Б.Фоносимволіка

Звуки мови самі собою можуть мати і символічне значення. Зрозуміло, одні й ті ж звуки у різних авторів чи навіть у різних творах одного й того ж автора можуть мати різне значення. І тут особливої ваги набуває досвід, естетичний смак, філологічна інтуїція, здатність до співтворчості читача-дослідника.

Назвемо найхарактерніші символічні значення деяких звуків.

♣ «о» — спів, радість, відвага, сила духу.

♣ «а» — голосний крик, голосіння, радість, страх, білий колір...

♣ «і» — ніжність, кохання, спокій, краса, молитва, синій колір, вишина, загостреність, захоплення, подив, переляк.

♣ «у» — сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах:

Кружить, кружить над трупами крук.

І.Качуровський[60].

♣ «г» — битва, грім, гамір, натовп, зловісність:

Гармидери, гамір гам у гаї.

Т.Шевченко.

♣ «л» — любов, ласка, ніжність, м’якість, лагідний смуток:

Неначе ляля в льолі білій,

Святеє сонечко зійшло.

Т.Шевченко.

Проте часом звук «л» підкреслює й інші почуття: холод, владність, рішучість, суворість. Наведемо дві строфи двох відомих поетів — батька й сина, обидва вони вдаються до алітерації на «л». Проте перший з цих поетів — О.Олесь — неоромантик, ніжний лірик, другий — О.Ольжич — неокласицист, сповідальник культу сили волі, боротьби рішучості. Ці різні настанови зумовлять відповідно і фоносимволіку «л»:

Італійська ніч підкралась,

Розлила солодкий чад;

Десь здаля луна озвалась

Фльорентійських серенад.

О.Олесь.

Дванадцять літ кривавилась земля

І зціпеніла, ствердла на каміння.

І застелило спалені поля

Непокориме покоління.

О.Ольжич.

♣ «р» — рішучість, брутальність, трагізм, суворість, героїзм, рух:

За кражу, за войну, за кров,

Щоб братню кров пролити, просять

І потім в дар Тобі приносять

З пожару вкрадений покров.

Т.Шевченко, «Кавказ».

Тут алітерація на «р» символізує брутальність російських колонізаторів, трагізм змальованої картини, суворість авторської позиції.

♣ Шиплячі — свистячі («ж», «ч», «ш», «дж», «з», «ц», «с», «дз») — вітер, шелест листя чи очерету, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть тощо:

Вітер в гаї гуляє —

Вночі спочиває;

Прокинеться — тихесенько

В осоки питає:

«Хто се, хто се по сім боці

Чеше косу? Хто се?..

Хто се, хто се по тім боці

Рве на собі коси?..

Т.Шевченко, «Утоплена».