Коректування впливу похибки перетворення аналогового сигналу у дискретний

Похибки між ідеальними номінальними та вимірюваними дійсними значеннями виникають дій деяких допущень перетворення та обмежень:

1)принципу вимірювання;

2)визначення розташування давачів у процесі;

3)методів виключення впливу завад.

Коректування представляю собою виключення впливу завад на відображення вимірюваної величини.

Визначають:

1)статичне коректування вимірюваних значень (компенсація);

2)динамічне коректування вимірюваних значень (фільтрацію, згладжування).

Коректування за рахунок виключення впливу завад можливе лише в тому випадку, якщо завади можна вимірювати.

Найпростішим методом збільшення оцінки вимірюваних значень є формування середніх. Цей метод використовується головним чином, у тих випадках, коли дані процесу служать для його контролю.

Середні значення формуються на основі значень АЦП по 4 циклам зчитуванням

(.1.44)

У випадках швидкодіючих процесів метод формування середніх значень із-за відносно великих затрат часу стає недоцільним. Тому треба виконувати динамічне коректування за допомогою цифрової фільтрації.

Найпростішим фільтром низьких частот 1-го порядку з часовою константою є

або у різницевому представленні

або

яке у формі алгоритму роботи ЕОМ можна перетворити у рекурсивну форму

,

де - фактор згладжування, - час опиту.

Фільтрацію можна виконати і на основі теорії оптимальних фільтрів.

Оптимальний фільтр - це передаточна ланка, яка виконує оптимальну фільтрацію сигналу завад, наприклад

Тема 1.3 Системний підхід до складання математичних моделі систем керування.

Складнiсть систем автоматичного керування визначається призначенням, задачами, властивостями об'єктiв керування, тобто об'ємом перероблюваної iнформацiї. Ступiнь складностi об'єкта керування зв'язана з числом контурiв, наявнiстю внутрiшнiх перехресних прямих та зворотних зв'язків, порядком диференцiйних рівнянь, розміром матриць, за допомогою яких описується динаміка системи. Знання особливостей математичних моделей, методiв та алгоритмiв рiшення технічних питань необхiдно iнженеру для успiшної постанови задач, для слушного формулювання початкових даних та iнтерпретацiї здобутих результатiв, при прийнятті рiшень про використання тих чи iнших компонентiв математичного забезпечення у процесi розробки проектних задач. Перед розробкою моделi фiзичного процесу необхiдно чiтко сформулювати цiлi та задачі керування, тому що моделi одного i того ж фiзичного процесу можуть мати мало загального, якщо вони розроблювались для рiзних цілей. Тому перед розробкою математичної моделi процесу необхiдно вирiшувати наступнi задачі:

1. Область дiї та межi вивчаємого процесу.

2. Глибина деталiзацiї фiзичного явища.

3. Фiзичнi обмеження та обмеження, які визначаються умовами безпечностi.

4. Характер керування у сталих та динамічних режимах роботи.

5. Необхiднiсть удосконалення моделi.

6. Змiннi стану та вiдомi змiннi керування.

7. Збуджуючі впливи, якi дiють на систему та некерованi змiннi.

Базою для розробки моделей процесу та опису дiючих сигналiв є основнi закони фiзики та хiмiї, дiючих у пневматичних, гiдравлiчних, теплових, механiчних та електричних системах. При трактуваннi основних законiв треба виходити iз єдиного системного пiдходу, що дозволяє iнженеру переходити вiд однiєї областi знань до iншої, наприклад, вiд гiдравлiки до електротехнiки, вiд теплотехнiки до механiки i т.п.

Запам'ятайте! Надто докладний математичний опис, який ураховує неособливi для даної задачi властивостi елементiв, ускладнює рiшення задачi та може зробити її нерозв'язуємою.

Але надмірне спрощення задачi, прийняття необгрунтованих припущень недопустимо, тому що при цьому можуть бути упущенi iстотнi властивості процесiв у системi!

На кожному iєрархiчному рiвнi опису системи можуть використовуватися свої математичнi моделi, складнiсть яких погоджена з методом здобуття моделi та iз можливостями аналiзу! У теорiї автоматичного керування є достатньо розробленi iнженернi методи, якi дозволяють розв'язувати складнi задачі аналiзу та опису систем.

Аналiз систем позначає, що система керування вже побудована або визначено її математичний опис i потребується вивчити її характеристики та показники якості роботи у заданих умовах.

Термiн "синтез" вiдноситься до ситуацiї, коли задаються бажані вимоги до системи (показники якості), а необхідно знайти математичне рiшення задачі та визначена процедура цього рiшення, тобто необхiдно побудувати систему, яка задовольняє поставленим вимогам.

На першому етапi аналiзу виконується аналiз властивостей системи, вививчається структура цiєї системи, викриваються схеми відносин між елементами її структури. Пiсля виявлення всiх елементiв системи та встановлення структури їх зв'язкiв та вiдношень викривається суть кожного елементу, структурні вiдношення у серединi самих елементiв.

Існують декiлька пiдходiв до рiшення поставлених задач.

Перший пiдхiд базується на операторних методах, які мають справу iзперетвореннями у площинi комплексних змiнних S або Z, а також на методi кореневого годографу. При проектуваннi систем керування звичайно треба задовольнити ряду вимог, якi пред'являють до часових або частотних характеристик, до структури системи. Тому на цьому етапi аналiзу виконується оцiнка стiйкостi системи, здiйснюється вибiр структури та параметрiв, якi забезпечують стiйкiсть системи, оцiнюються запаси по пiдсиленню, по фазi, по показнику коливань та часу перехiдних процесів. Потім оцiнюється точнiсть системи при вiдпрацюваннi типових впливiв. Щоб задовольнити заданi вимоги виконується корекція параметрiв, корекцiя частотних та часових характеристик системи.

Другий пiдхiд, який часто-густо зветься аналiтичним, заснований на використанні оцінки якостi системи (iнтегральних квадратичних або середньоквадратичних похибок). При цьому проектування зводиться до розрахунку компенсуючих фiльтрiв.

Третiй пiдхiд до проектування систем полягає у визначеннi закону або стратегiї оптимального керування, при якому мiнiмiзується або максимiзується деяка сукупнiсть критерiїв якості. При цьому синтезуються закони керування, якi визначаютькеруючі впливиу виглядi функцiй координат стану об'єкта, що у результатi приводить до систем iз зворотними зв'язками.

Треба враховувати, що реальнi системи керування у більшості випадків є нелiнiйними. Тому для аналiзу та синтезу систем автоматичного керування бажано перейти до лiнеаризованих методiв, які використовують добре розробленi iнженернi методи проектування та розрахунку лiнiйних систем. У випадках, коли неможливо здiйснити операцiї лiнеаризацiї, тобто коли система буде суттєво нелiнiйною, методи, які пристосовані для розрахунку лiнiйних систем, стають недоцiльними. В цих випадках використовуються частинні методи аналiзу нелiнiйних систем, тому що в наш час загальних пiдходiв до їх розрахунку немає. При цьому кожний конкретний випадок потребує своїх методів для оцінки властивостей нелiнiйних систем та вибору необхiдних параметрiв.