Правосвідомість як один із видів суспільної свідомості виявляється в уявленнях, ставленнях до права, підготовленості до сприйняття прогресивних правових ідей, у вмінні та навиках користуватися правом, у проявах правомірної поведінки тощо. За рівнем глибини відображення правової дійсності виділяють: пересічну правосвідомість – пересічні уявлення людей щодо права, законності тощо; професійну правосвідомість – ідеї, стереотипи, уявлення щодо права, які формуються серед юристів-професіоналів; наукову правосвідомість - ідеї, погляди, думки, які відображають теоретичне, наукове осмислення правових явищ. Особливе призначення правосвідомості, в повній мірі, розкривається у таких її головних функціях як інформативно-пізнавальна, оціночна та регулятивна.
Правова психологія - це ставлення до права, що відповідає емпіричному рівню свідомості, який формується в результаті пересічної практики окремих індивідів, соціальних груп та спільнот.
Правова ідеологія - це уявлення про право як сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які в концептуальному систематизованому вигляді, відображують та оцінюють правову реальність.
Правова культура суспільства - це сукупність усіх позитивних компонентів правової дійсності у її реальному функціонуванні, що втілила досягнення правової думки, юридичної техніки та практики. Вона відображає певний рівень правосвідомості, законодавства, юридичної практики, законності та правопорядку тощо, тобто охоплює усі цінності, які створені у сфері права в процесі розвитку суспільства.
Правова культура певної суспільної групи, зокрема професійної групи – одна із форм правової культури суспільства, притаманна тій спільності людей, які професійно займаються юридичною діяльністю, що потребує фахової освіти і практичної підготовки. Як правило, це правова культура певної професійної групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури (зокрема, судді, слідчі, прокурори тощо).
Правова культура особи - як один із елементів правової культури суспільства та правової культури суспільних груп, відображає, передусім, відповідний ступінь і характер їх розвитку, і, крім того, певний рівень розвитку правосвідомості індивіда. Відповідно правова культура особи виявляється, передусім, у її ставленні до права, підготовленості до сприйняття прогресивних правових ідей, у вмінні та навиках користуватися правом, у проявах правомірної поведінки тощо.
Під правовим вихованням розуміють цілеспрямований систематичний вплив держави, її органів, та інших уповноважених суб’єктів з метою вироблення позитивних уявлень, ставлень, ціннісно-духовних орієнтирів, пріоритетів та установок, які забезпечують правореалізацію, підвищують рівень правової культури, формують громадянську відповідальність за свої вчинки, ставлення доправа як до найважливішої загальнолюдської цінності тощо
| Таблиця 13.1.
|
| СТРУКТУРА ПРАВОСВІДОМОСТІ
|
| ПРАВОВА ПСИХОЛОГІЯ
- це ставлення до права, що відповідає емпіричному рівню свідомості, який формується в результаті пересічної практики окремих індивідів, соціальних груп та спільнот
| ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ
- це уявлення про право як сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які в концептуальному систематизованому вигляді, відображують та оцінюють правову реальність
|
| Таблиця 13.1.
|
| П р а в о с в і д о м і с т ь як сукупність ставлень та уявлень людей, соціальних груп та спільнот до чинного чи бажаного права виявляє себе на усіх етапах правоутворення
|
| Юридична нормотворчість як діяльність компетентних суб’єктів, спрямована на формування норм права
| Реалізація норм права в конкретних правовідносинах: - Використання прав - Виконання обов’язків - Дотримання заборон
| Застосування норм права як особлива форма реалізації норм права, що здійснюється відповідними компетентними суб’єктами
|
| Таблиця 13.3.
|
| Критерії класифікації
| Види правосвідомості
|
| 1) за специфікою її суб’єктів;
| Пересічна – пересічні уявлення людей щодо права, законності тощо; Професійна – ідеї, традиції, стереотипи, уявлення, щодо права, які формуються серед юристів-професіоналів; Наукова - ідеї, погляди, які відображають теоретичне,наукове осмислення правових явищ.
|
| 2) за рівнем її соціального прояву;
| Індивідуальна, групова, суспільна
|
| 3) за її соціальною ціле-спрямованістю
| Позитивно спрямована - індивід усвідомлює прояви правової дійсності як позитивне явище, що, за даних історичних умов та соціально-економічних, політичних, культурних реалій є вкрай необхідною для розвитку суспільства, забезпечення прав людини тощо, та виявляє себе як сумлінний, доброчесний суб’єкт правовідносин тощо Негативно спрямована - це скептичне ставлення до правових інститутів та інших проявів правової дійсності, що зовнішньо виявляється у скоєнні таких діянь як зловживання правом (соціально-шкідливої поведінки, яка здійснюється в рамках правових норм) тощо.
|
| Таблиця 13.4
|
| Правовий ідеалізм - перебільшення реальних регулятивних можливостей правової форми, передусім у формі «надмірної юридичної зарегульованості» певних сфер суспільної життєдіяльності
| Правовий нігілізм -
байдуже ставлення до права (анархізм тощо), вороже ставлення до права, закону і правових форм організації суспільних відносин, що зовнішньо виявляється у скоєнні правопорушень (передусім, злочинів)
|
| Таблиця 13.5.
|
| ПРАВОВА КУЛЬТУРА
|
| Правова культура особи - відображає певний рівень розвитку правосвідомості індивіда, виявляється, передусім, у його ставленні до права, підготовленості до сприйняття прогресивних правових ідей, у вмінні та навиках користуватися правом, у проявах правомірної поведінки тощо.
| Правова культура суспільства як різновид загальної культури суспільства відображає певний рівень його правосвідомості, стан законності та правопорядку, систему правових цінностей, що утворюються в процесі розвитку суспільства тощо.
|
