Загальнопснхологічна структура якостей, функцій та процесів особистості

Так на п'ятому етапі можлива класифікація конкретних якостей, власне здібностей особистості — у співвіднесенні з вимогами певних видів діяльності або рольової поведінки, які виконуються людиною. Як приклади таких діяльностей мо­жуть розглядатись виробнича, управлінська, економічна, пе­дагогічна тощо, а поведінки — ролі чоловіка, жінки, батька, підлеглого, начальника, громадянина тощо.

Такий підхід у повній мірі узгоджується із загальноприйня­тим визначенням здібностей як індивідуально-психологічних особливостей людини, що сприяють успішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності. Слід додати, що у контексті психологічної структури особистості доцільно говорити про здібності як не лише окремі індивідуально-психологічні особливості, а й як важливу складову особис­тості. Об'єднуючись в "ансамбль", у своєрідну системну сукупність психічних властивостей, здібності утворюють особистість як складний системний механізм регуляції діяль­ності та поведінки людини.

На п'ятому етапі конкретизації стає можливою більш до­кладна, ніж на четвертому, класифікація якостей і здібностей людини до певних видів професійної діяльності та поведінки. Зокрема, таким чином може бути створена модель особис­тості, так би мовити, загальногромадянського зразка, яка притаманна "ідеальній людині" певного історичного часу, певної країни з визначеними культурними, соціальними, політичними особливостями. Для ілюстрації такої можливості У Додатку 4 наведена відповідна класифікація якостей та здібностей у вигляді карти особистості дорослої людини.

Отож ще раз наголосимо на тому, що особистість людини являє собою найскладніше психічне утворення. Вивчення осо­бистості та робота з нею мають виключати ті надмірні спро­щеність та узагальненість, які, на жаль, поширені й сьогодні. Ця діяльність потребує застосування досить складного логічно-психологічного підходу, якому притаманна певна ор­ганізація відповідних психологічних понять і категорій. Без такого підходу та спеціального поняттєвого інструменту аналізу та синтезу робота практикуючого психолога може втратити свій реальний зміст та ефективність.

Запитання й завдання

1. Що означає принцип особистішого підходу у психології?

2. Чому особистість посідає центральне місце в будь-якій психологічній теорії?

3. У чому полягає необхідність синтетичного підходу до структури особистості у практичній психології?

4. Які підходи до структури особистості Ви знаєте? Дайте їх коротку характеристику.

5. Опишіть загальнопсихологічну структуру якостей, функцій та процесів особистості.

6. Чи можна вважати за достатнє для практикуючого психо­лога використання тільки абстрактного уявлення про осо­бистість, а якщо ні, то як можна здійснити сходження від узагальнених до конкретних уявлень про її структуру?

Література

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания // Избр. пси-хол. труда. Москва, 1980. Т. 1. Асмолов А. Г. Психологи» личности. Москва, 1990. Бодалев А. А. Психология о личности. Москва, 1988. Вмготский Л. С. Психология искусетва. Москва, 1987. Костюк Г. С. Избранньїе психологические труда. Москва, 1988.

Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний роз­виток особистості. Київ, 1989.

Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Мос­ква, 1977.

Пелех П. М. Спроба побудувати систему психології особис­тості // Наук. зал. НДІ психології МНО УРСР. Київ, 1959. Платонов К. К. Структура и развитяе личноеш. Москва, 1986. Психологический словарь. Москва, 1983. Психология личности: Тексти / Под ред. Ю. Б. Гиппєн-рейтер, А. А. Пузнрея. Москва, 1982. Психология: Словарь. Москва, 1990. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Москва, 1987. Фресс П., Пиаже Ж. Зкспериментальная психологи* Москва, 1975. Вьш. 5.