Література. Єрмоленко С. Я. Українська мова : [короткий тлумачний словник лінг­вістичних термінів] / Єрмоленко С

Єрмоленко С. Я. Українська мова: [короткий тлумачний словник лінг­вістичних термінів] / Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. — К.: Ли-

бідь, 2001. —224 с.

2.5. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації

Українська нація споконвіку з притаманними їй рисами - доброзичли­вістю, чутливістю, гуманізмом, етичною культурою — виробила розвинену систему мовленнєвого етикету - умовних стереотипів спілкування, в підґрун­ті яких - прагнення до порозуміння, злагоди, ґречності. Як відомо, суспіль­ство виробляє певні стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому чи­слі й мовленнєвої), які визначаються уявленнями про шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною. Саме такими рамками і є ети­кет - система правил зовнішньої культури поведінки, пристойності, гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки -мовленнєвий і немовленнєвий.

Мовленнєвий етикет - система стійких формул спілкування, рекоме­ндованих суспільством для встановлення мовного контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій відносно один одного в офіційних і неофіційних об-

Українська мова фахового спрямування

ставинах (спеціальні висловлювання ввічливості, використання рис націона­льної самобутності).

Вибір стандарту мовленнєвої поведінки, етикетних формул залежить від соціальних якостей (статусу, віку, освіти) адресата мовлення у їх стосунку із якостями автора висловлювання і від характеру взаємин між комунікантами, ступеня їх знайомства і близькості та інших конкретних ситуацій мовлення.

Розглянемо деякі основні моменти комунікативних ситуацій.

Вітання:

Щодня, зустрічаючись із знайомими вперше, слід вітатися. І ніщо: ні гарний чи сумний настрій, ні добра чи погана погода (втім, поганої погоди немає, а є, як запевняють жителі туманного Альбіону, лише погане вбрання -не за погодою) - не можуть виправдати нехтування цієї основної форми ґреч­ності. А оскільки форм привітання у світі багато, обмежимося загальновжи­ваними у нас в Україні.

Використовуються мовленнєві формули:

Добрий ранок, доброго ранку; добріш день, доброго дня, добридень; до­брий вечір, доброго вечора; привіт; доброго здоров 'я; бажаю здоров 'я; моє шанування; радий вас бачити; як справи? як здоров 'я?

Відповіді:

Дякую; добре; прекрасно.

Своє привітання чоловік може супроводжувати легким поклоном, жінка -плавним нахилом голови, а молодь має трохи нижче вклонитися старшим.

Вітаючись, не слід вживати жаргонних і вульгарних слів: "Привіт, ста­рий" чи "Вітаю, теличко" - навіть звертаючись до найближчих знайомих; не можна махати рукою чи капелюхом; надто галасливо виявляти свої почуття чи вітатися між іншим.

Прощання і побажання:

До побачення; бувайте здорові; на все добре; добраніч; до завтра; до скорої зустрічі; прощавайте; ідіть здорові; щасливої дороги; хай щастить; в добру годину; з Богом.

Виходячи ненадовго:

Я не прощаюсь; ми ще побачимось; до вечора; до зустрічі.

Проте можна при прощанні з близькими чи добре знайомими людьми обмежитися і невербальною формою, тобто жестом, усмішкою тощо.

Нехтуючи традиції, молодь послуговується для вітання лаконічними формами: "Привіті", "Салюті". У ситуації "здрастуй - прощай" найчастіше донедавна використовували англійське "Гуд-бай!" чи італійське "Чао\", нині звучить "Покаї", "Давай".

Прохання - подяка:

Прошу Вас...; будьте люб'язні...; будь ласка...; дозвольте...; Вам не важко буде...; чи не могли б Ви...; добре, що ми про все домовилися; дякую за цінні поради, за нову інформацію; дякую, що вислухали мене; дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.

Категоричне прохання:

Я просив би Вас...; прошу; будьте ласкаві; цілком можливо; спробуємо.

Прохання - відмова:

Відмова потребує значно складнішої формули:

На жаль, не можу...; мені дуже шкода, але...; шкодую, що не зміг...; із задоволенням би, але...; охоче, але...; мені незручно відмовляти, але...

При цьому можна дати пораду, використавши такі мовленнєві зразки:

Дозвольте порадити Вам...; дозвольте дати Вам пораду...; я порадив би Вам...; чи можу я дати Вам пораду...; може, Вам слід було б...

Якщо не почули сказаного:

Пробачте, що Ви сказали? Прошу! Пробачте, я не почув Ваших слів.

Формули вибачення:

Вибачте! Пробачте! Даруйте! Прости мені, друже! Я хочу поросити у Вас пробачення.

Формула: Я вибачаюсь! - помилкова.

Подяка:

Прийміть мою щиру вдячність...; дозвольте висловити Вам подяку...; дуже вдячний за Вашу турботу...; щиро вдячний і зворушений Вашою ува­гою...; це дуже люб'язно з Вашого боку. Спасибі; спасибі, Ви дуже люб'язні...; дякую. Ви так багато зробили для мене! Спасибі. Я Вам так зобов'язаний! Спасибі Вам велике.

Співчуття:

Прийміть моє найщиріше співчуття; дозвольте висловити Вам...; прошу прийняти мої найщиріші...; я розумію Ваше горе; я сумую разом із Вами; дякую за співчуття.

Комплімент:

З тобою так цікаво розмовляти! Ти сьогодні так чудово виступив! Приємно бачити, як Ви посвіжішали, відпочили...; дякую за комплімент. Це Вам тільки так здається; спасибі, ви надто перебільшуєте; я радий це чути; мені приємно почути це; я те саме можу сказати і про Вас.

Звичайно, важко перелічити всі формули мовного етикету та й будь-якого етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Проте, скориставшись ними, ми зможемо правильно поводитися в товари­стві, зажити слави ґречної людини та самореалізуватися у спілкуванні з оточуючими. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння "кодексом ввічливості", адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а "завоювати" можемо Людину.

Мовленнєва практика сьогодення підтверджує: все цінне, що нагрома­джено в усіх регіонах нашої незалежної держави, є загальним надбанням і може бути використане в подальшому розвитку рідної мови.

Українська мова фахового спрямування