Національні рухливі ігри в дитячому садку

¨ Національні ігри створюються народом так само, як казки, приказки, загадки, і передаються з покоління в покоління. У їх змісті певною мірою відбито психологію народу, особливості його життя та побуту. І таких національних ігор кожен народ має чимало.

ÑЗаписувати та збирати українські народні ігри почали в XIX столітті. Саме тоді з'явилися етнографічні праці Н. Маркевича, П.П.Чубинського, О.В. Богдановича. Пізніше у Києві було започатковано Клуб друзів гри, учасники якого протягом 10 років (1973-1983) брали учать в етнографічних експедиціях, збираючи та записуючи українські народні ігри. Завдяки їх плідній праці було впорядковано й опубліковано понад 400 ігор.

Народні ігри високо оцінювали і розглядали їх як засіб виховання К.Д. Ушинський, Є.М. Водовозова, Є.І. Тихєєва, С.Ф. Русова, О.П. Усова, В. О. Сухомлинський та ін.

К.Д.Ушинський підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор. На його думку, кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, спонукає дітей до ігрової діяльності, спілкування з дорослими. 1 О. П. Усова писала: «У народних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, й разом з тим усі вони цілком педагогічні».

Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо.

! Народні ігри – це своєрідна історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи.

У ході народних ігор діти засвоюють перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності («Деркач», «Цурка», «Клітка» та ін.).

Ігри в дитячому саду використовуються не лише як засіб підвищення рухової активності дітей, вдосконалення умінь і навичок, розвитку рухових якостей, але і як форма розвитку природних здібностей, схильностей дитини. Завдяки іграм у дітей розвивається ініціативність, організаторські та творчі здібності, самостійність, дисциплінованість (дотримання правил гри, повага до суперника, підпорядкування особистих інтересів інтересам колективу). Особливо це благотворно впливає на замкнених дітей із недостатньо розвиненою мовою, підвищеною тривожністю. У них зникає психологічний бар'єр, розширюється загальний кругозір (виконуючи різні ролі у грі, дитина удосконалюється як особистість), підвищується культура поведінки (гра вчить дружити, допомагати, співпереживати).

Ñ У національних іграх об'єктивно поєднуються три дуже важливих чинники, які впливу на формування та розвиток особистості дитини:

v діти включаються в практичну діяльність, розвиваються фізично, призвичаюються діяти самостійно;

v отримують моральне і естетичне задоволення від ігрової діяльності;

v глибше пізнають навколишній світ.

Все це сприяє гармонійному розвитку і всебічному вихованню особистості. Звичайно, дуже важко підбирати ігри за їх конкретною спрямованістю і відповідним навантаженням для груп дітей дошкільного віку (молодша, середня, старша, підготовча). Тому доцільніше було б розподілити їх за конкретною спрямованістю (за ступенем впливу на розвиток тих або інших фізичних якостей та здібностей). Це дає можливість легко обирати ігри відповідно до завдань заняття, віку і підготовленості групи. Наприклад, завдання заняття «розвиток координаційних здібностей» передбачає підбір ігор, спрямованих на розвиток саме цих здібностей. На одному практичному занятті можна проводити лише одну гру, що відповідає можливостям дітей, збільшуючи або зменшуючи дозування, швидкість, тривалість, умови, правила, і при цьому добиватися оптимального навантаження для дітей певного віку.

& При проведенні занять не треба дотримуватися однієї схеми, потрібно більше експериментувати, включаючи нові варіанти і елементи гри. Важливе значення має грамотне керівництво ігровою діяльністю дітей: своєчасне коригування і стимулювання поведінки гравців, уведення новизни, варіювання ігрових комбінацій, підтримання радісної та доброзичливої атмосфери в групі. Велику роль відіграє процес пояснення ігор, він потребує дуже серйозної підготовки. Пояснювати гру потрібно лаконічно і точно, використовуючи прості та зрозумілі слова, доречно змінюючи інтонацію і т. д. Зміст гри необхідно розкривати емоційно, використовуючи міміку і жести. Обов’язково треба чітко окреслити ігрові правила, визначити сигнали, вказати місцерозташування гравців, назвати інвентар. Варто пам’ятати, що переривати гру можна лише у випадку крайньої необхідності, оскільки паузи призводять до порушення дисципліни і втрати інтересу. Гра підвищує щільність занять, оскільки незадіяних в ігровій діяльності практично не буває. Тому підводячи підсумок заняття, обов'язково необхідно проаналізувати дії кожного (поведінка під час гри; порушення правил; найактивніші учасники тощо). При цьому потрібно надавати дітям можливість висловити власну думку відносно ігрової діяльності.

Тривалість і кількість повторень гри для кожної вікової групи строго регламентовані. Проте необхідно постійно звертати увагу на зовнішній вигляд дітей, оскільки почервоніння обличчя, задуха, млявість, апатія, порушення координації рухів і правил гри вказують на неадекватність навантаження. У таких випадках гру треба припинити.