Виборче право та виборча система в Україні

Обов’язковою ознакою та умовою демократії є періодичні вибори, які проводяться із дотриманням принципів загальності, вільності, рівності та таємного голосування.

Сукупність норм, які забезпечують регулювання суспільних відносин, пов’язаних із виборами (організацією, проведенням, підведенням та оприлюдненням результатів голосування і т. ін.), становлять собою виборче право.

Виборча система: спосіб формування органів публічної влади шляхом голосування. Слід наголосити на такій особливості національного виборчого права, як його нестабільність, яка є свідченням незавершеності процесу становлення інституту виборів в Україні.

ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ ВИБОРЧОГО ПРАВА:

Загальності. Суб’єктивне виборче право становить собою комплекс конкретних прав особи, серед яких особливе місце посідає активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право обиратися). Правом голосу на виборах наділені громадяни України, які на день їх проведення досягли вісімнадцяти років; не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Народним депутатом України може бути громадянин України, що йому на день виборів виповнився двадцять один рік, має право голосу та проживає в Україні протягом останніх п’яти років; не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України).

Президентом України може бути обраний громадянин України, що досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх десяти років і володіє державною мовою (ст. 103 Конституції України).

Депутатом місцевої ради може бути обраний громадянин України, якому на день виборів виповнилося вісімнадцять років і має право голосу.

Інші принципи: рівного та прямого виборчого права; таємність голосування; вільного та рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; добровільності; свободи агітації; рівних можливостей для всіх кандидатів при проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів і органів місцевого самоврядування та ін.

У сучасному світі існують три види виборчих систем, що відрізняються порядком визначення результатів голосування й порядком розподілу виборних мандатів.

Мажоритарна виборча система передбачає вибори депутатів в одномандатних територіальних округах за персональними списками. Обирається той кандидат у депутати, який отримав (встановлену конституцією чи законом) більшість голосів виборців.

У пропорційній виборчій системі розподіл місць в парламенті між політичними силами (політичними партіями), які беруть участь у виборах, відбувається пропорційно отриманих ними голосів виборців.

Змішана виборча система – поєднує у собі ознаки мажоритарної та пропорційної виборчих систем, наприклад, одна частина колегіального органу формується за мажоритарною, інша – за пропорційною виборчою системою.

Виборча система України еволюціонувала від мажоритарної через змішану до пропорційної.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про вибори народних депутатів України», вибори до Верховної Ради України можуть бути черговими або позачерговими: чергові вибори депутатів проводяться у зв’язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України та не потребують окремого рішення про їх призначення; позачергові вибори призначаються Президентом України на підставах і в порядку, встановлених Конституцією України у випадку дострокового припинення повноважень парламенту.