Структура та завдання практичної психології

Вище вже йшла мова про специфіку практичної психології у порівнянні з науковою та побутовою. До того ж практична психологія має відмінності й за своєю структурою. Якщо наукова психологія структурується за принципами роз­витку (вікова, диференціальна, психологія особистості) або за основними якісними виявами психічного (соціальна психо­логія, психологія праці, медична психологія), то практична психологія має єдиний принцип, за яким розрізняються її окремі галузі — сфери соціальної практики, що є специфіч­ними для діяльності практикуючих психологів.

Як правило, організаційною формою практичної психології у тій чи іншій сфері суспільного життя є психологічна, соціальна або соціально-психологічна служба (скажімо, психологічна служба системи освіти, соціально-психологічна служба Збройних Сил тощо). Названа служба — це система закладів, установ та штатних одиниць, що забезпечують виконання практичної психосоціальної роботи. Звичайно вона скла­дається з методичних центрів, спеціалізованих консульта­тивних кабінетів, центрів, груп, класів або спеціальних за­кладів соціально-психологічної реабілітації, включаючи посади консультантів, радників, аналітиків, соціальних пра­цівників.

У різних країнах існують різні структури та ступені роз­витку практичної психології. У Сполучених Штатах шкільна соціально-психологічна служба, що зветься гайденс, має бага­тий досвід роботи та більш як 80-річну історію. У багатьох розвинутих країнах функціонують соціальні служби різного профілю — для молоді, для безробітних, для пенсіонерів, для емігрантів зі східних країн і т. ін. Перед ведуть Франція, США, Голландія, Канада, Ізраїль. Основною фігурою у цих службах є соціальний працівник.

Якщо порівнювати функції та зміст підготовки соціальних працівників у нас та за кордоном, то побачимо значну різницю. Наші соціальні працівники — це в основному співробіт­ники різноманітних соціальних служб — пенсійного забезпе­чення, Червоного Хреста, інтернатів для інвалідів, сиріт та ін. Вони не мають спеціальної психологічної підготовки для ро­боти з людьми і виконують або адміністративні функції (розподіляють гуманітарну допомогу, реєструють біженців, пенсіонерів), або функції медичної сестри, няньки, вихователя.

Робота соціального працівника за кордоном передбачає ґрунтовне володіння психологічними прийомами роботи з людьми. Численні університети й коледжі готують спе­ціалістів, які можуть проводити індивідуальні консультації, організовувати й вести групи підтримки, спілкування, зустрічей. їхня робота передбачає добре розуміння психо­логічної термінології та вміння застосовувати основні психо­логічні прийоми роботи. У свою чергу психологи виконують вузькоспеціальну працю: поглиблена психодіагностика, пси­хокорекція та психотерапія, індивідуальна робота з психічно хворими та акцентуйованими особами. Соціальні працівники тісно співпрацюють із психологами.

Вищезгадана служба гайденс пересічної американської школи може включати від трьох до п'ятнадцяти консуль­тантів. Це, зокрема, консультант із проблем працевлаштуван­ня й профорієнтації, консультант по роботі з сім'ями учнів, вчитель "домашньої кімнати", спеціаліст із проблем насиль­ства, консультант із проблем здорового способу життя — і тільки один психолог. У наших школах усі перелічені функції виконує практикуючий психолог.

У Великій Британії в системі освіти працюють два різно­види практикуючих психологів: психолог, що займається про­блемами навчального процесу, та клінічний психолог. Функ­ція першого — забезпечення навчального процесу, другого — діагностика й корекція відхилень в індивідуальному розвит­кові дітей.

Отже, з наведених прикладів стає зрозумілою різниця між нашими практикуючими психологами й практикуючими пси­хологами та соціальними працівниками зарубіжних держав. Причина такого явища — несформованість системи соціаль­них і психологічних служб в Україні. Поступово наші служби мають стати більш комплексними, а розрізнення функцій соціального працівника та практикуючого психолога — чіткішим.

Діяльність кожної з психологічних служб вносить свою частку в формування структури практичної психології. Разом із тим не можна ототожнювати психологічну службу з кон­кретним напрямом практичної психології. Деякі зі служб асоціюються одночасно з кількома напрямами. Скажімо, пси­хологічна служба системи освіти розвиває не тільки практич­ну психологію навчання, а й клінічну, консультативну, психо­логію управління та ін.

Як ми вже говорили, структура практичної психології виз­начається основними сферами її застосування у суспільстві. Зупинимося на кількох основних видах практичної психології та їхніх завданнях.

Політична психологія виконує функції психологічного за­безпечення політичних процесів, агітації та реклами, управління процесами, що відбуваються у великих соціальних групах. Основним завданням політичної психології вважають формування громадської думки засобами практичної психо­логії. Але відбувається це, як правило, із застосуванням за­собів масової комунікації — телебачення, радіо, газет, іншої друкованої продукції.

Передвиборна боротьба — найблагодатніше поле для залу­чення психологів. Вони передусім мають забезпечити таку організацію інформації у межах листівки, газетної статті або телевізійного виступу, яка б могла бути засвоєна виборцями з найбільшою ефективністю. Тут головно йде мова про виділення окремих вузлових думок, гасел, назв та прізвищ у передвиборчих текстах. Важливою є розробка позитивного емо­ційного фону, на якому подається інформація, співвідношення фону й тексту, супровідних ілюстрацій, фотографій та ін.

Прямим завданням політичної психології є створення по­зитивного іміджу політичного лідера. Консультування в цьому напрямі не обмежується порадами щодо зовнішнього вигляду, манери одягатись або поводити себе. Важливими складовими спеціалісти вважають також особливості мови й мовлення, побудову промов та виступів, знання запитів аудиторії, відповідні реакції промовця (посмішки, жести, мовні звороти та ін.). Психолог має передбачати громадський резонанс на виступи й дії політичного лідера та його оточення, планувати й брати участь у реалізації заходів, спрямованих на підвищен­ня рейтингу консультованого.

Перехідний період у розвитку суспільства вимагає від професіоналів здійснення соціально-психологічної експертизи проектів законів, указів, державних програм та рішень місце­вої влади з метою запобігання небажаних соціальних явищ: страйків, стихійних масових заворушень, актів непокори та ін. Це – чи не найважливіше завдання політичної психології.

Практична психологія економіки та бізнесу пов'язана в основному з виконанням робіт з підбору та управління кадрами, забезпечення рекламної діяльності, вивчення ринку то­варів та послуг, ведення переговорів, соціально-психологічного тренінгу персоналу фірм.

У сучасних умовах особливої ваш набуває психологічне забезпечення процесу приватизації та постприватизаційних процесів. Центральною проблемою тут є перебудова ставлен­ня населення та персоналу підприємств до власності. Прак­тикуючі психологи залучаються до соціально-психологічного навчання людей, що починають працювати у нових еко­номічних умовах. Основними формами роботи спеціалістів є вивчення індивідуальних можливостей, здібностей та нахилів персоналу підприємств для визначення найбільш оптималь­них умов участі у виробництві. Консультанти-психологи пра­цюють над створенням найбільш ефективної структури управління підприємством та навчають управлінців психо­логічно доцільним прийомам їхньої діяльності.

Процес виробництва часто породжує конфлікти та непоро­зуміння між управлінцями, наймачами та найманими. Тому психологи залучаються до розв'язання різного роду конфліктних ситуацій та розробки заходів щодо попереджен­ня непорозумінь у майбутньому. Іноді це називають страте­гією соціального партнерства.

Реклама багато в чому забезпечує ефективну діяльність фірм, тому практично кожна з них користується послугами психологів. У цьому виді діяльності психологи займаються оцінкою потреб споживачів і створюють попит на від­повідний продукт. Тут застосовуються психологічні механізми актуалізації потреб людей.

Практична психологія освіти розв'язує у даний час різно­манітні завдання. За традицією, що склалась у педагогіці в минулі роки, ці завдання розділяють на освітні та виховні.

Підвищення ефективності процесу навчання постало нині з особливою гостротою у зв'язку з урізноманітненням нав­чальних програм та навчальних закладів (ліцеї, гімназії, спе­ціалізовані школи). Ці процеси породили необхідність розробки методів оцінки педагогічних інновацій з огляду суб'єктивної цінності навчання. Крім того, індивідуалізація та диференціація навчання втрачають свій сенс без психо­логічного відбору учнів та адаптації їх на початкових стадіях навчання. Найважливіше для психолога — визначити інтелек­туальну, особистісну та мотиваційну готовність учня до нав­чання у тому чи іншому класі.

Іноді психологові доводиться вивчати причини неуспіш­ності або відставання учнів. Як правило, визначаються: рівень розумового розвитку учня, умови його виховання й навчання, стан здоров'я та ін. Іноді достатньо дослідити рівень розвитку когнітивних, мотиваційних та операційних складових розумо­вої діяльності, іноді необхідно провести патопсихологічне об­стеження, що наближає даний вид діяльності шкільного пси­холога до психолога клінічного.

Окремий напрям роботи практикуючого психолога систе­ми освіти — профорієнтація та рекомендації щодо вибору професії. Основні завдання: вивчення здібностей та нахилів учнів з метою правильного вибору ними професії, рекомен­дації у пошуку психологічно виправданих програм індивіду­ального навчання, визначення шляхів саморозвитку та само­виховання для учнів.

Що стосується так званих виховних проблем, то тут існу­ють також досить великі за обсягом і різноманітністю види роботи. Насамперед варто назвати профілактику та корекцію девіантної поведінки дітей. Психолог має засоби для раннього виявлення відхилень у поведінці, алкоголізму, наркоманії та ін. Виявивши такі тенденції, він уживає заходів для корекції розвитку дітей, аби не допустити поглиблення небажаних тенденцій.

Велике значення для психологічної служби системи освіти має робота з контактними групами (академічні групи, класи). Тут психолог має справу з великим комплексом соціально-психологічних проблем: визначення неформальної структури класу, діагностика та корекція становища особистості у не­формальних взаєминах, керівництво розвитком контактної групи, регуляція стосунків між учителем та учнівським колек­тивом, профілактика та розв'язання конфліктів.

Індивідуально-психологічна робота з усіма учасниками навчально-виховного процесу пов'язана з охороною їхнього психічного здоров'я. Здійснюється вона в основному шляхом консультацій і націлена на розв'язання проблем особистого життя, корекцію та проектування життєвого шляху індивіду­альності.

Психологія сім'ї та соціально-психологічного захисту насе­лення. Численні консультативні служби — як правило, недер­жавні — забезпечують регуляцію подружніх стосунків та на­дають допомогу щодо виховання дітей у сім'ї. Головними тут виступають проблеми терапії міжособових взаємин, іноді до­водиться вирішувати питання сексуального характеру. Діагностично-корекційна робота психолога з сім'єю не­одмінно торкається й найближчого соціального оточення людини, яке у західній психології позначається терміном "община" (англ. community).

Стосовно соціально-психологічного захисту населення варто зауважити, що останнім часом відбулося кілька со­ціальних і технологічних катастроф, до того ж на тлі великих соціальних проблем та економічної кризи. Такі явища пе­редусім відбиваються на психічному житті людей. Численні дослідники зазначають зростаючу кількість самогубств, підвищене емоційне напруження та тривожність серед насе­лення. Тому особливої ваги набувають служби, що працюють з населенням району чи населеного пункту, що розташований у зоні підвищеного екологічного контролю, або у місцевостях, де живуть відселені з місця аварії на ЧАЕС.

Для психологів та соціальних працівників головним зав­данням тут є прищеплення нових форм поведінки в оточенні та сім'ї, котрі сприяли б реабілітації та збереженню психічно­го здоров'я кожного їхнього члена, активізація суспільних ме­ханізмів психологічної підтримки та розвиток навичок взаємодопомоги, робота з психотравмами та психотравмуючими життєвими ситуаціями, формування позитивної жит­тєвої перспективи.

Центри соціально-психологічної допомоги та реабілітації виконують широкий спектр робіт — від індивідуального кон­сультування до організації вечорів відпочинку й зустрічей. Центри стають осередками громадського життя, тут активно працюють жіночі й підліткові клуби, клуби колишніх воїнів-інтернаціоналістів, різноманітні гуртки й групи. Одними з перших у нашій країні почали функціонувати центри соціаль­но-психологічної реабілітації населення, що постраждало від Чорнобильської катастрофи, які були створені Мінчорнобилем України за програмою ЮНЕСКО — Чорнобиль.

Клінічна психологія основним завданням має реабілітацію людей, що перенесли захворювання, зазнали психічної трав­ми або слабують на хронічні захворювання. Основна сфера докладання зусиль клінічного психолога — клініки, реа­білітаційні центри, санаторії, центри психічного здоров'я, консультативні служби. Можна назвати два головних завдан­ня, що їх вирішує клінічна психологія: формування здорового способу життя (прищеплення навичок саногенної поведінки) та психологічна корекція особистості у зв'язку із перенесеним захворюванням або іншими життєвими ускладненнями.

Одначе неправильно думати, що клінічний психолог зай­мається допомогою лише психічно хворим людям. Такий вид роботи становить лише невелику частку у клінічній психо­логії. Основна робота клінічного психолога — це психокорекція та психореабілітація, розв'язання психологічних про­блем клієнтів. Витоки клінічної психології лежать, мабуть, у роботах 3. Фрейда та його наслідувачів.

Військова та спортивна психологія — дуже схожі між собою галузі. Центральною проблемою тут є проблема протиборства, змагальності. В обох цих видах діяльності психолог має за­безпечити досягнення мети, поставленої перед індивідом або групою, чітке виконання розподілених функцій, підготовку до активної діяльності військових або спортсменів, терапію психічних травм, одержаних унаслідок виконання професій­них функцій. Важливим напрямом є й підготовка людей до дій в екстремальних умовах.

Відповідальна робота практикуючого психолога в середо­вищі армійського підрозділу або спортивної команди — це також відбір кандидатів на ту чи іншу посаду (місце). Відповідальність полягає у необхідності прогнозування поведінки людини в умовах спортивних змагань або бойових дій, у виз­наченні надійності та психологічної стійкості кандидатів. От­же, психологія має тут не тільки активізувати усі особистісні ресурси для досягнення поставлених завдань, а й забезпечити збереження й захист психічного здоров'я професійних вояків та спортсменів.

Юридична психологія передбачає дуже великий спектр функцій. Передусім це робота з психодіагностики та здійснення психологічної експертизи. Причому цей вид діяльності значно відрізняється від психодіагностики в інших галузях. Якщо в останньому випадку добровільна участь клієнта є неодмінною умовою його участі у професійних діях психолога, то тут досить часто принцип добровільності не зберігається. Тому психологи юридичних служб застосовують прийоми, що забезпечують вірогідність психологічної інфор­мації поза волею клієнта або всупереч його волі. Відтак най­важливіше для психолога — розрізнити, коли клієнт подає правдиву інформацію, а коли ні.

Під час здійснення психологічної експертизи іноді дово­диться за мінімальної інформації (сліди, речі, листи або інші Докази, якими володіє слідство) побудувати психологічний портрет людини, котра їх залишила, розробити опис поведінки та звичок, що можуть бути притаманними для підозрюва­ного.

Значна робота проводиться в юридичній психології щодо Перевиховання, виправлення особистості засудженого (пе­нітенціарна психологія). Головне завдання тут — корекція структури особистості або окремих и рис у людей, що перебу­вають в ув'язненні. По-перше, розробляється програма де­струкції негативного досвіду, звичок та настанов. По-друге, здійснюються заходи стосовно адаптації людини до вимог і правил неконфліктної поведінки в суспільстві, прищеплю­ються навички саморегуляції та самоадаптації, які стануть не­обхідні після звільнення.

Крім названого вище, практикуючі психологи юридичних служб займаються психологічною реабілітацією співробіт­ників правоохоронних органів та потерпілих, здійснюють професійний відбір та контролюють процес професійної адаптації, беруть участь в аналізі криміногенного стану, про­водять спеціальну підготовку з особовим складом.

Екологічна психологія — відносно новий напрям у прак­тичній психології. Головне її завдання — віднайдення психо­логічних можливостей зміни способу життя людей у нових умовах проживання. Проблеми довкілля нині є чи не найваж­ливішими. Маємо констатувати, що умови життя людини — як соціальні, так і природні — змінюються дуже швидко. То­му досвід та звички, притаманні минулим поколінням, уже "не працюють". Практикуючі психологи здійснюють терапію ускладнень та травм, що виникають в цьому процесі, сприя­ють формуванню відповідальної та свідомої поведінки людей. Прикладом такої діяльності є робота з населенням, що по­страждало від Чорнобильської катастрофи.

Ми коротко описали лише основні галузі застосування практичної психології у нас та за кордоном. Разом із тим практична психологія — це дуже динамічне й неоднозначне явище. Тому можна бачити, як зароджуються й розвиваються нові її галузі — консультативна психологія, психологія здоро­вого способу життя, онтопсихологія та ін. Саме життя вно­сить свої корективи у структуру практичної психології.

Запитання й завдання

1. У чому полягає різниця між структурою наукової психо­логії та структурою психології практичної?

2. За якими критеріями виділяють структурні елементи прак­тичної психології?

3. Опишіть специфіку та завдання політичної психології.

4. У чому полягає специфіка юридичної психології?

5. Дайте характеристику військової психолога.

6. Назвіть основні завдання спортивної психології.

7. У чому полягає специфіка психології сім'ї та роботи з об­щиною?

8. Які завдання вирішує екологічна психологія?

9. Схарактеризуйте суть та основні завдання клінічної психо­логії.

10. Назвіть основні завдання практичної психології системи освіти.

11. Опишіть застосування практичної психології у різних сфе­рах суспільного життя.

Література

Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. Москва, 1992.

Грановская Р. М. Элементы практической психологии. Ленинград, 1988.

Коновалова В. Е. Правовая психология: Учебн. пособие. Харьков, 1990.

Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. Москва, 1986.

Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Ромен-ця. Київ, 1995.

Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. Москва, 1993.

Панок В. Г. Українська практична психологія: визначення, структура та завдання // Практична психологія та соціаль­на робота. 1997. № 10; 1998. № 1.

Панок В. Г. Мониторинг сопиально-психологической ситуации в зоне Чернобыльской катастрофы. Кнев. 1997.