ВИСНОВКИ. Входження українських земель до складу Речі Посполитої мало, як позитивні, так , і негативні наслідки для подальшої долі українського народу і його

Входження українських земель до складу Речі Посполитої мало, як позитивні, так, і негативні наслідки для подальшої долі українського народу і його державвніності. Опинившись в нових для себе умовах, власне український народ зазнав нечуваних поневірянь і страждань, оскільки не був готовий до життя в європейському співтоваристві.В цей період було закладено підвалини протиріч, що існуватимуть між українцями і поляками впродовж століть. Ще більше порушилась економічна рівновага українських земель, наміти­лися вкрай несприятливі тенденції щодо полонізації української зна­ті. Під впливом католицької реакції проти протестантів колишня ре­лігійна терпимість поступилася місцем фанатичному протистоянню. Не сприяло порозумінню і введення чужого для українського народу польського права. Ці та інші негативні кроки з боку влади ще більше віддаляли можливість покращення життя українців.

Оскільки в процесі створення Речі Посполитої польський король став також вищим володарем Литви, тодішній поділ етнічних україн­ських територій між суміжними державами набув такого вигляду. Сім воєводств, тобто переважна їх частина (Брацлавщина, Волинь, Галичина, Київщина, Підляшшя, Поділля, Холмщина), перейшли до Польщі на коронних правах. Три землі – Чернігівщину, Новгород-Сіверщину і Стародубщину – приєднало Велике князівство Москов­ське. Буковина з середини XIV ст. перебувала у складі Молдавського князівства, а згодом підпала під владу Туреччини. В Закарпатті з XIII ст. утвердилися угорські феодали, однак після турецької аг­ресії 1543 р. Угорське королівство фактично розпалося. Західна час­тина Закарпаття потрапила під владу австрійських Габсбургів, а східна була включена до складу Трансільванії.