Сутність й особливості контролювання

Після планування, організування і мотивування діяль­ності в організації виникає потреба в забезпеченні постій­них спостережень за ходом виробничо-господарських про­цесів та у виявленні проблем, які перешкоджають її ус­пішному здійсненню.

Контролювання — вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збо­їв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагро­мадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання склад­них організаційних проблем тощо. Контролювання є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічно­го суб'єкта, уникнення криз. Важливими елементами контролювання є спостереження за станом суб'єктів еко­номіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації про них з метою прийняття оптимальних рішень.

Контролювання як вид управлінської діяльності (про­цес) реалізується на засадах виконання контрольних опе­рацій (контролю).

Контроль — елемент і чинник управління економічними суб'єкта­ми, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегі­ям, цілям, програмам розвитку тощо.

Об'єктивна зумовленість і необхідність реалізації кон­тролювання як функції менеджменту зумовлені такими чинниками:

— складністю технологічних процесів в організації;

— невизначеністю середовища (зміни законів, полі­тики, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо);

— динамізмом науково-технічного розвитку;

— ймовірністю виникнення кризових ситуацій;

— особливістю глобалізації;

— доцільністю підтримання успішних програм, на­прямів діяльності організації;

— тиском з боку конкурентів;

— боротьбою за ринки збуту товарів тощо.

Мета контролю полягає в максимальному забезпечен­ні фактичних результатів очікуваним.

Для того щоб контроль відповідав своєму призначен­ню і реалізував свої функції, він повинен:

— базуватися на чітко визначених нормативах, гнуч­ких, динамічних технологіях;

— відображати пріоритети організації відповідно до її стратегічного спрямування і діяльності;

— орієнтуватися на досягнення конкретних резуль­татів;

— відповідати основному для організації виду діяль­ності;

— забезпечувати своєчасність, мобільність, надій­ність, гнучкість контрольних операцій;

— бути простим і зрозумілим;

— бути економічним (ґрунтуватися на співставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами).

Процес здійснення контролю стосується інтересів кон­кретних працівників, що може спричинити зміну їх ви­робничої та соціальної поведінки. В кожному окремому випадку вона виявлятиметься по-різному. Певні праців­ники, які перебувають у сфері дії контролю, намагати­муться працювати якнайкраще, інші, щоб уникнути не­приємностей, намагатимуться приховувати об'єктивну інформацію, вдаючись до її фальсифікації." Іноді конт­роль спричиняє стресовий стан у людей, породжує конф­ліктні ситуації, за яких можливі відхилення у психіці втягнутих у конфлікт людей. Тому контроль потребує ви­віреного, делікатного використання з урахуванням усьо­го спектра чинників, що впливають на його реалізацію.