Особистісна підготовка практикуючого психолога

У попередніх підрозділах були висвітлені найваж­ливіші характеристики особистості практикуючого психолога які дають йому змогу ефективно діяти у відповідних ситуа­ціях, розв'язуючи складні й нетривіальні професійні завдання. Виходячи з цього ми почали розглядати питання: якою має бути система підготовки майбутнього фахівця, щоб сприяти формуванню не лише його професійних знань та вмінь, а й передусім його особистості? Отож продовжимо міркування на цю тему, дещо поглибивши її практичний аспект.

Досвід підготовки шкільних психологів показує, що існую­ча традиційна система навчання не забезпечує повною мірою формування професіонала-психолога, здатного на високому рівні виконувати різноманітні обов'язки, які постають перед ним у практичній діяльності.

Нами пропонується система організації підготовки прак­тикуючого психолога, яка включає такі рівні:

1) світоглядний, що має на меті формування професійної
свідомості майбутніх спеціалістів. Він повинен також забезпе­
чити засвоєння норм, зразків, правил поведінки, стійкої си­
стеми цінностей, яка б відповідала професійному етикетові
психолога;

2) професійний, спрямований на оволодіння необхідною
системою знань, технологією практичної діяльності майбут­
нього психолога, формування його психологічної культури;

3) особисткний, мета якого — формування у студента про­
фесійно значущих якостей особистості, гуманістичної спря­
мованості, "діалогічності" як центрального її компонента,
здатності до професійної ідентифікації.

Наявна система підготовки практикуючого психолога зорієнтована головним чином на оволодіння студентами пев­ною системою теоретичних знань, засвоєння зовнішніх ви­мог, спеціальних умінь та технік. Однак специфіка професії психолога, її спрямованість передусім на надання психо­логічної допомоги іншим передбачають те, що основним інструментом його роботи, окрім тестів, спеціальних психо­логічних методик та іншого, має виступати його власна осо­бистість: самооцінка, цінності, образ себе та навколшпньо тощо. Таким чином, найважливішим завданням є становлення особистісного "Я" майбутнього фахівця. Це тісно пов'язане з формуванням професійної культури, центральною ланкою якої є психологічна культура.

Психологічна культура, безумовно, передбачає високий півень професійних знань. Проте таких знань, якщо вони не пов'язані з реальним контекстом майбутньої діяльності, недо­статньо.

Найважливішою складовою психологічної культури осо­бистості є культура спілкування. Вона передбачає вміння ви­користовувати різноманітні засоби та методи впливу на клієнта, адекватно сприймати й розуміти його, налагоджувати ефективну взаємодію. Справжня культура спілкування — це й знання про наявні стереотипи взаємодії, й уміння користува­тися ними у відповідні моменти, а також уміння розв'язувати такі практичні ситуації, коли використання наявних стерео­типів не може дати позитивних результатів.

Культура спілкування включає не лише вміння вести діа­лог із клієнтом, а й орієнтацію на партнера як рівноправного суб'єкта спілкування. Вона передбачає активну взаємодію, цілковите взаєморозуміння психолога і клієнта, а не примітивне маніпулювання, яке, на жаль, ще трапляється на практиці.

Рівноправний діалог потребує від професіонала-психолога вміння надавати клієнтові першість у розмові, терпляче вислуховувати його, намагаючись зрозуміти його проблему і не поспішаючи висловлювати свою думку. Таким чином, діа­лог є найціннішим інструментом психолога, а діалогізм — най­важливішою його професійною якістю. Провідною рисою діа­логічної особистості при цьому стає подолання власних до-мшант, яке забезпечує відкритість духовному світові іншого, спрямованість свого "Я" на розуміння "чужої свідомості". Голі інша людина в ході спілкування кожного разу відкрива­тиметься як неповторна та емпатійна особистість.

Важливою умовою успішного здійснення професійної.Дальності психолога є й культура мислення. Творче мислення фахпщд має бути спрямоване передусім на розв'язання різно-анітних практичних завдань, які постають перед ним у про­цесі консультативної, діагностичної та корекційної роботи, ли необхідно розібратися в ситуації та проблемах клієнта, лог* ^о?^{обистост}і» знайти ефективні шляхи надання психо­зної Допомога. Складність таких завдань полягає в їхньо-

му нестандартному характері, а також у необхідності швидко­го прийняття безпомилкових рішень.

Значущою складовою психологічної культури професіона­ла є й емоційна культура, яка лежить в основі моральності Вміння вибрати адекватну форму прояву своїх емоцій здатність володіти собою, керувати власними емоційними станами — показник розвиненої емоційної культури прак­тикуючого психолога. Все це сприяє повноцінному спілку­ванню, дає змогу знайти вихід із складних конфліктних ситуацій.

Психологові, який прагне досягти високої професійної культури, необхідні постійний самоаналіз, усвідомлення власних дій та вчинків, самоспостереження, здатність вести безперервний внутрішній діалог. Таке самоспілкування є основою професійного самовдосконалення, оскільки дає можливість коригувати власні недоліки, розвивати необхідні для професії здібності та якості. Окрім того, самоспілкування, рефлексія лежать в основі професійної ідентифікації май­бутніх фахівців.

Професійна ідентифікація — це невід'ємна частина про­фесійної самосвідомості особистості. Вона передбачає прий­няття провідних професійних ролей, цінностей та норм, на­явність мотиваційних структур, котрі спонукають особистість до ефективної практичної діяльності. Несформована про­фесійна ідентифікація — навіть при високому рівні теоретич­ної підготовки й відпрацьованих практичних уміннях — не дає змогу фахівцеві впевнено почувати себе у процесі вико­нання своїх функцій, викликаючи до дії механізми психо­логічного захисту, які відчутно заважають справі.

Таким чином, проблема формування професійної іден­тифікації тісно поєднана з механізмом особистісного росту (саморозвитку) студентів-психологів, який включає са­мопізнання (самодіагностику), самокорекцію, самоаналіз та са-мореабілітацію.

Для формування професійної культури майбутнього пси­холога важливе • значення має оволодіння вмінням бути клієнтом психотерапевта. Поставивши студента у цю роль, ми допомагаємо йому продіагностувати власну особистість, оз- броюємо науково обгрунтованими методами самопізнання. Крім того, при цьому здійснюється первинна корекційна Р⁰^ бота, оскільки студенти навчаються окремих прийомів само-корекцій та самореабілітації. 244

Отже, центральною ланкою системи підготовки практнкую-психологів має бути особвстісна підготовка, яка інтегрує всі ***. елемента цієї системи. Саме наголос на особистісному ро­звиткові студентів, на формуванні їхньої професійної культури

професійної ідентифікації і лежить в основі сучасного підходу «о розглядуваної проблеми.

Провідні напрями підготовки практикуючих психологів можна згрупувати в окремі, часто взаємопереплетені в реаль­ній практиці блоки.

Перший блок, підготовчий, розпочинається з диференцію­вання претендентів за рівнем їхньої професійної придатності до роботи з людьми. Початок цієї роботи можна віднести до етапу професійного відбору на відповідні спеціальності. При­чому для такого відбору доцільно визначити мінімальну кількість якостей, відсутність яких робить людину непридат­ною до оволодіння професією практикуючого психолога. Це ті якості, які неможливо ні розвинути, ні сформувати у про­цесі навчання.

Робота з диференціації має бути продовжена на початко­вому етапі навчання студентів. Тепер завдання полягає не у відсіві професійно непридатних, а в попередній орієн­тації студентів на різні напрями професійної підготовки. Вона може бути проведена за такими параметрами: психо-лог-викладач, психолог-дослідник, психолог-терапевт. Слід зазначити, що така диференціація не повинна бути жорст­кою, тобто остаточною: у подальшому межі груп можуть змінюватися.

і нарешті, підготовчий блок має включати роботу з адап­тації студентів до майбутньої професії, так би мовити, зану­рення в її контекст. На початковому етапі професійної підго­товки (як правило, це перший та другий курси) студенти по­винні, по-перше, оволодіти базовим концептуальним апара­том психологічної науки й дістати основні уявлення про свою майбутню діяльність. Таке завдання вирішують теоретичні курси загальної та вікової психології, які є теоретичною ба-ю підготовки фахівця незалежно від його подальшої про­фесійної орієнтації.

Ао-друге, адаптації студентів мають сприяти різноманітні бу!^¹¹¹⁰⁸* ^У™ спілкування, участь у яких допомагає май-

нщ спеціалістам розпочати знайомство з практичною пси-

огією "зсередини". До того ж це сприяє професійній іден-

тифікації студентів, їхньому особистісному росту. На пепт му етапі ще рано починати роботу з глибинними травма ° підсвідомості, котрі, як показує досвід, є у багатьох студ? їм поки що досить оволодіти комунікативними підвищити свою емоційну чутливість, емпатію тощо. дв вим завданням таких методик є створення емоційно кої/ фортної атмосфери у групі, яка дає учасникам відчуття захв" щеності, дономагає подолати страх перед іншими, пізнати себе та інших, сприяє виникненню взаємної довіри, взаємо­допомоги та емоційної підтримки.

Наявна система підготовки практикуючих психологів пе­редбачає включення студентів у різноманітні тренінги лише на старших курсах. Одначе, як показує досвід, студенти з ве­ликими труднощами включаються в таку роботу. Перешкода­ми виступають не завжди сприятливі взаємостосунки, що скла­лися у групі, небажання розкриватись один перед одним, різно­манітні психологічні бар'єри, які виникли у процесі навчання. Доброзичливість взаємин у тренінговій групі під керуванням досвідченого тренера-викладача, загальний характер труднощів, подібність життєвих ситуацій — усе це підводить студентів до розуміння корисності відвертих проявів у спілкуванні Це і є першим кроком уміння "бути клієнтом": сміливість обговорю­вати свої глибинні проблеми з іншими людьми. Формування такого вміння стимулює й особистісне зростання студентів, запускає могутній механізм потреби в самореалізації.

Другим блоком професійної підготовки майбутніх практи­куючих психологів є діагностичний, який передбачає ово­лодіння основами психодіагностики, подальше просування шляхом самопізнання. Він охоплює другий та третій курси і включає експериментальну психологію та психодіагностику як центральні предмети даного циклу навчання, а також залу­чення студентів до різноманітних видів діагностичної, тренінгової та іншої роботи.

На цьому етапі студент не лише оволодіває різноманітним комплексом психодіагностичних методик, а й отримує змогу зібрати більше інформації про якості свого характеру, ЯР⁰ свої здібності, пізнавальні та інші можливості. При цьо^У виявляються й особистіші проблеми студентів, які є перепо­ною для майбутньої діяльності

Важливість такої роботи зумовлена тим, що, як ми в знаємо, у процесі взаємодії з клієнтом психолог може ^ПР°? тувати на нього свої власні проблеми. Спрацьовує ^мехаВ*^ психологічного захисту, який спотворює реальну терапевт 246

«туаігію. У зв'язку з цим другий блок, поряд із традицій- ^СИметодиками, передбачає більш глибоку діагностичну _у яка включає, крім тестів, спеціальні тренінгові тех-, бесіди, консультування

^третій блок охоплює третій та четвертий курси — це осо­
-професійна корекція. Його завданнями є проробка
на діагностичному етапі особистісних проблем сту-
корекція та формування професійно значущих ко-
у умінь. Провідним навчальним курсом у даному

блоці є курс психокорекції та основ психологічного консуль­тування, а також психотерапії. Зокрема, на основі інформації, здобутої на підготовчому та діагностичному етапах, студент має скласти під керівництвом викладача індивідуальну про­граму корекційної роботи з метою самовдосконалення. Го­ловні навчальні прийоми на цьому етапі — активні соціально-психологічні тренінги, індивідуальні консультації та спільна з викладачем психотерапевтична робота з клієнтом (студент у такому випадку виступає в ролі асистента-стажиста).

Як зазначалося, запропоновані блоки професійної підготовки студентів є взаємопереплетеними. І хоча у кожному з них провідним виступає той чи інший елемент (наприклад, діагно­стика або корекція), чітке їх розмежування навряд чи доцільне.

Так, особистісно-професійна корекція, що домінує у третьому блоці, повинна розпочинатися вже з перших днів навчання. При цьому на перших курсах варто проводити не лише первинну психодіагностику, а й елементи корекції окремих проявів тих чи інших особистісних якостей студентів У тренінгах спілкування, де викладач, визначаючи явні дез­адаптації поведінки, пропонує нові її зразки, які поступово засвоюються студентами.

У процесі самодіагностики якостей, професійно значущих майбутньої діяльності, необхідно формувати у студентів потребу в їх розвитку. Наприклад, студент повинен усвідоми­ти потребу в більш розвиненій уяві, здатності розуміти іншо-^го» вживатися" у нього тощо. Тут, як і в попередньому ви­падку, акцент робиться на корекції окремих якостей, а не на переструктуруванні всієї особистості студента.

* нарешті, на корекційному етапі належна увага має бути 4>идщена психотерапії як поняттю ширшому порівняно з ^^Хок. До психотерапії студенти підводяться посту- ^{спочатк}У вони виступають у ролі клієнта, а потім — ента психотерапевта. На цьому етапі доцільно викорис- тренінги сензитивності, особистісного зростання,

роботу за програмою РКН, гепггальтгерапію тощо. Крім тот працюючи в ролі асистента, студенти залучаються до терацев' тичної роботи зі своїми молодшими товаришами, які в своіп чергу виступають як клієнти. Тим самим реалізується принцип "вертикального діалогу" в навчанні, який сприяє, з одного боку особистішому зростанню студентів-психологів, з іншого — ово­лодінню важливими техніками психотерапевтичної роботи.

Після корекційної роботи і практики психотерапії слід провести вторинну психодіагностику для встановлення рівня розвитку професійних та особистісних якостей студентів. Во­на має збігатися з етапом поглибленого профвідбору. Як вже зазначалося, в рамках самої психології виділяються різно­манітні напрями роботи, що потребують різних індивідуаль­них якостей: викладання психологічних дисциплін, науково-дослідна робота й власне практична психологія.

Прикладний аспект психології — також не однорідна сфе­ра діяльності ТУг можуть існувати лабораторії психодіагностики, психологічні та сімейні консультації тощо, діяльність яких за­безпечують відповідні спеціалісти. На останніх курсах студенти повинні мати можливість випробувати себе в більшості з цих на­прямів роботи й вибрати те, що найбільше відповідає їхньому бажанню, здібностям та об'єктивним показникам.

Четвертий блок, який завершує підготовку практикуючих психологів, — оволодіння прийомами професійної самореа-білітації з метою відновлення внутрішнього балансу (цілісності "Я") після психотерапевтичної роботи з клієнтом. Тут доцільно використовувати прийоми розслаблення, меди-таційні техніки. При цьому студенти повинні оволодіти прийомами само- та взаємокорекції, які дають змогу не лише сформувати основні інструментальні вміння, а й відчути їхню ефективність при розв'язанні власних проблем.

Запитання й завдання

4. Як розрізняються поняття "професійна ідентифікація" та
"самооцінка професійно значущих якостей"?

5. Дайте визначення поняття "психологічна культура".

6. Обгрунтуйте значення культури мислення для ефективної
професійної діяльності практикуючого психолога.

7. Які особистісні якості повинні домінувати у кожному з на­
прямів професійної психологічної діяльності — викладанні
психології, науково-дослідній роботі, практичній психології?

Література

Вербицкий А. А. Концепция знаково-контекстного обуче-ния в вузе // Вопр. психологии. 1987. № 5.

Грановская Р. М. Злементн практической психологии. Ле-нинград, 1988.

Долинська Л В., Левченко М. В., Чепеяєва Н. В., Уманець Л І. Активні методи в роботі практичного психолога. Київ, 1994.

Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое об-учение. Ленинград, 1985.

Психологічні аспекти гуманізації освіти / За ред. Г. О. Бал-ла. Київ; Рівне, 1996.

Чепелєва Н. В. Психологічна культура майбутнього вчите­ля. Київ, 1989.

Чепелєва Н. В., Пов 'якель Н. І. Діалогічно-орієнтований підхід в системі підготовки практичних психологів // Вісн. Терноп. експеримент, ін-ту пед. освіти. Тернопіль, 1996.

Якиманская И. С. Разработка технологии личносгао-ори-ешированного обучения // Вопр. психологии. 1995. № 2.

Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подго-товка учителя к общению с учащимися. Киев, 1993.

248

1. Перелічіть рівні професійної підготовки практикуючого
психолога.

2. У чому полягає специфіка корекційної роботи з студента­
ми на першому етапі навчання?

3. Які психодіагностичш методики доцільно використовува
на другому етапі навчання?