Зміст та елементи управління товарорухом

Термін «управління товарорухом» має декілька тлумачень. У широкому сенсі він може тлумачитися як загальне керівництво фізичним переміщенням товарів. У вузькому сенсі управління товарорухом розуміється як планування і реальне щоденне керівництво рухом готових виробів, робіт чи послуг. Тобто управління товарорухом – це діяльність з планування, втілення в життя та контролю за фізичним переміщенням готових виробів від виробника до споживачів і з вигодою для себе (Маркетинговий, 2004).

Рівень управління товарорухом впливає на його плановість, ритмічність і оперативність. Кваліфікований аналіз інформації про хід реалізації това­рів, обсяги й структуру їх запасів дозволяє отримати необхідні дані про стан торгівлі, більш обґрунтовано розробляти замов­лення на виробництво і поставку товарів, оперативно регу­лювати товарні потоки.

Операції, що виконуються в процесі товароруху, мають певний кількіс­ний вимір, що дозволяє широко застосовувати в управлінні і плануванні математи­чні методи з використанням EOM. Для цього необхідно організувати чітку систему інформаційного зв'язку між постачальниками, складами, оптовими і роздрібними торговель­ними підприємствами, транспортними підприємствами на основі уніфікації форм документів та системи збору інформації.

Підвалини управління процесами товароруху закладаються під час розро­блення технологічних карт, які являють собою графіки, що об'єднують найважли­віші складові елементи товаропостачання (див. п. 6).

У такій карті зазначаються день доставки това­рів, номер автомобіля, години завезення, обсяги завезення товарів, інші нормативні дані, на основі яких можна перевірити виконання графі­ка з точністю до 15-20 хв. Відхилення від графіка на окремих маршрутах дає мо­жливість установити причини і внести відповідні корективи (див. п. 5, 6).

Важливою умовою підвищення ефективності товароруху є створення інформаційно-диспетчерських служб (ІДС) у роздрібних торговельних підприємствах та на оптових базах. Основними завданнями яких є:

1) оперативний контроль за забезпеченістю магазинів товарами, особливо по­всякденного попиту в достатньому асортименті;

2) організація ритмічного завезення товарів згідно з договорами, замовленнями і графіками;

3) підвищення відповідаль­ності працівників магазинів, оптових підприємств за організацію товаропоста­чання торговельної мережі.

Для виконання цих завдань ІДС ведуть щоденний збір оперативної інформації про наявність товарів у продажу, виявляють причини відсутності в продажу окремих то­варів, уживають термінових заходів щодо їх завезення, приймають замовлення на за­везення товарів і здійснюють контроль за їх виконанням, організують доставку това­рів у магазини, стежать за надходженням вантажів на товарні станції, ходом їх розвантаження і вивезення, виділенням автотранспорту та його використанням тощо.

ІДС дозволяють поліпшити організацію торгівлі, більш раціонально використо­вувати наявні товарні ресурси, вживати заходів для завезення товарів, яких бракує, ефективніше використовувати робочий час працівників торгівлі (Апопій, 2005).

Ефективне управління товарорухом передбачає урахування всіх його елементів:

1) планування;

2) організація;

3) аналіз;

4) контроль.

Планування системи товароруху

Планування товароруху містить (Маркетинговий, 2004):

1) визначення цілей;

2) плану­вання оптимальних господарських зв'язків;

3) вибір каналів і системи товароруху;

4) розроблення стратегії щодо каналів товароруху;

5) вибір стра­тегії управління товарними запасами;

6) складання кошторису витрат;

7) планування прибутку.

Конкретний перелік цілей підприємства зумовлюється про­блемами, які стоять перед цим підприємством, і може бути відмінним як на різних підприємствах, так і в різні періоди часу на одному і тому самому підприємстві. Правильне встановлен­ня конкретних цілей дасть змогу спрямувати зусилля усіх пра­цівників підприємства на їх досягнення.

Цілями управління товарорухом є організація руху фізичних потоків товарів, своєчасне спрямування їх у потрібне місце в необхідний час, максимальне задоволення потреб і запитів посередників та кінцевих споживачів (за високого рівня обслуговування), до­сягнення намічених показників обсягу продажу та прибутку.

Наступним елементом планування товароруху є плануван­ня оптимальних господарських зв'язків. Значущість цього еле­мента істотно посилюється зараз, коли розвиток вільної купівлі-продажу товарів створює умови для самостійного вибору ви­робника (постачальника) товарів. Нині реальний вибір поста­чальника, щоправда, обмежений дефіцитом багатьох товарів та монопольним становищем ряду виробників. Проте, вибира­ючи постачальника товарів, працівники торговельного підприємства мають виходити з результатів відповід­них маркетингових досліджень:

1) вивчення думок покупців та споживчих переваг;

2) вивчення вимог споживачів до асортимен­ту та якості товарів;

3) вивчення мотивації покупок;

4) вивчення реакції ринку на новий товар;

5) вивчення споживчих характеристик товарів та конкурентоспроможності товарів різних вироб­ників.

У результаті з'явиться можливість визначити, які това­ри потрібні споживачам, хто з наявних виробників зможе за­безпечити постачання таких товарів. Тільки після одержання відповідей на ці запитання можна почати вибирати постачаль­ника, враховуючи при цьому необхідність мінімізації витрат на транспортування товарів.

Не менш важливими з погляду ефективності товароруху є такі елементи, як вибір форми, системи і каналів товароруху, а також розроблення маркетингової стратегії щодо каналів, що є найбільш важливим маркетинговим рішенням підприємства. Рішення, які ухвалює підприємство щодо маркетингових каналів (див. п. 2), визначають рівень рентабельності й можуть протягом тривалого часу впливати на основні напрям­ки діяльності підприємства. Більш докладно про вибір каналів товароруху і розроблення маркетингової стратегії викладено у п. 8 – 9, а вибір системи товароруху пов’язаний з вибором каналів і форми товароруху.

Вибір форми товароруху передбачає ухвалення рішення пронеобхідність використання однієї з двох її видів.

1 Складська форма товароруху забезпечує зберігання товарів і здійснює всі не­обхідні операції з підбору асортименту товарів для роздрібної торговельної мережі: розпакування, перевірку якості, комплектування невеликих партій товарів у широ­кому асортименті; в окремих випадках на складах здійснюються також операції з фасування продовольчих товарів, підготовки товарів до продажу та ін. Склади ма­ють можливість відправляти в магазини товари збільшеними або навпаки зменшеними партіями, в підсорто­ваному асортименті (в т.ч. укладаючи в одну одиницю транспортної тари — кон­тейнера, тари-обладнання — по кілька одиниць або блоків товарів різних найме­нувань).

Складська форма дозволяє забезпечити концентрацію товар­них запасів на складах роздрібної торгівлі, забезпечити в роздрібній торгівлі більш широкий асортимент товарів і безперебійну торгівлю ними з меншими поточними запасами; разом з тим товаропостачання роздрібної торговельної мережі з торгових складів обумовлює необхідність здійснення додаткового комплексу складських операцій, повторного виконання завантажувально-розвантажувальних робіт, що призводить до зростання витрат обігу підприємств торгівлі. Тому працівники тор­говельних підприємств повинні визначати доцільність вибору транзитної або складської форми товаропостачання на основі врахування конкретних умов діяль­ності підприємства, економічних наслідків прийнятого рішення та потреб і запитів населення щодо асортименту товарів у підприємствах роздрібної торгівлі. Так, на­приклад, при складській формі товаропостачання існує можливість сформувати в магазинах більш широкий асортимент товарів, що сприяє повнішому задоволенню попиту населення і нарощуванню обсягів роздрібного товарообігу.

2 Транзитна форма товароруху характерна, як правило, для великих спеціалізованих та універсальних магазинів. Вона сприяє прискоренню oбiгy товарів, зменшенню повторних перевезень і кількості завантажувально-розвантажувальних і складських операцій, скороченню потреби в складських приміщеннях і витрат на їх утримання, зниженню рівня втрат товарів (через бій, псування товарів і тари). Її застосуванню сприяє укруп­нення торговельних підприємств і розвиток контейнерних та пакетних переве­зень товарів. Водночас транзитна форма веде до порушень повноти і комплектності асортимен­ту товарів, відносного збільшення розмірів та сповільнення оборотності товар­них запасів у магазинах і ускладнює управління ними. Використання транзитної форми товаропостачання стримується також розосередженістю та подрібненіс­тю роздрібної торговельної мережі (Апопій, 2005).

Таким чином, з точки зору швидкості доставки і найменших витрат на перевезення більш раціональною формою товароруху є транзитна. Завезення товарів на склад (склади) уповільнює швидкість товарного обігу, збільшує витрати на зберігання й інші складські операції. І якщо немає потреби у завезенні товарів на проміжні склади, що обумовлюються особливостями товарного асортименту, умовами товаропостачання, розмірами партій поставки та ін., то слід застосовувати транзитну форму товароруху (Апопій, 2005).

При виборі форм товароруху аналізують два показники – швидкість доставки і витрати обігу. Ці показники тісно взаємопов’язані. Виграш на швидкості доставки товарів іноді супроводжується зростанням витрат обігу, внаслідок того, що партія товару, завезена без підсортування, буде довго продаватися в магазині, з’являться додаткові витрати на зберігання товарів, збільшиться розмір їх втрат тощо. Отже майже зникне економія від швидкості доставки товару. Тільки на основі всебічного аналізу цих показників у сукупності в ланках оптової та роздрібної торгівлі можна більш правильно вирішити питання щодо вибору форм товароруху (Голошубова, 2004).

Умови доцільності застосування транзитної і складської форми товароруху товаровиробниками наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Умови доцільності застосування форм товароруху

Параметри	Транзитна форма товароруху	Складська форма товароруху
Товари	простого асортименту[1], які не потребують додаткового підсортування, фасування тощо і потребують високоспеціалізованого сервісу	складного асортименту[2], що потребують комплектування, підсортування, формування широкого та глибокого асортименту
Обсяги поставок	достатні для покриття витрат на прямий збут і заповнення однієї одиниці транспортної тари	великі партії товарів від різних спеціалі­зованих виробничих підприємств
Терміни реалізації	обмежені (молочні продукти, ковбасні вироби, хліб тощо)	подовжені (мінеральна вода, соки тощо)
Виробництво і споживання товарів	сезонне	несезонне
Джерела товаро-постачання	місцеві	іногородні
Роздрібні торговці	нечисленні і зосереджені на обмеженій території	невеликі магазини і дрібнороздрібні торговці, розгалужена мережа
Оптові торговці	володіють достатньою мережею власних складів і приміщень для зберігання товарів	не мають власних складів і приміщень для зберігання товарів
Ціни на товари	швидко коливаються і потребують негайного узгодження з роздрібним торговцем	відносно постійні

Елементом системи планування товароруху є також вибір стратегії управління товарними запасами (див. п. 6).

Наступним елементом планування є складання кошторису витрат, який передбачає усі види витрат на управління товарорухом. Витрати також доцільно планувати та враховувати за елементами товароруху, а всередині них — за елементами ви­трат. Конкретний перелік елементів витрат буде визначатися тими цілями та завданнями, що стоять перед підприємством у галузі управління товарорухом у конкретний період часу.

Останнім елементом планування є розроблення плану прибут­ку. Зараз на перший план висувається необхідність створення такої системи формування доходів та прибутку, яка давала б змогу не тільки розрахуватися з податками, а й забезпечувала оптимальне функціонування самих підприємств.

Серйозною проблемою, яка потребує вирішення у рамках планування товароруху, є мотивація та оцінка діяльності пра­цівників, зайнятих у товарорусі. Мотивація має забезпечити високу зацікавленість праців­ників у досягненні поставлених цілей та виконанні планів у цілому, а ефективне управління персоналом пе­редбачає необхідність систематичної оцінки результатів праці кожного працівника, його внеску в досягнуті результа­ти, для чого на підприємстві необхідно налагодити відповідний облік.