Методичні вказівки. Починаючи вивчення даної теми, слід звернути увагу на те, що під фізичними особами в цивільному праві розуміються не тільки громадяни України

Починаючи вивчення даної теми, слід звернути увагу на те, що під фізичними особами в цивільному праві розуміються не тільки громадяни України, але й іноземні громадяни та особи без громадян­ства. Визначення фізичної особи вперше закріплено у ст. 24 ЦК України 2003 р. Фізична особа може бути суб'єктом цивільного права, тобто носієм цивільних прав та обов'язків тільки при наяв­ності необхідних умов. Тобто фізична особа повинна бути право-суб'єктною.

Визначаючи цивільну правосуб'єктність фізичних осіб необхідно уяснити її структуру (правоздатність, дієздатність). Правоздатність це здатність мати цивільні права й обов'язки. Правоздатність з'яв­ляється з моменту народження людини. Припиняється правоздатність зі смертю особи.

При вивченні правоздатності слід мати на увазі, що правоздат­ність є тільки можливість набуття цивільних прав, а не їх сукуп­ність. Тому необхідно визначити характерні риси правоздатності та суб'єктивних прав. Цивільна правоздатність це лише передумова наявності у фізичної особи суб'єктивних прав, тобто можливість особи бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків. Тут необхідно визначити співвідношення правоздатності і суб'єктивного права.

Дієздатність це можливість особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Розглядаючи питання дієздатності особливу увагу рекомендуєть­ся звернути на поняття та зміст цивільної дієздатності, який скла­дається із декількох елементів. Крім того необхідно визначити підстави виникнення цивільної дієздатності, види (обсяг) дієздат­ності, порядок обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Виникнення цивільної дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Розрізняють дієздатність: повну, виникає після до­сягнення 18-річного року; неповну — обсяг дієздатності неповно­літніх віком від 14-18 років; часткову — неповнолітні до 14 років. Крім того дієздатність можливо обмежити та визначити особу не­дієздатною.

Вивчаючи питання про оголошення громадянина померлим або визнання його безвісно відсутнім особливу увагу необхідно приділя­ти перш за все поняттю місце проживання, потім порядку та право­вим наслідкам визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошен­ня померлим. Деякі проблеми виникають також при визначенні по­няття місце проживання.

Містом проживання визначається місце, де громадянин постійно або переважно проживає. При цьому необхідно розмежувати понят­тя постійного проживання та переважного.

Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні певних умов, які потрібно визначити.

Громадянин може бути також у судовому порядку оголошений померлим, якщо протягом трьох років (загальне правило) в місті постійного проживання немає відомостей про його місце знаходжен­ня. Також існують два скорочених терміна: два року ‒ строк для військослужбовців або інших громадян, які пропали без вісті у зв'яз­ку з воєнними діями, та шість місяців ‒ коли громадянин пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю.

При вивченні даної теми проблеми виникають при розгляданні питань пов'язаних з опікою та піклуванням. Тому треба чітко уясни­ти різницю між цими поняттями, та правові наслідки цих становищ з посиланням на СК України.

Питання до теми

Поняття фізичної особи. Правоздатність та дієздатність.

Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.

Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.

Опіка та піклування.