Організаційні основи розподілу

Виконання розподільчих функцій вимагає певних форм організації розподілу, тобто відповідним чином організацію процесу розподілу готової продукції.

Організація розподілу містить (Кальченко, 2004):

1) організацію процесу розподілу та збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів маркетингової політики розподілу;

2) організацію управління розподілом і збутом як сукупності операцій, ланцюгів розподілу;

3) організацію взаємодії учасників розподілу.

Операції розподілу розрізняються за кількома ознаками (Кальченко, 2004):

– повнота обслуговування клієнтів (повні або комплексні обслуговування і неповні або часткові обслуговування);

– форми організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто у межах підприємства);

– способи виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);

– результат (поставка товару, надання послуг).

Операційна система розподілу складається з трьох підсистем (Кальченко, 2004):

1) переробної підсистеми;

2) підсистеми забезпечення;

3) підсистеми планування і контролю.

Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх перелічених підсистем (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Операційна система розподілу (Кальченко, 2004)

Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок каналами розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, у тому числі виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зокрема, фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, у тому числі професійне навчання торговельного персоналу. Підсистема забезпечення розподілу може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на залучених і запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економіч­ною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, у разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією переробної підсистеми. Наприклад, у загальному ви­падку перевезення готової продукції — функція підсистеми забезпе­чення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організа­ціям вона стає функцією переробної підсистеми.

Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподілу. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв’язок) і коригує поведінку учасників розподільчої діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення та ухвалення управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації розподільчої діяльності підприємства (склад служби збуту та інших, що задіяні у процесі розподілу, склад і розподіл функцій у підрозділах підприємства).

Будь-яка операційна система, в тому числі і розподілу, працює за процедурами, добре вивчених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури передбачають:

– постановлення завдання;

– вибір цільової функції;

– розроблення моделі дослідження;

– визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;

– виконання необхідних розрахунків і робіт;

– перевірку результатів за критерієм оптимальності;

– аналіз одержаних результатів і розроблення рекомендацій (Кальченко, 2004).