Тема 1. Вступ.Предмет і методологія курсу

Заняття 1. Історія держави і права України як наука та навчальна дисципліна.

ВСТУП

В період становлення і розвитку соціальної, демократичної, правової української держави її історичне минуле відіграє важливу роль. Історія нашої державності була складною і суперечливою. В цьому звязку, особливо цінним є наш історичний досвід державно-правового процесу.

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України продовжило багатовікову традицію державності нашого народу. Природно, що у незалежній Україні велика увага повинна приділятись підготовці висококваліфікованих фахівців здатних продовжити традиції державності, основні моменти вивчаються у навчальному курсі «Історія держави і права України».

Історія держави та права України (далі – ІДПУ) посідає важливе місце в системі юридичних наук. Вона досліджує і вивчає державно-правові явища в різні періоди розвитку і функціонування українського суспільства на території нинішньої незалежної України. Її вивчення формує у слухачів знання щодо розвитку держави i права на різних історичних етапах минулого українського народу, виховує у них почуття патріотизму i гордості за свою Батьківщину, допомагає засвоїти правові традиції i культуру нації. Опора на історичний досвід допоможе майбутньому спеціалісту зайняти стійку громадянську і фахову позицію у складностях сучасного життя.

Як одна з найбільш важливих навчальних дисциплін для формування фахового юриста, історія держави та права України вивчається в усіх без виключення навчальних закладах юридичного профілю.

Питання 1. Методологічні основи історії держави та права України.

На нинішньому етапі політичного й соціально-економічного розвитку України в нашій державі необхідно підвищувати рівень державно-правової свідомості як частини самосвідомості народу. Без глибокого осмислення минулого, яким би складним і суперечливим воно не було, неможливо творити нову державу та її серцевину – право.

Історія свідчить про тісний взаємозв’язок держави і права. Право – це основа держави, частина духовної культури народу. Яскравим прикладом тому є могутні держави минулого, в яких існувало високорозвинене право, що надавало неабиякого значення питанням особистості, народові й державі. І навпаки: держави, де панував правовий хаос, були приречені; їх не змогли врятувати навіть “великі ідеї”, що намагалися піднятися над законом.