Позиційні модифікації приголосних

До позиційних модифікацій приголосних, які зале­жать від їх позиції щодо місця в слові і складі, належать зміни приголосних [в], [й] на [у], [й]. Тут спостерігаєть­ся така залежність: на початку складу перед голосним виступають звуки [в], [й]. У кінці складу після голосного або на початку складу перед дальшим приголосним — нескладові голосні [у], [й] як позиційні алофони фонем їв/, /]'/. Пор.: [й'аблуко], [йісти^і'], [гул'айе"];

[гул'ай]; [вам], [буватив'], [стау], Істауте] й под.

У кінці слова перед паузою зімкнені носові сонорні, як тверді, так і м'які, вимовляються без вибуху, наприклад: дім, сім, сон, чин, день, пень і под.

Усі розглянуті тут зміни голосних і приголосних фонем мають своїм наслідком тільки модифікацію фонем, або, інакше, чергування алофонів фонем.

Акомода́ція (лат. accomodatioo — пристосування) в мові — пристосування суміжних приголосних і голосних звуків один до одного, внаслідок чого властивості приголосного поширюються на голосний. Розрізняють два види акомодації звуків: прогресивна та регресивна.

Акомодація виникає тоді, коли кінцевий момент вимови попереднього звука збігається з початковим моментом вимови наступного, наприклад у слові «рядити» звук «а» (я) пристосувався до попереднього м'якого звука «р'», а в слові «радіти» звук «и» (і) — до м'якого звука «д'». Явище акомодації досліджували мовознавці І. О. Бодуен-де-Куртене, В. О. Богородицький, а в галузі історії фонетики східно-слов'янських мов — Леонід Булаховський.

Спрощення:

Спрощення у групах приголосних - випадання приголосного при словотворі.

В сучасній українській мові спостерігаються в таких групах приголосних:

ЖДН — ЖН

Тиждень — Тижневий

ЗДН — ЗН

Виїздити — Виїзний

СТН — Сн

Честь — Чесний

СТЛ — СЛ

Щастя — Щасливий

СКН — СН

Тріск — Тріснути

ЗКН — ЗН

Бризкати — Бризнути

У деяких словах спрощення можна виявити зіставленням з російською мовою, це слова спільного походження

ЛНЦ — НЦ

Солнце — Сонце

РДЦ — РЦ

Сердце — Серце

СТКЛ — СКЛ

Стекло — Скло

Спрощення в групах приголосних

1. –Ж(Д)Н-, -З(Д)Н-, -С(Т)Н-, -С(Т)Л-. У групах приголосних -жди-, здн-, стл-, -стн- випадають д і т: ти́ждень — ти́жня — тижне́вий; виїзди́ти — виїзни́й, прої́зд — проїзни́й, ле́стощі — уле́сливий, стели́ти — сла́ти, ща́стя — щасли́вий, вість — ві́сник, ко́ристь — кори́сний, пе́рстень — пе́рсня, честь — че́сний, я́кість — я́кісний. Але в словах зап’я́стний, кістля́вий, пестли́вий, хвастли́вий, хвастну́ти, хворостня́к, шістна́дцять спрощення не відбувається.

Примітка. У прикметниках, утворених від іменників иншомовного походження з кінцевим -ст, літеру т зберігаємо: аванпост — аванпо́стний, бала́ст — бала́стний, компо́ст — компо́стний, контра́ст — контра́стний, форпо́ст — форпо́стний.

2. -3(К)Н-, -С(К)Н-. У групах приголосних -зкн-, -скн- перед дієслівним суфіксом -ну- випадає к: бри́зки — бри́знути, брязк — бря́знути, блиск — бли́снути, писк — пи́снути, плюск — плю́снути, тиск — ти́снути, тріск — трі́снути, але ви́пуск — випускни́й, виск — ви́скнути.

1. -С(Л)Н-. У групі приголосних -слн- випадає л: ма́сло — масни́й, мисль — уми́сний, навми́сне; ремесло́ — ремісни́к.

Слн-сн-ремесло-ремісник

Стц-сц-містити-місце

Лнц-нц-сонце-солнце

Рдц-рц-серденько-серце

Сткл-скл-скло-стекло

Рнч-нч-горно-гончар

Стськ – ськ-місто-міський

Скн-сн-тиск-тиснути

Зкн-зн-бризкати-бризнути

Питання №6 Наслідки прогресивної асиміляції, дисиміляції, метатези, епентези, стяжіння, протези в СУЛМ.

Асиміляція голосних (сингармонізм, гармонійна асиміляція) – фонетичний процес, який полягає в тому, що всі голосні в слові стають однорідними за артикуляцією: богач – багач, кишеня – [к е ш е н а].

Асиміляція приголосних буває за:

1. Участю голосу і шуму.

2. Місцем творення.

3. Способом творення.

4. Твердістю – м’якістю.

Така асиміляція характеризується за п’ятьма параметрами:

1. За якою ознакою (див. вище).

2. Суміжна чи несуміжна (звуки стоять поруч чи на відстані).

3. Повна чи часткова (звуки уподібнюються повністю чи ні).

4. Регресивна чи прогресивна.

5. Фіксована (однакові звуки у вимові і на письмі, щоб показати асиміляцію, треба відтворити праформу) і нефіксована (звуки різні у вимові і на письмі).

Наприклад: вокзал [ в о ґ з а л ]

Асиміляція за участю голосу і шуму, суміжна, часткова,

регресивна, нефіксована.

Знання [з н а н: а]

* нj [н:]

Асиміляція за місцем і способом творення, суміжна, повна,

прогресивна, фіксована.

Всі слова із фонетичним процесом подовження утворюються у наслідок дії прогресивної асиміляції.

Наслідки дисиміляції:

Дисиміляція (від лат. dissimilatio „розподібнення”) – розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних ознак. Дисиміляція найчастіше буває за способом творення і суміжна чи несуміжна.

1)зміна звукосполучень [кт] - [хт]:къто - хто

2)зміна [чн] - [чьн] на сучасну форму – шн: ручник – рушник

3)зміна [шш] і [жш] на [шч - жч] при ступенюванні прикметників.

4) СУМ зберігає наслідки давньої дисиміляції у групах приголосних [дт] і [тт], яка відбита у чергуванні звуків [д//с] [т//с]. Це явище давнє, зумовлене дією звуку відкритого складу: краду – красти – крадти.

Метатеза – взаємна перестановка звуків або складів у межах слова (медвідь – ведмідь) – мертва.

Епентеза – поява в середині слова додаткового звука (радіо – діал. радійо,

радіво) - мертва.

Стяжіння – два інші звуки стягуються в третій: Рига – ризький, Овруч – овруцький.

Протеза – поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшеної вимови (острий – гострий, діал. вострий) мертва.

Гаплологія – випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів (мінералологія – мінералогія).

Питання № 7 Історичні та позиційні чергування.

Чергування звуків — постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл — столи, нести — носити, плести — заплітати, могти —помагати.

В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене).

1)Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и].

Відміності від історичних:

1) В історичних обов’язково змінюється фонемний склад морфем, при позиційному – ні.

2) Позиційне чергування залежить від суч орфоепічних норм, іст чергування – не залежить.

3) Історичні чергування діють на рівні фонем, а позиційні – на рівні звуків.: нога – нозі.

2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.

Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:найдавніші:

а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;

б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;

в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка;

г) чергування і — а: сідати — садити;

д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка;