Господарський розвиток України в повоєнний період та в 50 – 80-ті рр. ХХ ст

У результаті Другої світової війни економіка України зазнала значних людських і матеріальних втрат.

Додаткова інформація 5,3 млн осіб загинуло, 2,3 млн українців було вивезено для примусової праці у Німеччину, цілком чи частково було зруйновано понад 700 великих і малих міст та 28 тис. сіл, внаслідок чого безпритульними лишилось 10 млн осіб, знищено понад 16 тис. промислових підприємств, матеріальні збитки оцінювалися у 286 млрд крб, або 42 % загальних втрат СРСР.   Джерело: Лановик Б. Д. Економічна історія України і світу: підручник / Лановик Б. Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р. М. – К.: Вікар, 2005. – 387 с.

Одразу після визволення української землі розпочалася відбудова господарства, в якій головна увага приділялася тим підприємствам, які найменшою мірою постраждали і могли бути використані в оборонних цілях. Насамперед відбудовувалися шахти, металургійні і машинобудівні під­приємства. В результаті наприкінці війни було відбудовано і введено в дію майже 30 % довоєнних виробничих потужностей промисловості.

Відбудова в післявоєнні роки здійснювалася досить однобоко: випереджаючими темпами розвивалася важка промисловість, а харчова та легка промисловість відставали. Основними причинами такої ситуації було відставання сільськогосподарського виробництва, яке не забезпечувало сировиною достатньою мірою промисловість, та ігнорування владою життєвих інтересів людей.

Ще одним негативним наслідком війни було розбалансування грошової системи країни. У 1947 р. з метою збалансування грошової системи урядом була прийнята постанова "Про проведення грошової реформи і відміну карток на продовольчі і промислові товари". У рамках виконання даної постанови старі гроші протягом тижня обміняли на нові (10:1); об’єднали всі попередні державні позики в єдину нову двопроцентну позику, а старі облігації обміняли на нові (3:1); відмінивши картки, встановили єдині ціни на продукти харчування, замінивши карткові (пайкові) і комерційні ціни. У березні 1950 р. курс карбованця до іноземної валюти було підвищено і переведено на власну золоту базу.

Слід зазначити, у 50-х – першій половині 60-х рр. основні напрямки економічної політики майже не змінилися, хоча з приходом до влади М. Хрущова були зроблені спроби переглянути деякі аспекти економічної політики, при цьому не зачіпаючи основ командно-адміністративної системи. Цей процес було розпочато з реорганізації управління промисло­вістю, яке характеризувалося надмірною централізацією та не забезпечувало швидкого зростання промислового виробництва. У зв’язку з таким становищем було зменшено кількість всесоюзних міністерств і частина економічної влади передана республіканському керівництву (90 % промислових підприємств було підпорядковано Раді Міністрів УРСР). У 1957 р. було введено нову територіально-горизонтальну систему управління (замість міністерсько-вертикальної), засновану на раднаргоспах (радах народного господарства). В Україні було створено 11 раднаргоспів.

У рамках цієї реформи Держплан займався загальним керівництвом, плануванням і координацією промисловості у всесоюзному масштабі, а ради народного господарства здійснювали управління промисловістю в рамках свого економічного району, незалежно від профілю. Первісним ланцюгом процесу планування були підприємства, який продовжувався у раднаргоспах, а потім у Держплані республіки і Держплані всієї країни. Але слід зазначити, що винятком у цьому процесі реформування були воєнна промисловість і енергетика.

У результаті такої реформи значно скоротився адміністративно-управлінський апарат; було закрито сотні підприємств, які дублювали одне одного, а вивільнені робочі площі використовувалися для виготовлення нових видів продукції; прискорився процес технічної реконструкції багатьох підприємств; скоротилася кількість зустрічних перевезень вантажів.

Темпи приросту промислової продукції у 50 – першій половині 60-х рр. майже вдвічі перевищували ці самі показники за 1965 – 1985 рр. [15, с. 665]. Тому роки правління М. Хрущова можна назвати найдинамічнішими в роз­витку української промисловості.

У рамках реформи сільського господарства було підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, збільшено асигнування аграрного сектору економіки, зміцнено його матеріально-технічну базу. Для підвищення рівня кормової бази тваринництва з метою забезпечення потреб радянського населення у молоці, м’ясі, маслі та інших продуктах тваринництва, було збільшено посіви кукурудзи, гороху та інших культур, необхідних для цього. Кукурудзу почали навіть сіяти на полях, на яких раніше вирощували пшеницю. Але такі нововведення призвели сільське господарство до кризового стану.

Цікаво знати Якщо з 1950 по 1958 рр. обсяг валової продукції сільського господарства України зріс на 65 %, то в 1958 – 1964 рр. – на 3 %. У 1962 р. СРСР вперше змушений був купити зерно за кордоном, потрапивши у залежність від його імпорту до кінця свого існування.   Джерело: Лановик Б. Д. Економічна історія України і світу: підручник / Лановик Б. Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р. М. – К.: Вікар, 2005. – 387 с.

У 1965 р. до влади в СРСР приходить нове керівництво, яке очолив Л. Брежнєв. Свою діяльність нове партійне керівництво також розпочало з реформ: раднаргоспи були ліквідовані і відновлена система управління через союзні та союзно-республіканські міністерства (в Україні діяло 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств). Основним завданням Держплану України була розробка планів розвитку госпо­дарства усіх галузей союзно-республіканського і республіканського підпорядкування і пропозиції щодо планування роботи підприємств загальносоюзного підпорядкування (таких в УРСР було 95 % підприємств). Скоротилася кількість планових показників (до 8). У плануванні було здійснено перехід від показників обсягу валової та товарної продукції до реалізованої продукції, одержаного прибутку і виконання завдань поставок, а в оцінці ефективності діяльності підприємств використовували показники прибутку, рентабельності. Такі показники, як продуктивність праці, кількість працюючих, зарплата, собівартість продукції тощо, під­приємства повинні були визначати самостійно. У цей період зростає роль системи економічного стимулювання, яке було засновано на таких інструментах, як ціноутворення, кредитування та преміювання. На під­приємствах утворюються фонди матеріального заохочення, соціально-культурних заходів та житлового будівництва.

Слід зазначити, що реформа мала фрагментарний характер, вона охоплювала тільки промисловість, не змінювала структурної та інвестиційної політики. Міністерства та відомства працювали по-старому: перевага надавалася централізованим адміністративним формам управління, вони ставили перед підприємствами застарілі завдання, обмежуючи їх самостійність і госпрозрахункові права. В наслідок цього реформа зазнала краху.

3 кінця 60-х до кінця 80-х рр. у СРСР неухильно знижувалися такі показники, як приріст об’єму виробництва промисловості з 50 до 14 %; продуктивність суспільної праці з 32 до 13 %; приріст національного доходу впав з 45 до 16 %. Економічний розвиток України, як і всього Радянського Союзу, носив екстенсивний характер. Так, на виробництво одиниці національного доходу витрачалося в 2 рази більше сировини
і матеріалів, ніж у розвинених країнах. Аналогічною була ситуація в аграрному секторі, хоча саме в 70-ті рр. було зроблено найбільше для розвитку сільськогосподарського виробництва у республіці. Запроваджувалися масштабні програми механізації та хімізації сільського господарства, колосальна увага приділялася меліорації. Протягом десятиліття у галузь було вкладено 27 % усіх капіталовкладень в українську економіку. Однак усе це давало мізерний, а часом протилежний результат. Залишалась украй низькою ефективність використання людських ресурсів у сільському господарстві. До цього додавалася відстала система переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, в результаті чого щорічні втрати урожаїв з окремих видів сягали 30 – 33 %. [73, с. 233–234].

На середину 1980-х років криза охопила всі сфери життя. Така критична ситуація змусила нового генерального секретаря ЦК КПРС М. Гор­ба­чова, що прийшов до влади у 1985 р., оголосити про зміну економічної політики.

Проведення економічних реформ відбувалося в декілька етапів (рис. 13.7).

Етапи	Основний зміст реформування
1 етап	Основною метою було прискорення соціально-економічного розвитку країни, в основі якого повинно було лежати широке впровадження досягнень НТП, створення нового господарського механізму. (А. Аганбегян, 1985 р.)
2 етап	Основними гаслами реформи стали: самостійність, самофінансування, само­окупність. У рамках цього було прийнято такі закони: "Про державне під­приємство та об’єднання", згідно з яким більше самостійності надавалося трудовим колективам; "Про кооперацію", "Про індивідуальну трудову діяльність" та ін., завдяки яким сфера дії приватної ініціативи поширювалася. (М. Рижков, Л. Абалкін, 1987 – 1989 рр.)
3 етап	Основною метою було здійснення переходу до регульованої ринкової економіки шляхом запровадження ринкових механізмів під контролем держави. (1990 – 1991 рр.)

Рис. 13.7. Етапи проведення реформування

Але економічні реформи не дали позитивного результату. Серед значних перешкод реформування економіки України слід назвати такі:

· структурний дисбаланс економіки: питома вага важкої промисловості була більше 60 %;

· значну частину науково-технічного потенціалу поглинали оборонні галузі (більше 60 %);

· основна маса доходів України вилучалася до союзного бюджету, який потім перерозподілявся без урахування вилучених сум, результатів виробничої діяльності та розмірів споживання.

Запитання для самодіагностики

1. Визначте економічні підсумки другої світової війни.

2. Охарактеризуйте план Маршалла, його причини та наслідки.

3. Охарактеризуйте "Економічне диво" в Німеччині у 50 – 60-х рр. ХХ ст.

4. Охарактеризуйте основні причини, сутність та наслідки світових інтеграційних процесів у ХХ ст.

5. Спільний ринок – Європейський Союз.

6. Якою була грошова реформа 1947 р. в Україні? Як вона вплинула на добробут населення?

7. Як відбувались економічні реформи 1950 – 1960-х рр. в Україні? Вкажіть наслідки.

8. Як відбувались економічні реформи 1960 – 1970-х рр. в Україні? Вкажіть наслідки.

9. Підведіть господарські підсумки відбудовного періоду. Як проходила індустріалізація та колективізація у Західних областях України?

10. Визначте основні причини та форми застійних явищ в економічному житті України в 70 – 80-х рр. ХХ ст.

Проблемні запитання

1. Визначте причини "економічного дива" в Німеччині у 50 – 60-х рр. ХХ ст. Чи можна реформи Л. Ерхарда застосувати в сучасній Україні?

2. Чому економічні реформи 50 – 60-х рр. у СРСР були необхідними, але неефективними?

3. Які причини призвели до краху радянської економічної системи?

Тести

1. В якому році була затверджена Бреттенвудська валютна система:

а) 1943 р.;

б) 1944 р.;

в) 1945 р.;

г) 1946 р.?

2. В якому році почали своє функціонування МВФ і Світовий банк:

а) 1943 р.;

б) 1944 р.;

в) 1945 р.;

г) 1946 р.?

3. Яка країна використала економічну кон’юнктуру, що склалася після Другої світової війни, для збагачення та зміцнення світових позицій:

а) Швейцарія;

б) США;

в) Японія;

г) СРСР?

4. Чим була викликана необхідність здійснення плану Маршала зі сторони США:

а) США хотіли мати в Європі гідних партнерів;

б) стан європейської економіки негативно впливав на світову економіку;

в) фінансово-економічними потребами країн Західної Європи;

г) правильна відповідь відсутня?

5. Основні цілі створення "Спільного ринку" (1957 р.) були такими:

а) об’єднання декількох країн для спільного досягнення більш високого рівня розвитку національних економік;

б) створення загальноєвропейського альянсу з метою протистояння американській світовій гегемонії;

в) створення митного союзу декількох держав як етапу на шляху формування "Сполучених Штатів Європи";

г) правильна відповідь відсутня.

6. Автором "німецького економічного дива" був:

а) Дж. Маршал;

б) Дж. М. Кейнс;

в) Л. Ерхард;

г) Й. Шумпетер.

7. Основні напрямки реформи 1965 – 1966 рр. у СРСР:

а) перехід підприємств на госпрозрахунок;

б) проведення грошової реформи;

в) приватизація;

г) колективізація.

8. З якої галузі розпочалася реформа 1965 р.:

а) з легкої промисловості;

б) з сільського господарства;

в) з важкої промисловості;

г) з торгівлі?

9. Назвіть період дії плану Маршалла:

а) 1946 – 1951 рр.;

б) 1948 – 1951 рр.;

в) 1950 – 1953 рр.;

г) 1951 – 1954 рр.

10. Який характер носила світова економічна криза 1973 – 1975 рр.:

а) фінансовий;

б) сировинний;

в) валютний;

г) правильної відповіді немає?

Резюме

Друга світова війна принесла значні людські і матеріальні втрати і здійснила визначальний вплив на подальший розвиток як окремих держав, так і світової економіки в цілому. Післявоєнний розвиток світової економіки можна умовно розділити на два етапи. Перший етап розпочався після закінчення Другої світової війни і продовжувався до світової економічної кризи 70 – 80-х рр.,а другий – 70 – 90-ті рр. ХХ ст. Основними тенденціями і подіями першого етапу були: зростання ролі держави в економіці та формування змішаної моделі економіки; проведення політичних економічних і соціальних реформ; удосконалення міжнародних валютно-фінансових і торгових відносин; розробка і реалізація програм відновлення та розвитку економік Європи та Азії на основі економічної допомоги з боку США, найбільш успішною з яких став план Маршалла; розгортання третьої науково-технічної революції, одним з основних напрямків якої стала автоматизація виробництва; подальше поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація господарської діяльності, економічна інтеграція і створення нових міжнародних економічних інститутів. Одним з найуспішніших прикладів світових інтеграційних процесів є створення Європейського Союзу.

Другий етап післявоєнного розвитку розпочинається світовою сировинною кризою (1973 – 1975 рр.), яка примусила уряди провідних країн світу розпочати кардинальні реформи. Так, наприклад, у США ефективний шлях виходу з кризи запропонував уряд на чолі з Р. Рейганом.

У найбільш тяжкому стані після Другої світової війни опинилася економіка Німеччини. Ідеологом реформ у ФРН, які супроводжувалися високими темпами зростання протягом 1950-х і 1960-х рр., став Л. Ерхард. Ця концепція соціально-ринкового господарства є офіційною доктриною і сучасної Німеччини. На відміну від Німеччини після війни у Франції реалізується "дирижистська модель економіки". Але згодом їй на зміну приходить консервативна модель розвитку.

У результаті Другої світової війни економіка України також значно постраждала. Відбудова здійснювалася однобоко: випереджаючими темпами розвивалася важка промисловість. З метою збалансування грошової системи у 1947 р. була проведена грошова реформа. У 1950-х – першій половині 1960-х рр. основні напрямки економічної політики майже не змінилися, але з приходом до влади М. Хрущова були зроблені спроби переглянути деякі її аспекти: у 1957 р. було введено нову територіально-горизонтальну систему управління, засновану на раднаргоспах. У 1965 р. до влади приходить уряд на чолі з Л. Брежнєвим і відновлюється система управління через союзні та союзно-республіканські міністерства. У цей період зростає роль системи економічного стимулювання, яке було засновано на таких інструментах, як ціноутворення, кредитування та преміювання. З кінця 1960-х до кінця 1980-х рр. у СРСР відбувається неухильне зниження макропоказників. Прийшовши до влади, М. Горбачов прого­лосив про зміну економічної політики. Але проведені реформи не дали позитивного результату.