Визначення практичної психології

Предмет, що пропонується до вивчення, названий практичною психологією. Разом із тим нього поняття ще не так давно не існувало для широких кіл наукової гро­мадськості. Та й донині точаться суперечки про його зміст і специфіку. Багато проблем існує із визначенням понять "практична", "прикладна" й "академічна" психологія. Врешті-решт як називати психолога, що працює психотерапевтом чи консультантом: "практикуючим" чи "практичним"? Що краще: скалькувати визначення з зарубіжної психології чи спробувати знайти точки дотику між надбаннями світової психології та вітчизняної? Ми обрали другий шлях.

Виникнення психології як самостійної галузі науки пов'язують із запровадженням специфічних експерименталь­них методів дослідження, розробка й застосування яких зумо­влювались необхідністю розв'язання практичних завдань. Вважається, що психологія як пояснювальна дисципліна, як один із способів тлумачення явищ навколишнього світу існує стільки, скільки існують філософія, наука взагалі. Оформлен­ня психології у самостійну галузь почалося наприкінці XIX ст. У зв'язку з проблемами моделювання процесу трудової діяль­ності людини та визначення сприятливих та несприятливих її факторів (Г. Мюнстерберг); у зв'язку з необхідністю більш глибокого розуміння механізмів виникнення й розвитку психічних захворювань (М. Бехтерєв, І. Павлов); у зв'язку з необхідністю виділення конкретного образу з поля сприйнят­тя (В. Вундт) та ін.

Наше звертання до історії психології показує, що вона стає експериментальною через висунення й розв'язання конкрет­них практичних проблем. XX століття можна вважати століт­тям бурхливого розвитку психології, передусім її практичних галузей. Його початок ознаменувався виникненням експери­ментальних ділянок соціальної, інженерної, педагогічної, ди­ференціальної психології. Кінець століття позначений бурх­ливим розвитком практичної (прикладної) психології, таких я напрямів, як екопсихологія, психологія реклами, психологія управління, психологічна служба системи освіти, юридична психологія та багато інших. Хоча наша країна на деякий час і випала із загальносвітового поступу практичної психології, все ж можна констатувати, що психологічна теорія та психо­логічний експеримент багато в чому завдячують своїм розвит­ком психологічній практиці

Відносно психологічної теорії психологічна практика ви­конує подвійну функцію. З одного боку, вона активно спожи­ває наукові знання у вигляді психологічних законів, зако­номірностей, теорій та гіпотез, у вигляді результатів конкрет­них експериментів та методик. З іншого боку — практичні проблеми та досвід висувають перед наукою необхідність розв'язання експериментальних і теоретичних питань. Взаємозбагачення та взаємопроникнення наукової та практичної психології — необхідна умова прогресу психології взагалі.

У багатьох розвинутих країнах розрізнюють наукову, ака­демічну психологію і психологію практичну, прикладну (поняття "наукова" й "академічна" застосовуються у даній роботі як тотожні). У нашій психологічній літературі іноді розводять практичну й прикладну психологію (наприклад, Ю. Гільбух). Практична розглядається як психологічна прак­тика, як професійна діяльність із консультування, діагности­ки, терапії тощо. Прикладна — як науково-методичне за­безпечення діяльності практикуючих спеціалістів, як вид нау­ково-методичної праці з трансляції досягнень науки у прак­тичні технології роботи з людьми.

Можливо, що розрізнення практичної та прикладної пси­хології відбулося через відмінність у тлумаченні англійського терміну applied, яким позначаються практичні галузі західної психології. Принаймні у розвинутих країнах не існує трьох видів психології, натомість є практична (applied) та наукова. Автори цього підручника схильні вважати, що є різні рівні наукового пізнання й різні рівні інтерпретації віднайдених наукою фактів, тому варто розділяти психологію на наукову (академічну) та практичну (прикладну); хоча й зрозуміло, що рівень адаптації надбань науки до практичних проблем у на­шій країні сформований недостатньо.

Наукова психологія — це галузь науки, що досліджує процеси виникнення, функціонування й розвитку психіки як форми ак­тивного відображення навколишньої дійсності. Наголосимо, що у даному визначенні психологія тлумачиться як галузь науки в цілому. Тобто вона застосовує — поряд із деякими специфіч­ними методами пізнання — загальнонаукові прийоми пошуку, тлумачення і верифікації психологічних фактів та явищ. Ре­зультатом у науці є встановлений науковий факт, закон, мо­дель того чи іншого процесу.

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення пози­тивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику неба­жаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини. Практична психологія є однією з форм ду­ховної практики, спрямованою на оптимізацію індивідуально­го розвитку людини та збереження її індивідуальності.

Отже, якщо у випадку наукової психології мова йде про дослідження явищ психічного життя людини, то у випадку практичної психології —. про діагностично-корекційну та профілактичну роботу з окремим індивідом або групою для збереження їхнього психічного здоров'я та запобігання неба­жаних явищ у поведінці й розвиткові. Досягнення цього відбувається за допомогою специфічних психологічних ме­тодів, методик і технологій.

Структура практичної психології багато у чому подібна до структури психології академічної. Разом із тим існують і деякі розбіжності. Головне — в орієнтації не на вивчення, до­слідження, а на активне втручання у процеси індивідуальної або групової активності. Скажімо, у науковій психології є та­ка галузь, як соціальна психологія, у практичній — немає. Вона реалізується через психологію управління, психологію реклами, консультативну психологію, групову психотерапію і т. ін. Взагалі структура наукової психології складалась у зв'язку із основними факторами, що зумовлюють розвиток психіки (Ж. Годфруа, Г. Костюк, А. Петровський, С. Рубінштейн). До них відносять фактори онтогенезу й філогенезу та фактори взаємодії людей у різних суспільних системах. Тому найрозвинутішими у даний час є такі галузі наукової психо­логії, як вікова, соціальна, диференціальна, медична, психо­логія праці, етнопсихологія та ін.

Прикладна психологія формувалася на основі запитів різних сфер професійної діяльності людини, в ході розв'язання конкретних практичних проблем. Та й нині її розви­ток тісно пов'язаний з розвитком техніки, виробництва, суспільних відносин тощо. Найбільш розвиненими зараз на­прямами практичної психології є психологія менеджменту, психологія навчання (освіти), політична психологія, психоло­гія соціальних служб та общини, психологія спорту, військо­ва, клінічна, консультативна психологія та ін.

Практична психологія на відміну від наукової ще не має сталої структури, тим більше це стосується української прак­тичної психології. Разом із тим уже сьогодні активно форму­ються кілька основних напрямів, що, на нашу думку, заслуго­вують на увагу. Серед них — психологічна служба системи освіти, військова психологія, соціально-психологічна служба для молоді, психологія сім'ї та соціально-психологічної допо­моги общині, юридична психологія, психологія бізнесу, політична психологія, психологія управління.

Професія психолога у масовій свідомості завжди мала пев­ну загадковість. Психолог сприймався як людина втаємниче­на у знання про підсвідоме, для якої свідомість іншої люди­ни — відкрита книга, як спеціаліст, що може швидко розв'язати будь-яку складну проблему іншої людини, і т. ін. Через це багато хто хотів би бути психологом. У наш час, ко­ли держава не повністю контролює суспільне життя, це стало можливим. Маємо багато прикладів, коли приватнопрактикуючі астрологи, знахарі, екстрасенси, біоенергетики нази­вають себе "астропсихологами", "психософами", "психо­терапевтами" та ін. Поряд із тим досить велика кількість спеціалістів працюють у різних установах в якості психологи, практикуючих психологів, психологів-консультантів.

Потреба у кваліфікованій психологічній допомозі відчу­вається зараз багатьма — від урядовців до домогосподарок. Тому існує значна кількість відомчих психологічних служб, психологічних і сімейних консультацій, психологів, що пра­цюють у недержавному секторі економіки та надають при­ватні психологічні послуги.

Мабуть, перша галузь, де відчувається масова потреба у фактичній психології, є освіта. Тут відбуваються бурхливі процеси становлення нової педагогіки, яка неможлива без ґрунтовного знання про індивідуальність вихованця (учня). Необхідність диференціації та індивідуалізації навчання, застосування новітніх методів виховання, стимулювання саморозвитку учнів вимагає залучення психолога до навчально-виховного процесу.

Від психолога у школі очікують розв'язання численних конфліктних ситуацій, здійснення відбору дітей для навчання у спеціалізованих класах, визначення ефективності тих чи інших педагогічних методів, роботи з профілактики правопорушень та неуспішності, ефективного спілкування з батьками та багато іншого. Великі проблеми існують із діагностикою відхилень у психічному розвиткові дітей та складанням про грам їх корекції.

Більшість нинішніх шкільних психологів — це колишні вчителі, що пройшли спеціальну перепідготовку. Як правило, вони не можуть повною мірою задовольнити усі очікування з боку педагогічного колективу. Основні види їхньої роботи - це консультування учнів та батьків, психодіагностика якостей особистості учнів, проведення уроків з основ психологічних знань, інша просвітницька робота.

Останніми роками ведеться активна праця зі створення соціальної служби для молоді. Функціонують центри соціально-психологічної допомоги та консультативні кабінети. Праця тут в основному консультативна. Основні проблеми: схильність до правопорушень, наркоманія, алкоголізм серед неповнолітніх, безробіття, проблеми молодої сім'ї. Іноді виникає необхідність організації груп психотерапії або психокорекції та проведення спеціальної роботи з молодими людьми, що мають подібні життєві проблеми. Тож психологи, котрі працюють у службі для молоді, іноді практикують як психотерапевти або керівники тренінг-груп. Головна мета таких груп — "краще розуміння самого себе, а також вивчення можливостей розуміти інших людей і взаємодіяти з ними. Змістом навчання є досвід, що набувається в групі у ситуації "тут і тепер" у процесі майже виключно вербальних спонтанних дискусій" (Яценко Т. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. Киев, 1993. С. 69).

Різноманітними є функції психологів, які працюють у Збройних Силах. Передусім — це відбір претендентів на різні армійські спеціальності; особливо це стосується пілотів, операторів радіолокаційних станцій, моряків, вояків мобільних сил та ін.

Важливий напрям роботи військових психологів — соціально-психологічне забезпечення боєздатності підрозділів. Шляхом соціально-психологічного обстеження виявляються оптимальний склад та розподіл функцій між членами екіпажу або підрозділу. Основні види роботи — психодіагностика, консультування, включене спостереження.

Спеціалісти з політичної психології, як правило, працюють в інформаційних або соціологічних центрах різних партій, політичних угруповань або командах окремих політичних лідерів. Змістом їхньої роботи є аналіз документів, даних со­ціологічних та соціально-психологічних опитувань, поведінки тих чи інших лідерів або груп. На основі отриманих даних психолог готує рекомендації з різних питань політичної діяльності: стратегія передвиборчої боротьби, імідж політич­ного лідера або партії, випуск листівок, агітаційних плакатів та іншої ідеологічної продукції. В основному робота практикую­чого психолога тут — це робота консультанта або радника.

Праця з сімейного консультування та сімейної терапії ве­деться в основному на приватній основі. Основне завдання психолога — розв'язання сімейних конфліктів, вирішення пи­тань виховання дітей у сім'ї, сексуальні проблеми клієнтів. Як правило, для розв'язку багатьох проблем, що з ними зверта­ються клієнти, достатньо двох—трьох зустрічей. Лише в окремих випадках психолог проводить індивідуальну психокорекційну роботу.

За прикладом розвинутих країн у нас відкриваються психореабілітаційні та соціальнореабілітаційні центри для осіб, котрі вийшли з ув'язнення, наркоманів, безробітних, безпри­тульних та ін. Зміст роботи психолога там — психологічна реабілітація та психокорекція особистості людини, вгамування посттравматичних стресів, негативних установок, агресії, нав'язливих станів, акцентуацій характеру. Цей вид про­фесійної діяльності називають ще клінічною психологією.

Як бачимо, навіть короткий опис видів професійної діяль­ності спеціалістів, основним предметом яких є психічне жит­тя людини, свідчить про досить широкий спектр функцій, методів і прийомів їхньої роботи. Назви посад, що вони обіймають, можуть бути різними: консультант, терапевт, со­ціальний працівник, радник. Разом із тим спільною основою перелічених видів професійної діяльності є практична психо­логія. Тому всі ці фахівці можуть бути названі практикуючи­ми психологами.

Трапляються й інші визначення даної професії: практичний психолог, психолог-практик. Хоча для змісту даної професії її назва не має вирішального значення, ми все ж таки зупинилися на понятті "практикуючий". По-перше, тому, що до слова "практичний" може бути утворений антонім непрактичний", що скоріше характеризує певні риси особистості, ніж відношення до професії. По-друге, тому, що психолог-практик може одночасно бути й теоретиком, нау­ковцем. Термін "практикуючий" говорить про те, що спе­ціаліст має відповідну підготовку й дозвіл практикувати в га­лузі психології, надавати психологічні послуги іншим людям. Іншими словами можна сказати так: практикуючий психо­лог — це професіонал у галузі практичної психології.

Отже, підсумком дискусії про визначення практичної пси­хології може бути констатація того факту, що практична пси­хологія є специфічною галуззю людської активності в цілому та психології зокрема. Практикуючий психолог здійснює свої професійні функції за допомогою специфічних прийомів, ме­тодів і технологій, які побудовані на знанні законів людської поведінки й розвитку. Основними видами діяльності практи­куючого психолога є діагностика, терапія, корекція, консуль­тування та профілактика індивідуальних рис, поведінки й роз­витку людини. Практикувати у галузі психології можуть тільки спеціально підготовлені професіонали.

Запитання й завдання

1. Дайте визначення наукової психології.

2. Дайте визначення практичної психології.

3. У чому, на Вашу думку, полягає різниця між науковою та практичною психологією?

4. Яка відмінність структури практичної та наукової психо­логії?

5. Розкажіть про види діяльності практикуючих психологів у різних галузях суспільної практики.

6. Порівняйте поняття "наукова", "академічна" і "практична" психологія.

7. Як співвідносяться між собою поняття "практикуючий" і "практичний" психолог та "психолог—практик"?

8. Наведіть власні враження про роботу практикуючих психо­логів.

Література

Абрамова Т. С. Введение в пракгичсскую психологаю. Брест, 1993.