Порівняльна характеристика форм реорганізації

Форми реоргані­ зації	Злиття	Поділ	Приєднання	Виділення (виокрем-лення)	Перетво-рення
Майнові права і обов'язки	Переходять до підприємства, що виникло як результат злиття	Переходять до нових підприємств, які виникли в результаті поділу	Переходять до підприємства, що виникло як результат приєднання	Переходять до правонаступ-ника (нового підприємства у відповід-ності до розподіль-чого аналізу)	Переходять до нового підприєм-ства
Документи, які необхідно подати в податковий орган для зняття з обліку підприємства, яке реорганізовується	Передаваль-ний акт і копія свідоцтва про державну реєстрацію право наступ-ника	Розподільчий баланс	Передаваль­ний акт і копія свідоцтва про державну реє­страцію ре­організова­ного підпри­ємства	Розподільчий баланс і копії свідоцтв про реєстрацію організованих підприємств	Розподіль-чий баланс

Увага!

До реорганізації вітчизняні підприємства вдаються не тільки з метою припинення діяльності, але й з метою посилення позицій на ринку. Крім того, доволі часто такі форми реорганізації, як виокремлення і злиття використовуються власниками в процесі вирішення цілої низки тактичних завдань

Розглянемо механізм і процедуру виділення (виокремлення) та злиття господарських товариств.

Виокремлення дає змогу засновникам товариства з обмеженою відповідальністю розійтися, максимально враховуючи інтереси кожного з учасників. Виокремивши свою частку в самостійне підприємство, у власника не виникає зобов'язань зі сплати прибуткового податку, як це трапляється, коли засновники розходяться, забираючи свої вклади і отриманий на них прибуток.

Передача права оренди - як вид виокремлення. При передачі права оренди на землю або певний об'єкт нерухомості, зокрема й той, що перебуває в державній або комунальній власності, від одного підприємства до іншого, може з'явитися потреба наново оформляти практично весь пакет дозвільної документації і домагатися позитивного рішення місцевої ради. Щоб спростити передачу права оренди, багато хто віддає перевагу виокремленню юрособи, до якої право оренди від основного підприємства без зайвої тяганини перейде як до правонаступника. Потім виокремлена юрособа може влитися в структуру, зацікавлену в отриманні права оренди, або його власники можуть передати відповідні корпоративні права. У цьому разі місцева влада повинна переоформити договір на користь правонаступника.

Запобігання виникненню можливої податкової заборгова ності. У випадку, коли заборгованість перед бюджетом вже встановлено і її сума досить велика, без згоди податкових органів реорганізацію підприємства провести не вдасться (ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами"). Інша річ, коли за результатами перевірки виявлено порушення, підприємству загрожують санкції, але воно активно намагається оскаржити рішення податківців в адміністративному і судовому порядку. Поки податкове зобов'язання не узгоджено, тобто підприємство продовжує використовувати всі наявні можливості для оскарження рішення контролюючого органу, податківці не можуть перешкодити проведенню реорганізації і передати найцінніші активи новому підприємству, що з'явилося внаслідок виокремлення. Навіть у разі доведення порушення податкового законодавства в минулому відповідальність за старі гріхи несе старе підприємство.

Виведення найліквідніших підприємств має за мету убезпечити їх від можливих претензій кредиторів. Як і у разі з податківцями, реорганізують підприємство шляхом виокремлення до того, як суд винесе рішення про стягнення заборгованості, наприклад, на ' етапі досудового врегулювання.

Проте потенційним "реорганізаторам" підприємств юристи радять врахувати один момент, - не можна всі борги залишити на старому підприємстві, а всі активи перевести на нове. Розподіл активів і пасивів слід провести пропорційно, однак за засновниками залишається право вирішувати, які саме борги і які з активів залишаться "висіти" на старій ' фірмі, а які перейдуть до правонаступника. Найчастіше на одному з підприємств концентруються найліквідніші матеріальні цінності й борги, які ніколи не будуть запитані. Натомість інша юрособа залишається під загрозою "боргової ями", маючи при цьому не дуже завидне майно, відсудивши яке кредитор сам буде не радий, що взявся за безнадійну справу вибиття боргів.

Злиття може частково замінити надзвичайно складну процедуру цілковитої ліквідації підприємства. За рішенням власників про реорганізацію державний орган реєструє зміни у статутних документах підприємства-правонаступника, до якого приєднується реорганізована юрособа. На підставі оголошення в пресі про реорганізацію, довідок про здачу печатки, закриття рахунку, зняття з обліку в органах ДПІ (в деяких випадках - про відсутність податкового боргу) і соцфондів, реорганізоване підприємство знімають з обліку і вилучають з державного реєстру.

Важливо врахувати, що злиття не дозволяє на законних підставах "втратити" певні зобов'язання в процесі передачі активів і пасивів. До нового підприємства переходять усі права й обов'язки, зокрема й "проблемні", компаній-інтеграторів. У разі злиття новоутворене підприємство несе зобов'язання з погашення боргів старого підприємства. Відповідно претензії, які раніше висувалися до старого підприємства, переадресовуються новому.

Увага!

На практиці трапляються ситуації, коли з'являється потреба в акціонерного товариства виокремити самостійне підприємство

Завдяки такій операції можна значно оптимізувати купівлю-продаж найбільш ліквідного майна (активів) АТ або передати право оренди об'єктів держмайна новому підприємству.

Схематично процедура переходу активів може виглядати так: з акціонерного товариства виокремлюють самостійне підприємство, якому на баланс передають активи, що цікавлять покупця, після чого виокремлене підприємство або вливається до підприємства-покупця, або ж передаються його корпоративні права.

Незважаючи на те, що виокремити самостійне підприємство з акціонерного товариства набагато складніше ніж з того самого ТзОВ, цей спосіб дає змогу передати активи АТ новому підприємству так, щоб у старого АТ, яке працює на звичайній системі оподаткування, не виникало небажаних податкових зобов'язань з ПДВ і податку на прибуток.

Однак іноді процедура виокремлення ускладнюється тим, що всі акціонери АТ мають право на отримання відповідної частини у статутному капіталі нового підприємства пропорційно до їхньої частки в акціонерному товаристві. Ініціатори реорганізації повинні заздалегідь повідомити акціонерів про те, що вони мають право стати учасниками нового підприємства або продати свої акції. При цьому слід урахувати, що ті міноритарні акціонери, які не згодні з рішенням про реорганізацію (не брали участі в голосуванні або голосували проти такого рішення), мають право вимагати від АТ викупу їхніх акцій за справедливою ціною, але не нижчою за їх номінал, а АТ, відповідно, зобов'язане їх викупити.

Зазвичай розрізнені дрібні акціонери не дуже цінують свої акції і готові продати їх за безцінь.

Процедура реорганізації у формі виокремлення проходить за декілька етапів.

Етап 1. Приймається рішення власниками про майбутню реорганізацію, яке оформляється протоколом зборів засновників. Проведення таких зборів потребує попередньої підготовки, а учасників треба попередити не менше, ніж за 30 днів до дня їх проведення. Офіційне повідомлення повинно обов'язково містити відомості про місце і час, а також порядок денний майбутніх зборів.

Щоб недотримання формальності не стало причиною спорів і можливого анулювання рішення, в протоколі зборів слід зазначити, що всіх учасників було повідомлено за 30 днів до заходу, і подбати про підтверджувальні документи.

Етап 2. Власне збори мають увінчатися протоколом, у якому міститься рішення з таких питань:

- про реорганізацію підприємства шляхом виокремлення зі складу діючого підприємства нової юрособи або злиття з іншим підприємством;

- про визначення частки майна (в активах і пасивах), яку буде передано новому підприємству;

- про формування складу комісії з виокремлення.

Учасниками нової юридичної особи можуть стати лише засновники реорганізованого підприємства - уведення нового засновника неможливе.

Етап 3. Протягом п'яти днів з дня проведення зборів учасники повідомляють "рідний" орган державної реєстрації про прийняття рішення.

Крім цього, Цивільним кодексом (ст. 105) передбачено обов'язок засновників опублікувати повідомлення про реорганізацію юридичної особи і вказати термін (не менше як два місяці) подання можливих претензій.

По закінченні двомісячного терміну спеціально створена на підприємстві комісія з реорганізації надає учасникам розподільчий баланс, в якому чітко розписано, які майно і зобов'язання переходять до підприємства-правонаступника, а які залишаються на "старому" підприємстві.

Етап 4. Наступний етап - затвердження розподільчого балансу на чергових зборах учасників. Результатом зборів має стати протокол, який містить рішення про затвердження розподільчого балансу і статуту новоствореного підприємства.

У статуті створюваної юрособи потрібно обов'язково зазначити, що це підприємство створено шляхом виокремлення з базового підприємства, а також докладно розписати, в якій частині нове підприємство є правонаступником прав і зобов'язань реорганізованої фірми. Щоб активи і пасиви, які передаються, були зазначені чіткіше, у статуті слід зробити посилання на протокол, яким було затверджено розподільчий баланс.

Також важливо передатинанове підприємство оригінали правовстановчих документів, які підтверджують права власності на матеріальні цінності, особливо якщо це стосується автомобілів і нерухомості. Для цілковитої впевненості в легітимності передачі майна при переході прав на об'єкти нерухомості доцільно скласти нотаріально завірений акт прийому-передачі; цей документ певною мірою замінюватиме договір купівлі-продажу, але без небажаних податкових наслідків.

Етап 5. Після затвердження статуту засновниками і нотаріального завірення установчі документи подаються до місцевої адміністрації для реєстрації.

Далі відбувається стандартна процедура реєстрації нового підприємства в органах державної реєстрації, статистики, податкової інспекції, соціальних і Пенсійному фондах. У результаті власники отримують нове підприємство, створене на матеріальній базі наявного. Нова юрособа є правонаступником у частині, обумовленій у статуті і розподільчому балансі.

Загалом процедура злиття подібна до процедури виокремлення. Відмінність полягає в тому, що при злитті оформляється передавальний акт, а при виділенні - розподільчий баланс.

Однак обставини інколи складаються так, що підприємство доведеться ліквідувати. Основними мотивами ліквідації є розчарування засновником підприємства у бізнесі загалом, крах конкретного підприємницького проекту, не отримання очікуваних прибутків і збитковість підприємства. Досить часто засновники ліквідують підприємство для того, аби приховати випадки несплати податків чи інших кримінально переслідуваних махінацій, оскільки, як правило, фіскальні органи не здійснюють перевірок тих підприємств, котрі вже виключені з Державного реєстру.

Перелічені мотиви припинення підприємницької діяльності визначаються бажанням самого суб'єкта підприємництва. Проте існують причини примусового характеру, які не завжди співпадають із бажанням самого підприємця.

Отже, ліквідація підприємства відбувається у таких випадках:

- по збігу терміну, на який товариство створювалось; або після досягнення мети, для якої воно створювалося;

- за рішенням вищого органу товариства;

- на підставі рішення суду або арбітражного суду;

- за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності;

- за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у випадках систематичного або грубого порушення ним чинного законодавства;

- з інших підстав, передбачених установчими документами та чинним законодавством.

Процедура ліквідації регламентується багатьма нормативними актами, зокрема, відповідними статтями ЦКУ та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців за їх рішенням" від 19.05.2011 р. № 3384-VI".

Процедура ліквідації залежить від підстав ліквідації.

Найпростішою є процедура ліквідації підприємства з ініціативи власника. У цьому разі вона складається із таких послідовних кроків:

Приймається рішення власника (власників) підприємства про припинення його діяльності. У приватному підприємстві його приймає власник (засновник) одноособово, у товаристві з обмеженою відповідальністю - збори засновників (учасників). В обох випадках рішення має бути викладене у письмовій формі (протокол загальних зборів і/або наказ по підприємству).

Слід зауважити, що тепер установлено строк у три робочі дні, протягом якого госптовариство, що прийняло рішення про внесення змін до установчих документів, має повідомити про це держреєстратора. Раніше він становив п'ять робочих днів. Аналогічний триденний строк установлено й для випадків прийняття рішення про припинення діяльності (раніше була передбачена необхідність повідомити держреєстратора «негайно», що викликало суперечливі тлумачення). Поставитися до нього слід уважно, оскільки тепер державний реєстратор про порушення строків повідомлення про прийняте рішення щодо припинення юрособи або підприємницької діяльності фізосіб буде зобов’язаний повідомити правоохоронні органи, що може стати підставою для проведення оперативно-розшукових заходів. А от щодо порушення триденного строку на повідомлення держреєстратора про зміну інших відомостей про себе, що містяться в Єдиному держреєстрі, то за таке порушення, як і раніше, відповідальність не передбачена.

Подавати документ про плату за опублікування повідомлення про прийняття рішення щодо припинення юрособи та фізособи-підприємця з 19.12.2011 р. буде не потрібно. Закон № 3384 її скасовує. Водночас підвищиться оплата за вне­сення інформації до Єдиного держреєстру про зміну місцезнаходження або найменування юрособи, прийняття рішення про виділення, зменшення статутного капіталу, втрату оригіналів установчих документів. З 19.12.2011 р. вона становитиме 51 грн. замість 17 грн.

Не пізніше наступного дня після отримання зазначених вище відомостей щодо припинення юрособи відповідний запис вноситься держреєстратором до Єдиного держреєстру. Із цього моменту юрособа не зможе зареєструвати зміни до відомостей, що містяться в Єдиному держреєстрі.

Перелік відомостей, які повинне містити рішення про припинення юрособи:

- персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації або ліквідаційної комісії);

- відомості про голову комісії або про ліквіда­тора;

- реєстраційні номери облікових карток платників податків щодо членів комісії;

- відомості про порядок та строк заявления кредиторами своїх вимог.

Якщо наведеної інформації у рішенні про при­пинення юрособи не буде, держреестратор поверне документи для усунення цих недоліків.

У разі припинення підприємницької діяльності фізособи-підприємця підприємець направляє (цінним листом з описом вкладення) або подає особисто держреєстратору заяву про припинення діяльності із зазначенням порядку та строку за­явления кредиторами своїх вимог.

Держреестратор не пізніше наступного робочого дня після отримання рішення про припинення суб'єкта повинен повідомити про це контролюючі органи та органи статистики.

Слід зазначити також про те, що Законом № 3384 змінено друкований засіб масової інформації, де повинні друкуватися оголошення про прийняття рішення про припинення юрособи та про саме припинення, а також про припинення діяльності фізосіб-підприємців.

Такі оголошення потрібно відстежувати не у спеціальному доповненні до газети «Урядовий кур'єр» та не в офіційному друкованому виданні органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, а у спеціаль­ному виданні органу держреєстрації — Бюлетені державної реєстрації.

Варто нагадати, що прийняття рішення про при­пинення юрособи або підприємницької діяльності фізособи-підприємця та надання його держре­єстратору не є безповоротним процесом. Таке рішення можна відкликати в будь-який момент до внесення до Єдиного реєстру запису про при­пинення юрособи/припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.

Органи державної податкової служби, Пенсійного фонду протягом 10 робочих днів із дати опублікування повідомлення про рішення засновників (учасників) щодо припинення юрособи повинні направити держреєстратору одне із таких повідомлень:

— про початок проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з припиненням юрособи;

— про неможливість проведення позапланової перевірки.

В останньому випадку (при направленні повідомлення про неможливість провести позапланову перевірку) орган державної податкової служби або орган Пенсійного фонду України повинен протягом наступних двох місяців направити держреєстратору повідомлення або про проведення перевірки, або про свої заперечення проти припинення юрособи з обґрунтуванням мотивів таких заперечень.

Передбачено новації й щодо строку пред'явлення вимог кредиторами. Відносно кредиторів юридичних осіб, як і раніше, він не може бути менше двох місяців, але тепер також запроваджено обмеження його максимально можливої тривалості - не більше шести місяців. Розглянути вимоги кредиторів, що пред'являються в ході процедури припинення, необхідно протягом 30 календарних днів. Якщо ліквідкомісія відмовляє у задоволенні вимоги кредитора, то в останнього є один місяць на те, щоб оскаржити в суді таку відмову.

Фізособа-підприємець має письмово проінформувати про своє рішення припинити діяльність усіх своїх кредиторів та повідомити їм строк для пред'явлення вимог від двох до трьох місяців з моменту опублікування оголошення у пресі. Кожна вимога розглядається фізособою в п'ятнадцятиенний строк з обов'язковим повідомленням про своє рішення кредитора. Як і кредитори юрособи, кредитори фізособи-підприємця обмежені встановленим Законом №3384 місячним строком для подання позову до суду при повному або частковому невизнанні їх вимог фізособою, що ліквідується.

У цілому дії ліквідаційної комісії на цій стадії повинні включати:

1) вжиття всіх необхідних заходів щодо стяг­нення дебіторської заборгованості та письмове повідомлення кожного з боржників про припинення юрособи; до речі, в які саме строки юрособа повинна повідомити боржників про рішення про свою ліквідацію, незрозуміло. Звідси — ризик виникнення спорів з приводу притягнення посадових осіб до адмінвідповідальності за порушення порядку припинення юрособи. Можна припустити, що якщо юрособа зібралася ліквідовуватися і має дебіторку, то допоки вона не отримає рішення суду за таким стягненням, що набрало законної сили, процес ліквідації буде заморожено. Водночас комісія з припинення юрособи тепер не зобов'язана вживати всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляти їх про припинення діяльності їх боржником;

2) повідомлення учасників юрособи, суду або органу, який прийняв рішення про припинення, про участь підприємства в інших юрособах, надання цим особам відомостей про створені підприєм­ством госптовариства або дочірні підприємства;

3) закриття (до закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів) рахунків у фінустановах, крім рахунка, який використовують для розрахунків з кредиторами;

4) інвентаризацію майна юрособи, її філій та представництв, дочірніх підприємств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юрособах, виявлення та повернення майна, що перебуває у третіх осіб;

5) закриття відокремлених підрозділів (філій, представництв);

6) звільнення працівників;

7) повернення ліцензій, документів дозвільного характеру та інших документів, а також печаток та штампів, що підлягають поверненню органам влади;

8) своєчасне надання органам ДПС та Пенсійного фонду, фондів соцстрахування документів юрособи (її філій, представництв), утому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності чи відсутності заборгова­ності зі сплати податків, зборів, ЄСВ, страхових коштів; до моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає до органів ДПС, Пенсійного фонду та фондів соцстрахування звітність за останній звітний період;

9) складання проміжного ліквідаційного балансу (після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами), який включає відомості про склад майна юрособи, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду;

10) виплату грошових сум кредиторам, у тому числі з податків і зборів (у порядку черговості, установленому ст. 112 ЦКУ), організацію реалізації майна при недостатності коштів;

11) складання ліквідаційного балансу, забезпечення його затвердження учасниками юрособи (або судом чи органом, який прийняв рішення про припинення) та подання до органів ДПС.

Після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку на пред'явлення кредиторами своїх вимог, держреєстратору має бути подано такі документи:

— заповнену реєстраційну картку на проведення держреєстрації припинення юрособи у зв'язку з ліквідацією (голова ліквідкомісії або ліквідатор в реєстраційній картці підтверджують своїм особистим підписом, що здійснено всі передбачені законодавством дії з припинення юрособи, уключаючи завершення розрахунків з кредиторами) або у зв'язку зі злиттям, приєднанням, поділом або перетворенням (у цьому випадку також подається примірник оригіналу або нотаріально заві­рена копія передавального або розподільного балансу, а от нотаріальне посвідчення підписів членів комісії з припинення на передавальному акті або розподільному балансі юрособи перестане бути обов'язковим);

- довідку органу податкової служби про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів;

- довідку органу ПФУ про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ та страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соцстрахування;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які згідно із законом підлягають довгостроковому зберіганню.

Як бачимо, у переліку відсутня вимога про подання оригіналу установчих документів та акта ліквідаційної комісії (при припиненні шляхом ліквідації).

Якщо орган податкової служби або орган ПФУ не надають відповідних довідок, не направляючи при цьому рішення про відмову в їх виданні, то після закінчення 10 робочих днів після закінчення строку, наданого кредиторам на заявления їх вимог, юридична особа звільняється від необхідності їх подання державному реєстратору.

Аналогічну можливість передбачено й для фізосіб-підприємців при проведенні держреєстрації припинення їх підприємницької діяльності в разі, якщо органи ПФУ, податкової служби, архівна установа порушують вимоги, що висуваються до них під час ліквідаційної процедури.

Держреєстратор реєструє припинення юрособи або припинення діяльності фізособою-підприємцем не пізніше наступного робочого дня із дня отримання відповідних документів (раніше строк становив три робочі дні). Не пізніше наступного робочого дня після реєстрації при­пинення держреєстратор зобов'язаний видати особі відповідне повідомлення (ця норма діє вже з 19.06.2011 p.).

В узагальненому вигляді процедура ліквідації суб'єкта підприємництва представлена схематично на рисунку 9.2.

На практиці органи реєстрації та інші інстанції на власний розсуд встановлюють додаткові вимоги щодо послідовності ліквідації підприємств. Наприклад, додатково може вимагатися інформація про присвоєння ідентифікаційного коду.

З моменту внесення запису про ліквідацію підприємства до державного реєстру, його ліквідація вважається завершеною. Підприємство припиняє свою діяльність і позбавляється прав юридичної особи. Після цього ніякі претензії кредиторів та інших осіб не приймаються.

Юридична особа ( фізична особа-підприємець), яка припиняється (після закінчення строку пред’явлення кредиторських вимог та здійснення ними всіх потрібних від них дій), отримують право надавати пакет документів для держреєстрації факту свого припинення навіть без довідок контролюючих органів, яких не вистачає, якщо такі органи ухиляються від призначення, проведення позапланової перевірки та складання довідки (акта); від підписання керівником та видачі довідки про відсутність заборгованості; від здійснення інших потрібних від них дій згідно з порядком проведення ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Розподіл зобов’язань припиненої юридичної особи між її правонаступниками повинен відбуватися таким чином: - за зобов’язаннями, що перейшли до правонаступника згідно з розподільним балансом, така юрособа-правонаступник, несе індивідуальну відповідальність, однак до неї додається субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями, що перейшли до інших юросіб-правонаступників;

- за тими зобов’язаннями, щодо яких точно визначити правонаступника неможливо, усі юридичні особи-правонаступники, несуть солідарну відповідальність.

Але до цієї норми з'явилося важливе доповнення: учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або згідно з установчими документами несли відповідальність за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення такої юридичної особи, у тому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх засновницькими документами.

Схожі гарантії прав кредиторів законодавець передбачив і на випадок проведення такої форми реорганізації, як виділення.

Основою нововведень, що мають на меті спростити механізм ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є «принцип мовчазної згоди у сфері державної реєстрації». Сутність принципу полягає в тому, що юридична особа (фізична особа – підприємець), яка припиняється (після закінчення строку пред'явлення кредиторських вимог та здійснення ними всіх потрібних від них дій), отримують право надати пакет документів для держреєстрації факту свого припинення (як шляхом реорганізації — злиття, поділу, приєднання, перетворення, так і шляхом ліквідації) навіть без довідок контролюючих органів, яких не вистачає, якщо такі органи ухиляються від призначення, проведення позапланової перевірки та складання довідки (акта); від підписання керівником та видачі довідки про відсутність заборгованості; від здійснення інших потрібних від них дій згідно з порядком проведення ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч. 6 ст. 107 ЦКУ).

“Плюси” ліквідації:

- усі претензії, які не можна задовольнити (крім бюджетно-податкових) через відсутність коштів (активів), вважаються погашеними;

- наявність непогашених боргів (крім бюджетно-податкових) не є підставою для відмови в ліквідації (крім випадків порушення справи про банкрутство);

- претензії, які можуть виникнути в майбутньому після ліквідації, пред'являти вже нема кому.

"Мінуси" ліквідації:

- непогашена податкова недоїмка фактично може стати перешкодою для ліквідації у звичайному порядку підприємства - платника податків;

- ліквідації повинна передувати клопітка й довготривала процедура створення ліквідаційної комісії, публікація відповідного оголошення в "офіційній пресі" для кредиторів і т.д.;

- усе майно (активи) підприємства може піти на оплату боргів.

Складнішою є процедура примусової ліквідації підприємства, яка відбувається в судовому порядку.

Судовий порядок ліквідації підприємства і скасування державної реєстрації суб'єктів підприємництва встановлений для випадків:

- визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, засновницьких документів;

- здійснення діяльності, яка суперечить засновницьким документам і чинному законодавству України;

- невчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльностіпро зміну свого місцезнаходження.

Суд може прийняти до розгляду питання про ліквідацію підприємства лише за наявності відповідного позову. Це можуть бути позови про:

1) ліквідацію підприємств;

2) позови про визнання недійсними засновницьких документів та рішення про створення підприємства; '

3) позови про відміну державної реєстрації.

Зупинимося на розгляді цих позовів більш детально.

1. Позови про ліквідацію підприємства можуть подаватися до арбітражного суду лише у випадках, прямо передбачених законодавчими актами, з посиланням на підстави, згідно з якими організація-позивач вправі звертатися з позовом. Такі підстави визначені в Законі України "Про господарські товариства", відповідно до якого товариство ліквідується на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариств, у разі систематичного або грубого порушення ними законодавства.

Поняття систематичного порушення законодавства означає, що господарські товариства, які раніше двічі допускали порушення законодавства, порушили його знову. Однак, в окремих випадках, як виняток, систематичним може бути визнане і повторне порушення законодавства. Грубим порушенням може вважатися одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне і зумисне ігнорування його вимог з боку підприємства і/або потягло за собою наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державі, юридичним чи фізичним особам.

2. Позови про визнання недійсними засновницьких документів та рішення про створення підприємства. У таких випадках суд вирішує питання не про ліквідацію підприємства, а про визнання недійсними зазначених документів. У разі позитивного вирішення такого позову рішення суду є для органу реєстрації підставою для відміни державної реєстрації.

Відповідний позов може бути поданий державним органом, який згідно із законодавством здійснює контроль за діяльністю підприємства, прокурором, органом, що здійснює державну реєстрацію, а також будь-якою особою, котра вважає, що її права та інтереси порушені у зв'язку із створенням відповідного підприємства (наприклад, невідповідність фактичних відомостей, що містяться в засновницьких документах).

3. Позови про відміну державної реєстрації. Вони подаються в разі здійснення підприємством діяльності, що суперечить чинному законодавству, засновницьким документам; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження (проживання), що передбачено Законом України "Про підприємництво".

Що стосується суперечок, пов'язаних з невчасним повідомленням суб'єктів підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження, то позивачами у таких справах можуть бути органи, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому заявник повинен навести докази того, що суб'єкт підприємницької діяльності фактично змінив своє місцезнаходження. Такими доказами можуть бути:

- акти, складені працівниками органів, які здійснюють контроль за діяльністю таких суб'єктів;

- довідки органів управління житлово-комунальним господарством або орендодавців за договором оренди державного майна про фактичну відсутність суб'єкта підприємницької діяльності за його місцезнаходженням сукупно з іншими доказами, які підтверджують його фактичне місцезнаходження, довідками і квитанціями відділень зв'язку, рекламними оголошеннями, транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо.

При цьому необхідно враховувати, що саме собою припинення підприємницької діяльності при відсутності доказів зміни суб'єктом підприємництва свого місцезнаходження без своєчасного повідомлення про це реєструючий орган не є підставою для прийняття рішення про скасування державної реєстрації.

Якщо суб'єкт підприємництва приховує своє фактичне місцезнаходження, заява органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації підлягає розгляду арбітражним судом.

Приймаючи рішення про ліквідацію підприємства, визнання недійсними засновницьких документів, а також про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємництва, суд у резолютивній частині рішення повинен зобов'язати власника здійснити ліквідацію підприємства в установленому законом порядку.