Історичне значення проголошення незалежності України

Проголошення незалежності України – подія надзвичайної історичної ваги, яку так прокоментував американський тижневик “Тайм”: “Росія може існувати без України; Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився”.

Появу на політичній карті світу нової незалежної держави – України – зумовила низка чинників.

Зовнішні чинники:

• поразка соціалістичного табору в “холодній війні”, порушення світового балансу сил у зв’язку з розпадом соціалістичної системи;

• помітне погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР;

• втрата центром контролю за подіями на місцях, синхронне посилення відцентрових тенденцій у союзних республіках;

• поразка ДКНС, тимчасова деморалізація консервативних сил;

• намагання Росії зберегти домінуючу роль.

Внутрішні чинники:

• існування в Україні системи легітимних органів державного управління;

• бажання київської номенклатури звільнитися з-під опіки центру;

• певна стабільність українського товарного ринку;

• активізація націонал-демократичного крила політичних сил;

• посилення відцентрових настроїв у суспільній думці;

• дотримання політичного нейтралітету армійськими формуваннями, небажання правоохоронних органів виступити проти власного народу;

• багатовікова боротьба народу за створення власної незалежної держави.

Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері – від тоталітаризму до демократії; в економічній – від командної до ринкової економіки; у соціальній – від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній – від класових до загальнолюдських цінностей; у міжнародній – від об’єкта до суб’єкта геополітики. Тобто, в цілому має бути здійснено перехід від становища “уламка імперії” – до власної державності, від формальної незалежності – до реального суверенітету.

Рекомендована література

1. Алексеев Ю.М., Вертерел А.Г. Історія України.: Навчальний посібник. – К: Каравела, 2004. – 256 с.

2. Білоцерківський В. Я. Історія України: навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2007. – 535 с.

3. Бойко О.Д. Історія України. К: ВЦ “Академія”, 2001. – 656 с.

4. Історія України. Документи. Матеріали: посібник для студентів вузів / Укладач В.Ю. Король. – К: Академія. – 2001. – 448 с.

5. Історія України: Навчальний посібник / Під загальною ред. В.А. Смолія. – К: Альтернатива, 1997. – 424 с.

6. Історія України: Навчальний посібник / Під ред. М.О. Скрипника. – К: Центр навчальної літератури, 2003. – 366 с.

7. Історія України: нове бачення / Під ред. В.А. Смолія. – К: Альтернатива, 2000. – 464 с.

8. Історія України: Посібник / за загальною ред. Г.Д. Темка, Л.С. Тупчієнка. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 480 с.

9. Комаринська З.М. Історія України: посібник для самостійного вивчення та підготовки до семінарських занять. – Львів: ЛБІ НБУ, 2005. – 191 с.

10. Кудряченко А.І. Політична історія України XX століття: підручник / Кудряченко А.І., Калінічева Г.І., Костиря А.А. – К: МАУП, 2006. – 694 с.

11. Станкевич С. Беловежские соглашения: как уходила Украина // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://newsland.com/news/detail/id/

12. Шаповал Ю. Як гекачепісти країну з кризи виводили // Дзеркало тижня, № 31, 19.08.2006.