Акт проголошення незалежності України

Невдача путчу 19–21 серпня 1991 р. дискредитувала КПРС, зате різко зросли шанси прихильників незалежності України.

24 серпня 1991 р. деморалізована більшість Верховної Ради під тиском опозиції та націонал-комуністів на чолі з Л. Кравчуком, який перехопив рухівські гасла, виходячи з ситуації, що склалася внаслідок ліквідації серпневого заколоту, ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали: фіксація кордонів; визначення громадянства; визнання національної символіки як державної; запровадження власної грошової одиниці.

На початковому етапі самостійного існування для України стратегічно важливим завданням було створення власних збройних сил – гаранта захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. Вже 11 жовтня 1991 p. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних Сил України.

Оскільки світ не квапився визнавати Україну самостійною державою, деякі політичні сили в республіці запевняли, що народ негативно ставиться до Акту про незалежність. Вирішено було провести 1 грудня 1991 р. референдум з цього питання і водночас вибори першого президента Переважна більшість громадян (90,3 %), які брали участь у референдумі, підтримали Акт про незалежність України.

Своїх кандидатів на посаду Президента України висунули 109 партій, рухів та трудових колективів, 100 громадян подали заяви про самовисунення. Центрвиборчком зареєстрував лише сім кандидатів, серед яких найбільше голосів на виборах 1 грудня 1991 р. одержали Голова Верховної Ради України Л. Кравчук і один з керівників Народного Руху України В. Чорновіл. Оскільки рівень соціальної підтримки націонал-демократів не перевищував тоді 24 %, Президентом України було обрано Л. Кравчука (61,6 % голосів виборців).

Референдум 1 грудня 1991 p. надав нового імпульсу розбудові армії. Вже 6 грудня побачив світ Закон “Про Збройні Сили України”, у якому Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних збройних сил.

Утворення Співдружності незалежних держав (СНД)

Результати референдуму та виборів президента в Україні створили цілком нову політичну ситуацію. Тому 7–8 грудня 1991 р. в Біловезькій пущі Президент Росії Б. Єльцин, України – Л. Кравчук і голова Верховної Ради Білорусії С. Шушкевич заявили: СРСР припиняє своє існування, а натомість з метою налагодження співпраці колишніх республік створюється Співдружність незалежних держав. Наступного дня вони підписали угоду про створення натомість СРСР Співдружності Незалежних Держав (СНД). Верховна Рада України ратифікувала цю угоду, зробивши певні застереження.

21 грудня того ж року в Алма-Аті відбулася зустріч керівників незалежних держав колишнього СРСР (виняток становили Грузія та країни Балтії). У прийнятій декларації зафіксовано, що з утворенням СНД Радянський Союз припиняє своє існування. Та лише після того, як 25 грудня 1991 р. пішов у відставку з посади Президента СРСР М. Горбачов, радянська імперія остаточно перестала офіційно існувати. Так було перегорнуто останню сторінку в історії Союзу Радянських Соціалістичних Республік.