Методичні вказівки. При вивченні даної теми слід звернути увагу на те, що в цивіль­ному праві представництво розглядається як одна із форм реалізації фізичними і юридичними

При вивченні даної теми слід звернути увагу на те, що в цивіль­ному праві представництво розглядається як одна із форм реалізації фізичними і юридичними особами належних їм прав і обов'язків через представників. При цьому представництво може мати місце не тільки за власною волею суб'єкта цивільного права, а також у зв'яз­ку з відсутністю у нього юридичної здатності чи фізичної можливості вчиняти юридичні дії.

Розглядаючи поняття представництва, слід звернути увагу на те, що представництво може розглядатися в об’єктивному та суб’єктивному значенні. У першому випадку йдеться про сукупність норм, які регулюють відносини,пов’язані з представницькою діяльністю, у другому – про право на представництво, тобто суб’єктивне право однієї особи діяти від імені іншої. Тут слід визначити ознаки представництва як правового інституту та як суб’єктивного права.

Розкриваючи суть представництва, необхідно звернути увагу на те, що не всякі правочини можуть бути вчинені представником. Не допускається укладення через представника правочину, яка за своїм характером може бути укладений лише особисто, а також інших правочинів, зазначених у законі. Крім того, представник не може ук­ладати правочин від імені особи, яку він представляє, ні у відно­шенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва (особливості комерційного представництва в окремих сферах під­приємницької діяльності встановлюються законом та іншими право­вими актами, наприклад, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», Правила біржової торгівлі).

Характеризуючи підстави виникнення та види представництва, необхідно, у першу чергу, зупинитися на юридичних фактах, з якими закон пов'язує виникнення повноваження. До підстави виникнення представництва можна віднести договір, закон, акт органу юридичної особи, інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства. Залежно від підстав, з наявністю яких закон пов'язує виникнення правовідносин представництва, розрізняють його види. Розглядаючи питання видів представництва необхідно зазначити, що розрізняють обов'язкове (законне) і добровільне представництво. При цьо­му характерними ознаками обов'язкового (законного) представництва є те, що представник і його повноваження встановлюються нормативними актами; особа, яку представляють, не приймає участі в призначенні представника, вона не може особисто відмінити чи змінити повно­важення представника, бо ці повноваження визначаються зако­ном. Добровільне представництво навпаки ґрунтується на волі осо­би, яку представляють, іяка особисто визначає повноваження пред­ставника.

В межах даної теми обов'язково слід розкрити питання поняття повноважень представника та їх особливостей. При цьому слід врахо­вувати, що повноваження представника є особливим особистим немайновим правом, якому не протистоїть конкретний обов'язок якої-небудь особи. Повноваження представника є його особливим правом, мірою можливої поведінки представника стосовно третіх осіб. Крім того, без повноважень немає представництва. Здійснювати свою діяльність представник може лише у межах наданих представнику повноважень. Лише у цьому випадку дії представника створюють, змінюють чи припиняють цивільні права й обов'язки для особи, яку представляють. Якщо представник перевищує свої повноваження, особа яку він представляє, не зобов'язується перед третіми особами, з якими представник вступив у правовідносини від його імені.

Особливу увагу слід звернути на норми права про довіреність, яка є документом, що підтверджує право представника на вчинення певних дій за рахунок і від імені особи, яку представляє, з третіми особами. Слід також враховувати, що обсяг та зміст повноважень за довіреністю може бути різним.

Форма довіреності має важливе значення. Тому треба уявляти, які пред'являються вимоги до форми довіреності, які довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Розкриваючи питання припинення довіреності, необхідно зверну­ти увагу, що її чинність припиняється внаслідок закінчення її стро­ку, припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність, і юридичної особи, на ім'я якої видана довіреність, а також у випад­ку смерті громадянина, який видав довіреність і якому видано дов­іреність, визнання їх недієздатними або безвісно відсутніми. Крім того, особа, яка видала довіреність, вправі в будь-який час її скасу­вати, а особа, якій довіреність видана, вправі відмовитись від неї, що теж призводить до припинення довіреності. З припиненням дов­іреності втрачає силу передоручення.

Питання до теми

Поняття представництва, його значення та зміст.

Суб’єкти представництва.

Повноваження представника.

Виникнення та види представництва.

Довіреність та її види.