Б. Другий фігуральний тип

Сюди належать риторичні [57], або патетичні фігури.

4. Патетичне запитáння — це запитання, що виражає якусь емоцію (здивування, обурення, журбу тощо), і то відповідь випливає уже з нього самого, тому окремого виразу не потребує:

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

Леся Українка

5. Патетичне звертання — це звертання до неживих предметів, як до живих, або до відсутніх осіб, як до присутніх:

Верни до мене, пам’яте моя,

Нехай на серце ляже ваготою

Моя земля з рахманною журбою

Хай сходить співом горло солов’я

В гаю нічному. Пам’яте, верни!

В.Стус.

6. Патетичний оклик (вигук) — вислів почуття у коротких, емоційно перенасичених словах:

Лиш боротись — значить жить...

Vivere memento!

І.Франко.

Докучило! Нема мені Вітчизни!

В.Стус.

7. Патетичне заперечення — зосередження уваги читача на певній думці через пояснення її у формі заперечення або застереження можливого іншого погляду:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись...

Леся Українка.

Україно! Тебе я терпіти не можу,

Я тебе ненавиджу чуттями всіма,

Коли ти примітивна й на лубок похожа,

Коли думки на лобі у тебе нема.

Я люблю тебе іншу – коли ти бунтуєш...

В.Симоненко.

Не люби свого сина від колиски його,

Не люби товариства від порогу його,

Не люби всього світу, себе не люби,

Не люби свого духу — домовину роби.

М.Вінграновський.

8. Патетичне ствердження — особливе підкреслення незаперечності сказаного мовцем:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Леся Українка.