А.М. Структурні і функціональні особливості періоду в українській літературній мові: Автореф. дис. … канд. філ. наук. – Ужгород, 1997. – 23 с.

9. Герман К.Ф. Складносурядні речення з градаційними сполучниками // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1972. – №1. – С. 28–30.

10. Голоюх В.І. Роль співвідносних слів у складнопідрядних реченнях з умовною підрядністю // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1977. – №5. – С. 40–48.

11. Горяна Г.М. Складні речення з різночленною сурядністю в сучасній українській мові // Граматичні та стилістичні студії з української і російської мов. – К., 1965. – С.257–271.

12. Горяна Г.М., Горяний В.Д. Вивчення складнопідрядних речень з підрядними означальними та з’ясувальними // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1974. – №10. – С. 71–74.

13. Грищенко А.П. Дидактичний матеріал до вивчення скоалнопідрядних речень // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1977. – №10. – С. 61–67.

14. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. – К.: Наук. думка, 1969. – 155 с.

15. Гуйванюк Н.В., Кардащук О.В., Кульбабська О.В. Синтаксис сучасної української мови: схеми і таблиці. – Чернівці: Рута, 1999. – 131 с.

16. Гуц Л.М. Синтаксична синоніміка як один із засобів мовної експресії // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1973. – №6. – С. 36–41.

17. Довженко Г.Я. Неповні підрядні речення і другорядні члени речення, виражені порівняльними конструкціями // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1973. – №6. – С.31–35.

18. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. – Х.: Вид-во Харківського ун-ту, 1980. – 152 с.

19. Єрмакова С.Д. Розмежування складних і простих речень // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1979. – №5. – С. 23–27.

20. Жайворонок В.В. Приєднувальні сполучники у структурі складного речення // Мовознавство. – 1975. – №5. – С. 67–74.

21. Кващук А.Г. Складнопідрядні речення з підрядними допустовими та їх різновиди // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1975. – №8. – С. 44–51.

22. Кононенко В.І. Синоніміка безприсудкових конструкцій з порівняльним сполучником // Укр. мов і літ-ра в школі. – 1968. –№1. – С. 24–30.

23. Копойло О.В., Корбозерова Н.М. Про семантичну структуру складнопідрядного речення // Мовознавство. – 1989. – №3. – С.26–31.

24. Косило Л. Складне речення з різними видами зв’язку: узагальнення і систематизація вивченого // Укр. мова і літ-ра в школі. – 2000. – №5. – С. 36–37.

25. Кузьмич О.О. Функціональні особливості складних конструкцій з послідовною підрядністю // Мовознавство. – 1993. – №6. – С. 61–64.

26. Кучеренко І.К. Зміст поняття «пряма мова» з погляду синтаксису // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1964. – №7. – С. 29–35.

27. Кучеренко І.К. Складні речення з сурядністю і підрядністю // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1973. – №11. – С. 27–33.

28. Кучеренко І.К. Складнопідрядні з кількома підрядними // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1973. – №5. – С. 30–39.

29. Лінгвістичний аналіз: практикум: навч. посіб. /за ред. Г.Р.Передрій. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 256 с.

30. Ломакович С.В. Займенниково-співвідносні конструкції в системі складнопідрядного речення української мови. – К., 1993. – 60 с.

31. Медушевський А.П. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1974. – №10. – С. 83–86.

32. Мельничайко В.Я. Опрацювання складнопідрядних речень // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1979. – №8. – С. 48–58.

33. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. – К.: Наук. думка, 1966. – 324 с.

34. Мірченко М.В. Сучасна українська літературна мова: синтаксис: робоча програма та методичні рекомендації. – Луцьк, 2003. – 85 с.

35. Мукан Г.М. Складні речення з підрядними підметовими і присудковими // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1973. – №10. – С. 31–38.

36. Новичкова Р.М. Про однофразові тексти // Мовознавство. – 1981. – №3. – С. 32–38.

37. Ожоган В.М. Функціональні властивості займенникових слів у структурі складного речення // Мовознавство. – 1997. – №1. – С. 43–48.

38. Омельчук С. Формування навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій // Дивослово. – 2001. – №5. – С.33–34.

39. Пархонюк Л. Складне речення в українській мові: багатокомпонентні конструкції. Вид. друге. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 80 с.

40. Рінберг В.Л. Конструкції прямої мови в системі складних структур // – 1980. – №23. – С. 17–25.

41. Рожило Л.П. Співвідносність сполучникових і безсполучникових складних речень // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1972. – №10. – С.59–63.

42. Семенюченко М.Л. Розмежування часових і умовних підрядних речень // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1073. – №2. – С.34–37.

43. Силіна В.І. Вивчення безсполучникового складного речення // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1975. – №11. – С. 79–83.

44. Силка А.А. Практикум із синтаксису складного речення: зб. тестових і контрольних завдань для студентів філологічних факультетів. – Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2003. – 78 с.

45. Сиротиніна В.О. Системні зв’язки слів у художньому тексті // Мовознавство. – 1979. – №3. – С. 52–60.

46. Слинько І.І. Сполучник чи сполучне слово? // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1987. – №4. – С. 31–36.

47. Слинько І. Чи змінюється значення складнопідрядного речення від місця підрядного? // Дивослово. – 1995. – №4. – С.20–23.

48. Смик Т. Дидактичний матеріал до теми «Складнопідрядні речення» // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1999. – №2. – С. 26–27.

49. Шевчук С.В. Складнопідрядні речення з часовими відношеннями // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1986. – №5. – С. 63–66.

50. Шкарабан Т.М. Формально-граматична і семантична структура складних синтаксичних конструкцій з однорідною супідрядністю // Мовознавство. – 1994. – № 1. – С. 30–34.

51. Шульжук К.Ф. Мовленнєва реалізація моделей складних багатокомпонентних речень // Мовознавство. – 1991. – №3. – С.49–52.

52. Шульжук К.Ф. Семантична структура складного багатокомпонентного речення // Мовознавство. – 1986. – №6. – С.24–32.

53. Шульжук К.Ф. Складні речення з супідрядністю // Укр. мовознавство: Респ. міжвід. наук. зб. – К., 1985. – Вип. 13. – С.69–76.

54. Шульжук К.Ф. Ускладнені складнопідрядні речення в сучасній українській мові // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1983. – №9. – С. 34–38.

55. Яворська С.Т. Завдання і тести для перевірки знань із синтаксису: навч. посіб. – Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2000. – 71 с.

Методичні рекомендації до написання реферату

Реферат становить собою критичний (письмовий) огляд і вивчення ряду публікацій учених методами наукового опрацювання літератури.

Здебільшого реферат готується за кількома джерелами (книгами, статтями тощо). З них робляться виписки, складається план опрацьованого матеріалу. Особлива увага звертається на нове, оригінальне у кожній роботі, присвяченій розгляданій пооблемі. Згруповані за змістом виписки допомагають глибоко осмислити дібраний матеріал, визначити у ньому головне і другорядне.

При написанні реферату слід пам’ятати про його структуру, яка включає вступ (розкривається актуальність теми, може висвітлюватися історія питання, здійснюється короткий огляд літератури тощо), основну частину (стислий, але достатньо повний переказ суті наукової інформації теми), заключну частину (формулюється зауваження, загальні висновки тощо).

Не слід переповідати зміст кількох статей чи розділів, бо одні й ті ж думки повторюватимуться кілька разів, буде кілька схожих висновків. Виклад матеріалу треба здійснювати після узагальнення у доступній для всіх студентів формі, пам’ятаючи про особливості наукового стилю мовлення. Досить часто студенти виголошують свій реферат на занятті, тому варто наблизити текст до усного мовлення: ввести звертання до слухачів (як ви знаєте, як відомо, друзі тощо), використовувати вставні словосполучення (можна сказати, як кажуть у таких випадках), залучити, по можливості, наочні посібники (схеми, малюнки, таблиці); реферат краще переказувати, а не читати (для цього можна до заняття скласти розгорнутий план-конспект на 2-3 сторінки, маючи максимальний обсяг реферату – до 10 сторінок)