Сучасної загальноосвітньої школи

Як уже зазначалося, на початку XXI ст. потреби та перс­пективи розвитку суспільства викликали необхідність істо­тного перегляду структури і змісту роботи загальноосвітньої школи, розбудову її на засадах гуманізму й демократії, пріоритетності загальнолюдських і національних цінностей, особистісної орієнтації навчального процесу, її доступності для кожної дитини. У значній мірі ці ідеї та положення були відображені у Державному стандарті загальної середньої освіти [270, с 25-30], Базовому та типових навчальних планах середньої загальноосвітньої школи [403, арк. 83]. При їх розробці враховано вимоги законодавства в галузі освіти, використано досвід вітчизняних і зарубіжних шкіл, результати пошукових експериментів.

Оновлена нормативно-правова база освітньої галузі, насамперед Закон України "Про загальну середню освіту" [109], Національна доктрина розвитку освіти [361], Дер­жавний стандарт загальної середньої освіти, надали мо­жливість формувати зміст шкільної освіти адекватно но­вим суспільним вимогам, закріпивши прогресивні тенде­нції розвитку освіти, забезпечити планомірний перехід до 12-річної структури середньої загальноосвітньої школи [271, с 2-8]. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. передбачила поступовий перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти іннова­ційного, гуманістичного типу.

Навчальні плани разом з іншими складовими змісту на­вчального процесу (програми, підручники, інші засоби на­вчання) створили передумови для здобуття повноцінної освіти всіма учнями з урахуванням як державних вимог, так і культурно-національних особливостей регіонів, запитів та потреб особистості. Для досягнення цієї мети у змісті ішгі-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

Шшшшшшвшшяшшввашшшшшашшшшшаавшшшшшвшшшшшшшшиш

льної освіти виділено дві складові: інваріантна (державний компонент) і варіативна (регіонально-шкільний компонент).

Інваріантна складова за своїм навчальним наповненням єдина для всіх типів загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечує соціально необхідний для кожного учня обсяг і рівень знань, умінь, навичок і компетенцій та містить на­вчальні предмети і курси семи освітніх галузей: мови і літе­ратури, суспільствознавства, естетичної культури, матема­тики, природознавства, технології, здоров'я та фізичної культури. Варіативна складова передбачила додатковий час на навчальні предмети інваріантної складової, предме­ти за вибором, факультативи, індивідуальні та групові за­няття і консультації. Цей резерв навчальних годин перебу­ває у цілковитому розпорядженні колективу школи і реалі­зується для задоволення потреб дітей в організації розви­ваючих та компенсуючих занять, посиленні окремих пред­метів, уведенні додаткових навчальних курсів, поглиблено­го вивчення предметів, профільного навчання, занять уч­нів за індивідуальними програмами тощо.

Двокомпонентна структура навчальних планів дозволила оптимально поєднати державні стратегічні цілі освіти з рі­зноманітністю шляхів їх досягнення.

Згідно із чинним законодавством у галузі середньої освіти України запроваджено систему навчальних пла­нів: базових, типових, робочих (на навчальний рік), екс­периментальних.

Базовий навчальний план складав основу Державного стандарту загальної середньої освіти, концептуально ви­значав структуру та зміст загальної середньої освіти, спів­відношення між освітніми галузями (циклами навчальних предметів) [270, с 4-13]. Він розроблявся МОН України спільно з АПН та НАН України і був затверджений Кабіне­том Міністрів України.

Типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів розроблялися на основі Базового навчального пла­ну. У них освітні галузі трансформувалися у конкретні на­вчальні предмети та курси, визначався загальний обсяг