Види референдумів

Конституція України закріпила основні форми безпосередньої демократії: вибори і референдум, не виключаючи при цьому й інші форми. Наприклад, у діяльності місцевого самоврядування можливі збори і сходи громадян.

На відміну від виборів, при референдумі об'єктом голосування є не кандидат або список кандидатів на виборну посаду, а певне питання, з приводу якого проводиться референдум. Це може бути конституція, закон, доповнення до закону або його зміна, розв'язання в межах держави проблем територіального устрою, проблема міжнародного статусу країни, економічні, екологічні та інші проблеми.

Порядок організації та проведення референдумів в Україні визначається нормами Конституції України, які містяться в Розділі ІІІ «Вибори. Референдум», ЗУ «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» від 3 липня 1991 року та Законом України «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012 р.

РЕФЕРЕНДУМ (лат. – те, що повинно бути повідомлено) – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень із важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Чинне законодавство передбачає можливість проведення як загальнодержавних (всеукраїнських), так і місцевих референдумів, котрі можуть бути імперативного та консультативного характеру. Ці види референдумів є різними за предметом, порядком проведення, юридичними наслідками тощо.

У теорії права референдуми поділяються на види за:

А) Предметом. Це правотворчі референдуми, які у свою чергу, поділяються на конституційні (прийняття, скасування конституцій, внесення змін і доповнень), законодавчі (прийняття законів), ратифікаційні (про зміну території України) міжнародні референдуми (з питань міжнародної політики),

Б) часом проведення – дозаконодавчі та післязаконодавчі (відповідно, до чи після прийняття рішення органом публічної влади, як правило, парламентом);

В) правовими наслідками – референдуми, що затверджують, і референдуми, які відхиляють (народне вето);

Г) юридичною силою рішень, що приймаються, – імперативні (юридично обов’язкові) та консультативні (дорадчі, які мають характер рекомендацій);

Ґ) порядком призначення і проведення – обов’язкові (з питань, що за Конституцією або законами можуть бути вирішені виключно шляхом референдуму) та факультативні;

Д) територією чи місцем проведення – загальнонаціональні та місцеві (всеукраїнський, референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум);

Е) суб’єктом референдумної ініціативи – референдуми, які проводяться за ініціативою органів публічної влади (парламенту, глави держави, уряду, органів місцевого самоврядування), та референдуми, що проводяться за ініціативою громадян (петиційні референдуми).

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією України (ст. 72 Основного Закону).

Предметом всеукраїнського референдуму може бути:

ü затвердження Конституції України, її окремих положень і внесення до Конституції України змін та доповнень;

ü прийняття, зміна чи скасування законів України або їх окремих положень;

ü прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України й інших правових актів.

Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України (ст. 73 Конституції України), проведення якого призначається Верховною Радою України (ч. 2 ст. 85 Конституції України).

Всеукраїнський референдум може бути проведений за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області. Повноваженням проголошувати проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою наділений Президент України (п. 6 ст. 106 Конституції України). Президент України також призначає проведення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, відповідно до ст. 156 Основного Закону.