Функції правосвідомості

Особливе призначення правосвідомості, в повній мірі, розкривається у таких її головних функціях як інформативно-пізнавальна, оціночна та регулятивна.
Зокрема, інформативно-пізнавальна функція виявляє свій вплив на інтелектуальному рівні суб’єктів суспільних відносин в процесі їх «правової підготовки», в результаті якої вони отримують відповідні теоретичні уявлення про право, у них формуються відповідні знання про права, обов’язки тощо.
Оціночна функція правосвідомості виявляється на інтелектуально-психологічному (емоційному) рівні і «полягає в певному емоційному ставленні особи до тих чи інших явищ правового життя, виходячи з досвіду та правової практики». У результаті суб’єкт здійснює вибір тих цінностей, які є об’єктом його власних бажань і цілей діяльності. Оціночна функція виявляється у оцінці власної правової поведінки, поведінки інших суб’єктів, діяльності правоохоронних органів тощо з точки зору права (його ідеалів, принципів, норм, інститутів тощо).
Регулятивна функція правосвідомості виявляється на інтелектуально-емоційно-вольовому рівні як внутрішній особистий механізм регулювання поведінки суб’єктів у процесі практичної правореалізації. Тобто в процесі свідомого використання суб’єктивних прав, виконання юридичних обов’язків, дотримання відповідних заборон, а також в процесі застосування норм права компетентними суб’єктами (зокрема, правоохоронними органами, органами правосуддя). Відповідно у суб’єкта виробляються певні суб’єктивні орієнтації, які формують внутрішню програму діяльності щодо здійснення правомірної поведінки. Тому ні правопорядок, ні державний лад не можуть бути довготривалими, якщо вони не знаходять підтримки на рівні правосвідомості.
Усі функції правосвідомості тісно взаємопов’язані між собою. І тому прояв правосвідомості виражається і в процесі отримання суб’єктами відповідних теоретичних уявлень про право, і в процесі вибору відповідних цінностей, які є об’єктом власних бажань і цілей діяльності цих суб’єктів. Крім того правосвідомість виявляє свій вплив і в процесі практичної діяльності, яка вимагає використання певних вольових зусиль та вироблення відповідних суб’єктивних орієнтацій щодо здійснення правомірної поведінки.
Тому правова підготовка не обмежується формальними знаннями, оскільки можна володіти знаннями, але не вміти ними користуватися. Необхідно враховувати міру практичного оволодіння цими знаннями, вміння реалізувати право, діяти згідно з правовими приписами. Ціннісне ставлення до права відіграє визначальну роль у виборі відповідного варіанта поведінки в процесі правореалізації, що відповідає або правовим приписам (правомірність) або порушує ці приписи (неправомірність).
Особливої уваги потребують відповідні прояви деформації правосвідомості, що виражаються у викривленні уявлень про цінність права (Таблиця 13.4). Проявами деформації правосвідомості є: правовий нігілізм, правовий ідеалізм, правовий інфантилізм, правовий дилетантизм та правова демогогія. Спільним для всіх видів деформації є правова неосвіченість, низький рівень правосвідомості і політико-правової культури суб'єктів права. Разом з тим кожен з названих видів деформації має і свою специфіку.
Як один із різновидів соціального нігілізму, правовий нігілізм являє собою певний стан суспільства, загалом, та особистих переконань окремих соціальних груп, індивідів, зокрема, що виражає негативне ставлення до права, заперечує соціальну і особистісну цінність права, як найменш досконалий спосіб регулювання суспільних відносин. Зокрема, кризовий, перехідний стан суспільства, політична та економічна нестабільність, зміна ідеології, духовних цінностей і пріоритетів, як правило, сприяють скептичному ставленню до права. І, як наслідок, ігнорування приписів норм права, бажання порушити закон у тих випадках, де це можливо, віднайти будь-які «прогалини» та «колізії» у законодавстві з метою зловживання правовими приписами тощо. Тому до головних причин виникнення правового нігілізма, насамперед, відносять кризу моральності, духовності, соціально-економічну, політичну нестабільність, кризу законності тощо. Пасивною формою правового нігілізму виступає, загалом, байдуже ставлення до права (анархізм тощо). Активною формою – вороже ставлення до права, закону і правових форм організації суспільних відносин, що зовнішньо виявляється у скоєнні правопорушень, передусім, злочинів.
Крім правового нігілізму, одним із проявів деформації правосвідомості визнається феномен «правового ідеалізму». Якщо правовий нігілізм виявляється у недооцінці значущості права, то правовий ідеалізм, навпаки, - у його переоцінці, у перебільшенні реальних регулятивних можливостей правової форми, передусім, шляхом «надмірної юридичної зарегульованості» певних сфер суспільної життєдіяльності. Незважаючи на різновекторну спрямованість цих двох полярних феноменів, вони є проявами деформації правосвідомості, що, врешті-решт, негативно впливає на стан правової культури, в цілому. Проте на відміну від правового нігілізму, явища правового ідеалізму в реальному житті менш помітні, і саме тому вони, як правило, помилково не викликають хвилювань з боку суспільства. Наслідки правового ідеалізму усвідомлюються лише з часом, коли настає суспільне розчарування у законах, з якими пов’язуються надії на покращення життя чи вирішення інших гострих суспільних проблем – боротьби з корупцією, бюрократизмом, алкоголізмом тощо.
Правовий інфантилізм виявляється у несформованості правових знань або їх недостатній глибині. Він розглядається як відносно м'яка за наслідками форма деформації правосвідомості. Найбільшого поширення правовий інфантилізм набуває серед працівників правоохоронних та інших правозастосовчих органів, які не здобули фундаментальної юридичної освіти. Правовий дилетантизм означає вільне поводження із законом (поверхове або неадекватне тлумачення правових норм, відсутність системного підходу при їх оцінці тощо), що, в цілому, обумовлено легковажним ставленням до права. Особливої небезпеки ця форма може набути в разі поширення такого підходу через засоби масової інформації (наприклад, всупереч дії презумпції невинуватості твердження про визнання особи до судового рішення винною у скоєнні злочину). Правова демагогія передбачає легковажне або свідоме здійснення такого впливу окремої особи або громадських організацій на свідомість людей, наслідком якого стає формування однобічного або викривленого уявлення про правову дійсність. Небезпека правової демагогії полягає в тому, що особа, яка на неї орієнтується, припускає наявність певної цінності права, усвідомлює існування довіри до нього з боку інших і саме тому використовує його для досягнення власних корисливих інтересів, прикриваючи свої наміри розмовами про суспільне благо. Найбільшого поширення така форма деформації правосвідомості набуває під час проведення виборів або референдумів і супроводжується використанням широких можливостей засобів масової інформації та реклами впливати на суспільну думку.
Таким чином, правосвідомість, відображаючи об’єктивні потреби розвитку суспільства, виступає особливим інструментом перетворення права на життєздатну силу на усіх етапах правоутворення – нормотворчої діяльності до площини фактичних правовідносин. Водночас правовий ідеалізм, правовий нігілізм, правовий інфантилізм, правовий дилетантизм та правова демагогія призводять до деформації правосвідомості, негативно впливаючи на процес ціннісного ставлення до правової дійсності, а надалі – на увесь процес правоутворення, загалом