Зразок фонетичного розбору

Джмелі – джме-лі: 2 склади, відкриті: джме- л і

д

ж - приголосний, дзвінкий, твердий, африката;

м - м - приголосний,сонорний, твердий, губний;

е - е - голосний, ненаголошений, переднього ряду, підвищенного підняття;

л – л - приголосний, сонорний,м’який, зубний;

і - і - голосний, наголошений, переднього ряду, високого підняття.

6 букв, 5 звуків.

2.Голосні звуки української мови, на відміну від російської, є звуками повного творення. Вони вимовляються повнозвучно й чітко не тільки під наголосом, а й у ненаголошеній позиції. Виняток становлять звуки е, и та о.

Звук е у ненаголошеній позиції вимовляється з наближення до и.

На вимову ненаголошеного е впливає також сусідство м’яких приголосних, які звужують його вимову.

Перед складом перед ненаголошеним о вимовляється середній звук між и та е

Отже, голосний звук, потрапляючи під побічний наголос, звучить чітко і виразно. Ненаголошені початкові та прикінцеві склади багатоскладового слова під час вимови не тільки не складаються, а, навпаки, увиразнюються. Вимовляються майже так само повнозвучно, як і ненаголошені.

Приголосні звуки розрізняються за місцем творення, способом творення й участю голосу.

У літературній мові звуки цих пар чітко розрізняються, зокрема дзвінкі приголосні у вимові не заступаються глухими, наприклад:

ворог - ворох

лід - літ

плід – пліт

У кінці слова та в кінці сладу перед глухими приголосними маємо дзвінку вимову дзвінких шумних приголосних, наприклад: біб, лід, віз;

Коли дзвінкі приголосні не уподібнюються до наступного глухого звука, то глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова стають дзвінкими, наприклад: боротьба борот ба; молотьба молот ба.

Запровадження іншомовного звука ф до української мови відбувалося поступово. Спочатку його заступали інші приголосні, особливо це помітно на прикладі найдавніших запозичень, переважно імен. Наприклад:

хв Хведір, Трихвон, хвіртка, дрохва

хт анахтема

Майже всі наведені приклади залишаються нормативними й дотепер, але новіші запозичення вимагають як написання, так і вимови літери ф, наприклад:портфель, фаетон, фанатик, фронт, фігура та ін.

Твердої вимови вимагають шиплячі звуки ж, ш, дж, ч, наприклад:

Їж йіж кішка [ к ішка ] буджу [ буджу ]

Приголосний р завжди твердий на кінці складу і слова й лише на початку складу перед звуками а, о. у - відповідно перед літерами я, ьо, ю. а та

перед і вимовляється м’яко, наприклад:

у рядок [ у р адок ] чотирьох [ чоти р ох ]

літера Г, г передає задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах (агрус, гава, так і в окремих діалектизмах: газда, легінь.

Літера щ завжди позначає сполучення двох звуків шч, наприклад:

проща [ прашча ] дощ [ дошч ]

Завдання 3. Об’єднавшись у пари. Навести приклади слів, у яких буквосполучення дж, дз вимовляються як неподільні звуки. Скласти з ними речення й записати їх (по п’ять речень на кожний випадок).

Завдання 4. Простежити, змінюючи швидкість мовлення, чи залежить вимова звуків у наведених словах від темпу мовлення. Результати спостережень проаналізувати. Правильну вимову виділених слів відтворити за допомогою транскрипції.

Виїжджати, попереджати, розкопати, святковий, осінній, з’їдуться,тішишся, зіщулитися, питаються, одинадцять, шістнадцять, чотирнадцять, зчепити, щільно, розщедритися, непомітно, розповсюджувати, з викрутасом, бур’ян, буря, бюрократія, п’янкий, морквяний, що, знаєшся.

3. Слова поділяються на склади.

Склад – слово або його частина, що складається з голосного, до якого можуть долучатися один або кілька приголосних. У сучасній українській мові склад може мати:

а) лише один голосний (у, а; о-се-ля);

б) сполучення з одним приголосним (із, од; ми-ти);

в) сполучення із двома приголосними (під, від; по- бра- тим);

г) сполучення із трьома приголосними (млин- ці, пре-зи-дент);

д) сполук із чотирма приголосними (е-ле-ктрич-ний, ше-фство) та ін.

Типи складів розрізняють за початковими та кінцевими звуками:

1. Відкритий склад – закінчується голосним звуком: ви-гра-ва-ти.

2. Закритий склад – закінчується приголосним звуком: рік, най-мен-ший. Українській мові властиві переважно відкриті, а не закриті склади.

У мові новозеландського народу маорі є слово- чемпіон, яке налічує 57 літер.! Одного вдиху повітря не вистачить, щоб його вимовити. Спробуйте – Тауматеавхакатангіхангакоауауатаматеаноканвхенуа, що означає „ Вершина, де вождь Тауматеапокаївхенуа грав на флейті для своєї коханої.”

Наголос – звукове виділення складу у слові (словесний).

Українська мова, як і білоруська та російська, має вільний наголос, який може стати на будь – якому складі слова. У мовах із вільним наголосом слова можуть мати рухомий або нерухомий наголос. Рухомий той, що змінюється зі зміною граматичної форми того самого слова: нога – ногу - ноги. Нерухомий той, що за цих самих умов не змінюється: гава – гаву – гави—гавам.

Важливо дотримуватися норм фонетичного наголосу, оскільки їх порушення призводить як до зміни значення слова, так і до його спотворення.

Віддієслівні іменники на - ання наголошуємо так, як дієслова, від яких вони утворені, наприклад: вигнання, видання, визнання, завдання, запитання, зібрання, навчання, писання, читання., але вираження, зобов’язання.

У двоскладових іменниках на –ання наголошуємо останній склад, наприклад: дання, звання., знання, прання, спання.

Найбільше порушень норм наголошування припадає на слова, що в російській мові наголошуємо інакше.

Українською мовою слід вимовляти: басовий, вводити, визвольний, виразний, внести, вудити, жерло, злегка, фартух, трудний, щипці, ясеновий, тощо.

Існує певна традиційна практика щодо наголошування запозичених слів. Іншомовні власні назви зазвичай наголошуємо так, як у мові – джерелі, тобто англійські мають наголос на першому складі, наприклад: Гамлет, Дарвін, Діккенс, Фултон.

Польські – на передостанньому: Дзержинський, Мікульський, Міцкевич.

Французькі прізвища та псевдо – на останньому, наприклад: Бальзак, Беранже, Дюма, Стендаль.

В іншомовних словах із компонентом - метр наголос падає:

а) на останній склад у назвах мір, наприклад: дециметр, міліметр, сантиметр;

б) на передостанній - у назвах ліричних приладів, наприклад: барометр, динамометр, спідометр;

Зазвичай у запозичених словах наголос є постійним для однієї моделі, наприклад:

а) з формою –лог – на останньому складі(діалог, каталог, монолог, полілог), хоча для назв професій - на передостанньому (алерголог, еколог, кінолог);

б) з формою на – кратія - (автократія, аристократія, бюрократія);

в) з формою на- ист,- іст, на останньому складі: візажист, пацифіст, автомобіліст.

У числівниках від одинадцяти до дев’ятнадцяти наголошується склад -на, наприклад: дванадцять, чотирнадцять, вісімнадцять.

Завдання 5. Дослідження – диференціація.

Поставити наголос в однозвучних словах, визначити його функцію. У разі необхідності для з’ясування значення слів скористатися тлумачним словником.

Виступав Богдан Петро і Михайленко Богдан; зайшли Максименко Іван Максимович і Максимович Галина Іванівна; випрасувана білизна, білизна снігу; правило правопису, швець тримає правило; виборна кампанія, виборна картопля; людськ а шана,людське ставлення; прош у поради, пр о шу заспокоїтись; засіяли поле, засіяли зорі; не зроблю помилки, неприємні помилки; не вивчила байки, цікаві байки; стояла біля деревця, садили деревця; щодня приміряти, приміряти обнову зараз; раптово розсипались черешні, по небу розсипались зорі; викопану картоплю висипали на купу, висипали картоплю з мішка.

4. Слова з рядка в рядок переносимо так, як у вимові вони діляться на склади:

до-ро-га, стеж-ка, гіл-ка. Отже, переносити можна тільки такі слова, які мають два чи більше складів.

До цього основного правила є ряд застережень

1. Одна буква не залишається і не переноситься: сі-м’я (а не сім’-я). Через те не можна ділити для переносу такі слова, як алея, олія, яма, мрія і т.д.

2. Не можна розривати дж,дз, якщо вони позначають один звук: хо-джу (а не ход-жу).

Якщо ж дж,дз позначаються два звуки, то їх слід розривати: над- звичайний, а не надз-вичайний.

3. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку букв другої основи, якщо вони не становлять складу: біло- сніжний (а не „ білос-ніжний ”)

4. Не можна відривати скорочень від слів, яких вони стосуються

О.Т. Гончар (а не О.Т. / Гончар)

5. Не переносяться в наступний рядок розділові знаки (крім тире). Отже рядок не можна починати крапкою, комою, двокрапкою, крапкою з комою, знаком оклику, знаком питання, дефісом.

6. У решті випадків можна довільно переносити слова за складами: ви-йшов, бра – тство; вий-шов, брат-ство.

Але при цьому треба стежити, щоб не спотворювався зміст слова. Тому краще переносити брат-ство.

Завдання 6. Чому подані переноси небажані, хоча помилками їх вважати не можна? Укажіть можливий варіант.

Неж-даний, прос-лужити, зас-телити, приз-вати, пі-дробити, відро-бити, нас-тупати.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Достатній рівень.

Подані слова російської мови перекласти українською й поставити наголос, указати можливі варіанти переносу, п’ять слів на вибір записати транскрипцією: апостроф, приятель. страшний, смолчать, издательство, загадка, кроить, колесо, высоко, дощечка, загадочный, закат, молодёжь, одиннадцать, попугай, ступень, товарищество, услуга, цыган, горошинка, задолго, засуха, иначе, индустрия, казахи, километр, красить, металургія, партнёр, псевдоним, русло, статуя, толстый.

Середній рівень: Знайти в художній літературі 5 прикладів звуковідтворення.

Високий рівень: Скласти висловлювання на тему „ Звуки рідної мови” й підготуватися до його виразного читання.