В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку

***

1. Структура судових рішень передбачає поділ їх на частини, з тим щоб забезпечити повний виклад необхідної в них інформації і в той же час забезпечити ефективне її засвоєння тими, кому вона адресована.

2. Ухвала суду, що викладається окремим документом, складається з трьох частин: вступу, мотивувальної та резолютивної частини. Ухвала, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати містить дві частини: висновок і мотиви, з яких суд дійшов цього висновку.

3. У коментованій статті визначено, що має бути зазначено в кожній з частин ухвали, яку постановлено як окремий документ у нарадчій кімнаті.

4. Вступ – початкова частина судового рішення, що передує основному його викладу і містить інформацію стосовно дати і місця постановлення ухвали; назви та складу суду, секретаря судового засідання; найменування (номера) кримінального провадження (справи); прізвища, ім’я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження і місця проживання; закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

5. Мотивувальна частина ухвали – це та його частина, у якій, як видно із самої назви, суд наводить мотиви свого рішення. Мотивувальна частина ухвали є однією з найважливіших її частин, вона має принципове значення з точки зору завдань, що стоять перед судом. Переконливість судового рішення цілком залежить від того, як судом викладена його мотивувальна частина. Саме з цієї частини випливає, наскільки обґрунтоване відповідне рішення, якими наявними в справі доказами підтверджені висновки суду тощо. Суд (суддя) не може просто констатувати наявність чи відсутність тих, чи інших обставин, він повинен зробити це з посиланням на матеріали кримінального провадження. Мотивувальна частина ухвали безпосередньо забезпечує судовому рішенню відповідність вимогам законності й обґрунтованості.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви і положення закону, якими суд керувався, постановляючи ухвалу. Викладення мотивів надає ухвалі переконливості та робить відповідний судовий висновок зрозумілим для всіх. Резолютивна частина ухвали не повинна випливати з безпідставного враження суддів, а повинна спиратися на фактичне та юридичне обґрунтування. Існування або відсутність певних обставин справи обґрунтовується доказами з необхідним їх аналізом.

6. Останньою частиною ухвали є резолютивна частина, яка з відповідного питання кримінального провадження містить виклад остаточних висновків, резолюцію. У цій частині ухвали наводиться її квінтесенція, виражена у формі відповідних висновків суду із зазначенням строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. Резолютивна частина ухвали викладається як лаконічний наказ, в точній і визначеній формі, з тим щоб згодом не виникли жодні ускладнення з її реалізацією.

7. Висновок в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати – це формулювання судом умовиводу та усне висловлення думки стосовно вирішення того чи іншого поточного питання у конкретному кримінальному провадженні, занесене до журналу судового засідання.