Передумови реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі МСБО

Зміст	Дебет	Кредит
Нарахована оплата праці продавцям продукції, іншим працівникам, що зайняті збутом продукції
Відрахування на соціальні заходи на зарплату праців­ники, зайнятих збутом
Списані послуги власного транспорту, зайнятого в процесі реалізації продукції
Нараховано знос торговельного обладнання, примі­щення
Командировочні витрати працівників, що зайняті про­пажам
Нараховано рекламодавцю за рекламні послуги
На сум ПДВ у вартості послуг
Списуються витрати на збут на рахунок фінансових результатів в кінці року чи місяця

Організаційні умови побудови бухгалтерського обліку в Україні

Передумови реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі МСБО

Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який було засновано в 1973 році, була поставлена мета досягти єдності в принципах організації бухгалтерського обліку при складанні фінансової звітності підприємствами в різних країнах світу, звузити існуючі відмінності різних облікових сис­тем шляхом розробки єдиних положень і стандартів, пов'язаних із складанням та поданням фінансових звітів, для чого було роз­роблено міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Концентрація уваги на фінансових звітах пояснюється зна­ченням їх як основного джерела інформації, що використовується для прийняття економічних і управлінських рішень різними кате­горіями користувачів.

В Європі вимоги до фінансової звітності країн — учасниць Європейської економічної співдружності (ЄЕС) були встановлені ще в 1978 році Четвертою Директивою ЄЕС «Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудиту» та в 1983 році Сьомою Дирек­тивою — «Про принципи складання консолідованої звітності».

В зв'язку з входженням України в світовий економічний прос­тір, іноземним партнерам необхідна об'єктивна інформація про діяльність українських підприємств, їх результатах і напрямках розвитку, з метою залучення іноземних інвестицій, надання кре­дитів, створення спільних підприємств тощо.

Можна зазначити, що основними передумовами реформуван­ня бухгалтерського обліку з використанням міжнародних станда­ртів бухгалтерського обліку в Україні є:

1). Входження України в світовий економічний простір та ін­теграційні процеси, що відбуваються в економіці України;

2). Необхідність інвестицій в економіку України. Іноземні ін­вестори лише тоді вкладають інвестиції, коли вони добре обізна­ні з фінансовим станом підприємства, його ресурсами. Джерелом інформації про стан підприємства є фінансова звітність, яка по­винна готуватись за єдиними правилами;

3. Розвиток спільних підприємств з іноземними інвестиціями та ринку цінних паперів.

Крім цих можна вказати і інші причини реформування бухгал­терського обліку.

Інформація про діяльність підприємств і повинна відповідати тим вимогам, які склались на світовому ринку. У зв'язку з цим 22 травня 1992 року був підписаний та введений в дію Указ Прези­дента України «Про перехід України на загат загальноприйняту в між­народній практиці систему обліку і статистик і».

28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Мініст­рів України за № 1706 «Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням положень МСБО».

Відповідно до цієї програми для розробки національних стан­дартів бухгалтерського обліку було створено при Міністерстві фінансів України Методологічну раду з питань бухгалтерського обліку, що займається цими питаннями.

Також було прийнято Закон України «Про бухгалтерський об­лік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, що діє з 01.01.2000 року і яким встановлено правові засади орга­нізації бухгалтерського обліку в Україні.

Методологія ведення бухгалтерського обліку регулюється на­ступними основними нормативними документами: Планом рахун­ків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань та господарських операцій підприємств, організацій (наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291), Інструкцією по його застосу­ванню (наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291), положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) — це нормативно-правові акти, затверджені Міністерс­твом фінансів України, які визначають принципи та методи ве­дення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами України.

Станом на 1 жовтня 2007 року розроблені та затверджені такі положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

> П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», за­тверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

> П(С)БО 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фі­нансів України

від 31.03.1999 року № 87;

>П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказомМіністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

> П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене на­казом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

> 11(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

> П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року № 137;

> П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністер­ства фінансів України від 27.04.2000 року № 92;

> П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242;

> П(С)БО 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фі­нансів України

від 20.10.1999 року № 246;

> П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене на­казом Міністерства фінансів України від 8.10.1999 року № 237;

> П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністер­ства фінансів України від 31.01.2000 року № 20;

> П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 року № 91;

> П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року № 559;

> П(С)БО 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 року № 181;

> П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фі­нансів України

від 29.11.1999 року № 290;

> П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318;

> П(С)БО 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 року № 353;

> П(С)БО 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205;

> П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 року № 163;

> П(С)БО 20 «Консолідована звітність», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999 року № 176;

> П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193;

> П(С)БО 22 «Вплив інфляції», затверджене наказом Мініс­терства фінансів України від 28.02.2002 року № 147;

> П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 року № 303;

> П(С)БО 24 «Прибуток на акцію», затверджене наказом Мі­ністерства фінансів України від 16.07.2001 року № 344;

> П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємниц­тва», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року № 39;

> П(С)БО 26 «Виплати працівникам», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 року № 601;

> П(С)БО 27 «Діяльність, що припиняється», затверджене на­казом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 року № 617;

> П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 року №817;

> П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами», затвер­джене наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 ро­ку №412;

> П(С)БО 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міні­стерства фінансів України від 18.11.2005 року № 790;

> П(С)БО 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міні­стерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415;

> П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджене нака­зом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 року № 779.

Прийняті стандарти та План рахунків стосуються підпри­ємств, організацій, інших юридичних осіб усіх форм власності та видів діяльності, крім банків та бюджетних установ.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань, капіталу та господарських операцій підприємств і організацій, що розроблений на виконання Програми реформування бухгал­терського обліку є важливим інструментом для досягнення ви­мог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Головною метою діючого плану рахунків є забезпечення інфор­мацією, необхідної для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звіт­ності.

Структура Плану рахунків узгоджена зі структурою балансу та Звіту про фінансові результати. Залишки рахунків класів 1—З відображаються у розділах активу, а залишки класів 4—6 — у розділах пасиву балансу.

За даними рахунків класів 7 — 9 без додаткових вибірок може бути складений Звіт про фінансові результати. Рахунки класу 0 надають інформацію, розкриття якої передбачено у примітках до фінансових звітів.

Отже, кожний клас рахунків має конкретне призначення та ті­сно пов'язаний з інформаційними потребами зовнішніх і внутрі­шніх користувачів.

1.2. Принципи організації бухгалтерського обліку у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ве­деться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунту­ється на даних бухгалтерського обліку.

Основними принципами ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є:

1. Обачність. Передбачає застосування в бухгалтерському об­ліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів.

Наприклад, відповідно до П(С)БО 9 «Запаси», запаси зарахо­вуються на баланс за історичною (фактичною) собівартістю, а на дату балансу вони переоцінюються за нижчою із оцінок — істо­ричною собівартістю, або чистою вартістю реалізації.

2. Повне висвітлення. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господар­ських операцій та подій здатних вплинути на рішення, що при­ймаються на її основі.

Тому фінансова звітність містить примітки, які надають інфо­рмацію про облікову політику підприємства та додаткові пояс­нення до окремих статей цих звітів, крім того у примітках роз­криваються важливі події, які відбулися після дати балансу. Наприклад, зміна методу оцінки запасів, що вибувають, методу нарахування амортизації тощо, вплине на величину прибутку, а тому ці зміни вказуються у примітках.

3.Автономність. Кожне підприємство розглядається як юри­дична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особи­сте майно та борги власників не повинні відображатися у фінан­совій звітності підприємства. В обліку та звітності відобра­жається лише зобов'язання власників за внесками до статутного капіталу та розподілу власникам їх дивідендів, процентів, вилу­чення капіталу.

4. Послідовність. Це постійне з року в рік застосування під­приємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках передбачених національними поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО) і пови­нна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

5. Безперервність. Оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати і далі, тобто підприємство не має наміру, ані потреби лі­квідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності і залишатися таким у подальшому (принаймні протягом наступно­го звітного періоду).

За протилежних обставин, якщо події після дати балансу свід­чать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використо­вувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів. Тоді поділ його активів на необоротні і оборотні, а зобов'язань на довгострокові і короткострокові втрачає доречність, адже під­приємство повинно в процесі ліквідації виконати усі свої зо­бов'язання спочатку перед кредиторами, потім перед власника­ми, тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання коротко­терміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути виконана, їх слід переоцінити за ринкової вартістю. Фактично при цьому втрачає сенс застосу­вання майже всіх принципів формування фінансової звітності.

6. Нарахування та відповідність доходів і витрат. Для ви­значення фінансового результату звітного періоду необхідно по­рівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та фінансовій звітності в момент їх виник­нення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Так, наприклад, в бухгалтерському обліку одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів (робіт та по­слуг) необхідно відображати їх собівартість. Тоді дані рахунків 90 «Собівартість реалізації» та 70 «Доходи від реалізації» мати­муть співставні дані, що і відповідає даному принципу.

7. Превалювання сутності над формою. Операції обліковують­ся відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

8. Історична (фактична) собівартість. Пріоритетною є оцін­ка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

9. Єдиний грошовий вимірник. Вимірювання та узагальнен­ ий всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звіт­ності здійснюється в єдиній грошовій оцінці (в національній ва­люті).

10. Періодичність. Можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Бухгалтерський облік організується так, що інформація на­копичується та систематизується за певний часовий період, як правило, місяць. Послідовне її узагальнення дає можливість отри­мати дані про господарську діяльність і за більш тривалий пері­од — квартал, рік.

Законом встановлено, що звітним періодом для складання фі­нансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс складається підприємством за станом на кінець останнього дня, кварталу, року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менше 12 місяців, але не більше 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з поча­тку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову зві­тність в Україні» визначені положення про організацію обліку на підприємстві, відповідно до якого:

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації;

2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповно­важеного органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення бухгалтерського обліку може бути організовано та­ким чином:

> ввести до штату підприємства посаду бухгалтера;

> створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгал­тером;

> користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського об­ліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприєм­ницьку діяльність без створення юридичної особи;

> ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

> самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Але цей варіант заборонений у випадках, коли звітність оприлю­днюється, наприклад для відкритих акціонерних товариств.

Підприємство самостійно:

> визначає облікову політику підприємства;

> обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему ре­гістрів обліку порядку і способу реєстрації та узагальнення інфо­рмації в них з додержанням єдиних засад встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з урахуванням особливостей своєї діяльності і техно­логії обробки облікових даних;

> розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських опе­рацій визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

> затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів ана­літичного обліку;

> може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умо­ви для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівни­ками причетними до бухгалтерського обліку правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову зві­тність в Україні» визначені права і обов'язки головного бухгал­тера, який:

> очолює бухгалтерську службу на підприємстві;

> забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єди­них методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

> організує контроль за відображенням на рахунках бухгал­терського обліку всіх господарських операцій;

> бере участь в оформленні матеріалів пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі і псування активів підпри­ємства;

> забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозді­лах підприємства.