Спроба державного перевороту в СРСР і Україна

19 серпня 1991 р. у Москві була здійснена спроба повернути хід подій назад. Створений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) оголосив про неможливість М.С. Горбачовим за станом здоров’я виконувати обов’язки президента СРСР, про перехід його повноважень до віце-президента Г. Янаєва, про надзвичайні заходи з метою подолання глибокої кризи, хаосу і анархії, що загрожують життю і безпеці громадян. Тим самим ДКНС, до якого увійшли, зокрема, віце-президент Г. Янаєв, прем’єр-міністр В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністр внутрішніх справ Б. Пуго та міністр оборони Д. Язов, намагалися зірвати призначене на 20 серпня підписання нового Союзного договору. Вони зробили спробу обмежити “перебудову” й зберегти СРСР. 19 серпня 1991 р. командувач Сухопутних військ Радянської Армії генерал В. Варенников в присутності С. Гуренка фактично поставив Л. Кравчукові ультиматум – підтримати ДКНС. Адже на боці ДКНС були командувачі трьох військових округів України і Чорноморського флоту. Крім того, під Києвом знаходилися дві десантно-штурмові бригади, ще дві – на Кіровоградщині та Кременчуччині, де було ще 1200 бійців. Біля Одеського шосе стояв піхотний полк 72-ї дивізії чисельністю 1500 чоловік, в інших військових частинах налічувалося до 3 тис. вояків. ДКНС міг використати Деснянську танкову дивізію, на аеродромі Борисполя 20 серпня мав висадитися десантний полк із Бреста та інші військові частини.

Перед керівництвом УРСР була поставлена вимога про підтримку дій ДКНС. Проти Комітету рішуче й безкомпромісно виступив Б. Єльцин, кваліфікувавши їхні дії як правореакційний антиконституційний переворот. Українське керівництво, зокрема Верховна Рада, зайняло вичікувальну позицію. Щодо верхівки Компартії України, очолюваної тоді С. Гуренком, та більшості місцевих органів влади та партійних комітетів, то вони підтримали ДКНС. Вимоги демократичної частини депутатського корпусу про необхідність скликання позачергового засідання Верховної Ради України були зігноровані.

Тільки тоді, коли московський заколот фактично було придушено, українське керівництво почало діяти. 26 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України, зважаючи на факт підтримки керівництвом Компартії України дії ДКНС, приймає указ “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України”. 30 серпня того ж року була прийнята постанова “Про заборону діяльності Компартії України”.