Банкрутство і санація суб’єктів підприємництва

В умовах нестабільної економіки, грошового дефіциту, несталості цінової політики, законодавства, що змінюється досить часто, багато підприємств стають неплатоспроможними і не можуть себе захистити. Часто такі господарюючі суб'єкти стають банкрутами.

Кредитор може звернутися із заявою до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство суб'єкта підприємництва у разі, коли останній неспроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.

Кредитори у місячний термін від дня публікації в офіційному виданні України оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви й документи, які підтверджують майнові вимоги до боржника. Суд після розгляду вимог визнає їх чи відхиляє.

Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. Цією нормою законодавство України наближається до американської концепції банкрутства. Суб'єкт підприємницької діяльності через використання інституту банкрутства отримує можливість на санацію, реорганізацію своєї справи та оновлення фінансово-господарської діяльності.

При зверненні до суду з власної ініціативи неспроможний суб'єкт підприємництва повинен додати до заяви список своїх кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та іншу інформацію про своє фінансово-майнове становище.

Процедура банкрутства вимагає вирішення не тільки економічних, але й соціальних питань, тому законодавством передбачається процедура оздоровлення підприємств - санація, тобто певна система заходів, спрямованих на попередження банкрутства підприємств.

Отже, згідно з цією процедурою, громадяни і фізичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника, протягом місяця з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство повинні подати до арбітражного суду заяву з письмовим зобов'язанням про переведення до них боргу, а також запропонувати умови санації боржника.

На період від порушення справи про банкрутство до прийняття рішення по ній, арбітражний суд накладає повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника на банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, а якщо банкрутом є державне підприємство - на Фонд державного майна, або на іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за належне здійснення зазначених повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії або призначення санаторів.

Після закінчення місячного терміну з дня опублікування оголошення про банкрутство арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації.

Чинне законодавство розрізняє поняття "досудова санація".

Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Ініціатива щодо проведення досудової санації може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

Для проведення досудової санації розробляється план, який повинен містити:

- реквізитні підприємства;

- відомості про фінансово-господарське становище;

- заходи, щодо відновлення платоспроможності й терміни їх здійснення;

- розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;

- визначення джерел фінансування заходів;

- умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу на інвестора тощо);

- очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Документи, необхідні для проведення досудової санації:

- баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2), інші матеріали бухгалтерської звітності підприємства не менше, ніж за три останніх роки і на кінець кварталу, що передував поданню на погодження;

- план санації з обґрунтуванням основних пропозицій інвестора (кредитора) та реальних джерел інвестування щодо проведення досудової санації;

- проекти договору (договорів), якам визначатимуться умови участі інвестора або кредитора, зокрема, з питань набуття права власностіна майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренди майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведенняборгу (частиниборгу ) на інвестора.

Згідно закону України "Про банкрутство" рішення щодо проведення санації може прийматися за ініціативою:

1. суб'єкта господарювання, який перебуває в кризовому стані.

2. фінансово-кредитної організації. Зокрема, згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", заклади банку мають право відносно неплатоспроможного клієнта застосовувати комплекс реабілітаційних заходів.

3. заставотримача цілісного майновою комплексу підприємства (у випадках невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства).

4. агентства з питань попередження банкрутства підприємства й організації, якщо мова йде про державні підприємства.

5. Національного банку України, якщо мова йде про фінансове оздоровлення комерційного банку.

Рішення про проведення санації підприємства чи його ліквідації приймається на основі підсумків санаційного аудиту. Основна мета санаційного аудиту полягає в проведенні санаційної здатності підприємства, тобто, визначенні глибини фінансової кризи і виявлення можливостей її ліквідації.

Санаційна здатність - це сукупність фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, котрі визначають його здатність для успішного проведення фінансової санації. До загальних умов санаційної здатності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) реальних можливостей збільшення виторгу від реалізації, зменшення собівартості продукції, і на цьому ґрунті досягнення хорошої рентабельності фінансово-господарської діяльності;

б) реальної можливості досягнення задовільної структури балансу;

в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності.

Загальні передумови та критерії санаційної здатності підприємства показано на рис. 9.3. Санаційно здатним підприємство буде в тому випадку, якщо продисконтована очікувана майбутня вартість активів (при умові успішної санації) буде більша за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

Відповідно до вибраної стратега розробляється програма санації тобто система взаємопов'язаних заходів» спрямовання на вихід підприємства з кризи, із виходом на проект санації.

У програмі санації пропонуються такі головні заходи:

- реструктуризація підприємства;

- перепрофілювання виробництва;

- закриття нерентабельних виробництв;

- відстрочка, розстрочка або погашення частини боргів, про що укладається мирова угода;

- ліквідація дебіторської заборгованості;

- продаж частини майна боржника;

- зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника шляхом переведення на нього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себезобов'язань;

- продаж: майна боржника як цінного майнового комплексу;

- удосконалення організації праці;

- інші спроби відновлення платоспроможності боржника.

План санації має бути розроблений не пізніше трьох місяців із дня прийняття господарським судом рішення про проведення процедури санації.

Вживши заходів щодо санації банкрутства, арбітражний суд за відсутності санаторів призначає ліквідаторів з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, Фонду державного майна (у випадку визнання банкрутом державного підприємства або організації). У свою чергу, ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію (у її склад обов'язково має входити розпорядник майна боржника), яка з метою погашення боргу вирішує питання про продаж майна підприємства-банкрута.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, спрямовуються передусім на відшкодування витрат, пов'язаних з веденням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, а також функціонуванням розпорядника майна і задоволенням вимог кредиторів, забезпечених заставою.

Насамперед виконуються зобов'язання перед співробітниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат за акціями трудового колективу).

Потім задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, а також вимоги органів державного страхування і соціального забезпечення.

Після цього задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечених заставою,

Наступним кроком є задоволення вимог щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і виплат за акціями членів трудового колективу.

І насамкінець гасяться всі інші боргові вимоги.

Зазначимо, що вимоги кожної наступної за порядком черговості задовольняються лише після повного погашення вимог попередньої. Крім того, в разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черговості претензії задовольняються пропорційно сумі, що належить кожному кредиторові. За загальним правилом вимоги, заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх подання, не розглядаються і відповідно вважаються погашеними. Вважаються погашеними також вимоги, не задоволені через недостатність майна.

У випадку, якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може винести рішення про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи, що звільнилася від боргів, тільки в тому випадку, коли у неї залишилося майнових активів менше, ніж потрібно для її функціонування згідно із законодавством, або за клопотанням власників його майна.

За працівниками, звільненими з підприємств, установ, організацій у зв'язку з їх банкрутством, зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше, ніж на три місяці від дня звільнення з урахуванням виплати вихідної допомоги. Якщо перерва в роботі співробітника після звільнення не перевищує трьох місяців, у нього зберігається безперервний трудовий стаж.

Через відсутність можливості самостійного працевлаштування на працівника поширюються гарантії, передбачені Законом України "Про зайнятість населення".

Основна мета банкрутства - не ліквідація підприємств, а задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом. Тобто банкрутство не є самоціллю, а лише засобом для позбавлення боргів. Однак, як свідчить світова практика, у справах по банкрутству підприємств вимоги кредиторів задовольняються лише на 30%. Тому потрібно спрямовувати зусилля і кредиторів, і керівників підприємств-боржників на вихід з кризового стану до подання заяви до суду. Це означає, що треба готувати бізнес-плани, можливо, частково прощати або відтерміновувати борги, щоб з часом наблизитися до повного задоволення вимог кредиторів.

Процедура банкрутства не завжди є доцільною, її небажано застосовувати до підприємств, які є стратегічно важливі для держави або підприємств із цілком пристойним сучасним обладнанням. У таких випадках набагато краще буде, продавши частину майна, устаткування, погасити борги, а частину коштів, що залишилися, спрямувати на реструктуризацію, перепрофілювання виробництва. Такий шлях щороку використовується у світовій практиці, особливо в країнах з перехідною економікою.

Життєва практика ставить вимоги удосконалення механізму банкрутства шляхом спрощення самої процедури банкрутства, створення інституту професійних ліквідаторів, "кризових керуючих", розпорядників майна та відповідних спеціалістів арбітражних судів, що дозволить на належному рівні та в оптимальні терміни вирішувати всі питання, пов'язані з банкрутством суб'єктів господарювання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ