Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Історія розвитку птахівництва як галузі в Україні



Птахівництво завжди було привабливою галуззю. Смачні, поживні і корисні продукти харчування, отримані від птиці, цінувалися в усі часи.

У дореволюційній Україні, що входила до складу Росії, птицю переважно утримували в селянських, хутірських господарствах та в господарствах поміщиків. Переважно – це 15-20 курей, стільки ж качок або гусей. Набагато менше утримували індиків. Звичайно, що продукція – яйця від такої птиці надходила в теплу пору року (весняно-літні-осінні місяці), і за сезон від кожної курки несучки отримували 90-120 штук яєць.

Молодняк птиці у весняні місяці (березень-травень) виводили квочки.

В кінці ІХ на початку ХХ сторіччя було створено перші об’єднання виробників продукції птахівництва, що займалися на експорт поставками живої птиці, м’яса, яєць, пуху та пера. Паралельно почали створюватись товариства птахівників декоративного та спортивного птахівництва. Ці товариства брали на облік різні види птиці, організовували виставки, почали займатися племінною справою.

Одне з перших племінних господарств було засновано у 1894 р при станції Бобровиця Києво-Воронезької залізниці. Тут налічувалось біля 2000 голів птиці різних порід (кури – фавероль, орпінгтон палевий та чорний, плімутрок, брама світла, кокінхіни палеві, бентамки куріпчасті, качки руанські, гуси тулузькі, індики бронзові). Тут використовували інкубатори Сарторіуса, Хірсона, Сейферса, «Пресрі», «Орловка», та «Арпу-Рульє».

У 1898 р було організовано велике племінне господарство при станції Боковенька Миколаївської залізниці, де розводили курей 10 порід, качок 2 порід, індиків і голубів.

У 1900 р поблизу Харкова організовувалось товариство з акліматизації птиці різних видів.

Почався обмін досвідом між окремими власниками племінної птиці з її утримання та розведення (основи сучасного ведення племінної справи).

На початку ХХ сторіччя відбулися перші з’їзди виробників птахівничої продукції, де були відпрацьовані перші рекомендації з вирощування та забою, перевезення м’яса птиці та яєць залізницею, обладнання карантинних приміщень для птиці, птахо боєнь. Були прийняті рішення з організації експорту пташиного м’яса, боротьби із заразними хворобами, ведення ветеринарного нагляду та про організацію дослідних станцій з боротьби із хворобами птиці.

У 1911 р розпочався новий етап розвитку птахівництва: при зоотехнічній лабораторії Харківського училища землеробства на першому конкурсі несучості вперше було проведено оцінку продуктивності місцевої птиці та птиці іноземних порід – фавероль, оргпінгтон палевий, плімутрок, лангшан.

З 20-х років ХХ сторіччя почали проводити масові заходи з підвищення продуктивності поголів’я селянської птиці шляхом добору та поліпшення умов годівлі і утримання. Тепер на перше місце висувався величезний масив місцевої акліматизованої птиці.

Почали обстежувати місцеве птахівництво, птахо промисловість та умови збуту. Згідно одержаних результатів у Київській та Полтавських губерніях щільність поголів’я птиці досягала 30-32 голови на селянській двір. Було виявлено місцеві породи птиці утворені в результаті природного та штучного відбору: українські вушанки, глинясті, зозулясті, чорні, сріблясті, дикості Полісся, палеві, чорнохвості, прикарпатські зелено ніжки, юрловські голосисті та ін. Продуктивність цих курей становила до 150 шт яєць за рік від однієї несучки при масі яєць до 65 г, живій масі курей до 2,5 кг.

Одночасно розпочалися роботи з організації збуту продуктів птахівництва через птахівничі яєчні та відгодівельні артілі.

Після революції 1917 р на розвиток птахівництва суттєво вплинула кооперація. З розвитком суспільного птахівництва постало питання створення великих (суспільних) інкубаторів.

За часи війни (1941-1945рр) було зруйновано велику кількість інкубаторно-птахівничих станцій, тому в 1947 р прийнято рішення уряду про налагодження і масовий випуск великих, удосконалених, автоматизованих інкубаторів.

Після 1953 р птахівництво було визнано приоритетним як одну із найскоростигліших галузей тваринництва.

З 1964 р розпочався новий етап розвитку птахівництва в Україні постановою уряду від 21.10.1964 його було переведено на промислову основу: будівництво великих промислових комплексів.

За період з 1965 по 1991 рр було збудовано птахофабрик:

- яєчних – 40;

- бройлерних – 20;

- качиних – 10;

- індичих – 5, а також реконструйовано або збудовано більше 30 племптахогосподарств.

На 1 січня 1990 р в Україні працювало 320 птахогосподарств та 450 інкубаторно-птахівничих підприємств.

Продуктивність яєчних курей-несучок в середньому була невисокою – 215-220 шт/ рік (окремі птахофабрики отримували 250-260 яєць).

Середня маса бройлерів по Україні була 1150-1300 г за 63 дні відгодівлі при низькій збереженості поголів’я 82-87%. Середньодобові прирости бройлерів становили 15-17 г, тільки на окремих птахофабриках – 22-25 г.

Використання прогресивних технологій, нових кросів, використання сучасних підходів до годівлі птиці давали свої результати: кращі яєчні птахофабрики почали отримувати по 260-280 яєць при витратах корму 1,35-1,4 кг корму/ 10 шт яєць. Кращі бройлерні птахофабрики отримували середньодобові прирости бройлерів по 30 г, здавали бройлерів на забій масою 1,5-1,7 кг у 54 дні при витратах корму до 2,7-3,0 кг корму/ кг приросту живої маси.

У роки максимального виробництва птахівничої продукції (1989-1990) в Україні працювало спеціалізованих господарств:

- з виробництва яєць – 118;

- -//- м’яса бройлерів – 55;

- -//- м’яса качок – 22;

- -//- м’яса індиків – 5;

- -//- з вирощування ремонтного молодняку яєчних курей – 6.

Роботу промислових птахівничих підприємств забезпечували племптахогосподарства:

- 3 племптахозаводи і 20 племптахорепродукторів І і ІІ порядку яєчних курей;

- 2 племптахозаводи і 20 племптахорепродукторів І і ІІ порядку м’ясних курей;

- по 1 племптахозаводу та по 2 племптахорепродуктори качок і індиків;

- 1 племптахорепродуктор І порядку гусей.

Загальноекономічна криза 1993- 1998 рр в країні призвела до зменшення виробництва продукції птахівництва, припинення роботи багатьох птахівничих підприємств. Насамперед постраждали племінні господарства, що не мали ринку збуту своєї продукції, далі скоротили обсяги виробництва промислові господарства.

У нових ринкових відносинах використання сучасних західних кросів птиці дало змогу за період 1998-2003 рр. вийти на рівень продуктивності 280-320 шт. яєць від середньорічної курки-несучки при витратах корму 1,115-1,25 кг / 10 шт. яєць.

Кращі бройлерні господарства почали вирощувати бройлерів до 42-денного віку вагою 2,4-2,5 кг із середньодобовими приростами 50-55 г, збереженістю поголів’я 96-97%.

Приватні інвестиції і державна підтримка галузі сприяли значному росту обсягів виробництва продукції птахівництва на великих промислових птахопідприємствах. Так, за 2000-2004 рр виробництво м'яса бройлерів зросло в 10,5 раза (з 27 тис. т до 284 тис. т), виробництво курячих харчових яєць – в 1,9 рази (з 3 млрд. шт.. до 5,6 млрд. шт.) Питима вага м’яса птиці в загальному обсязі виробництва м’яса збільшилась до 34% проти 10% у 2000 р.





Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 1778 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.007 с)...