За матеріалами щорічного послання Президента України

до Верховної Ради України)

У Щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році”, яке надійшло до вищого законодавчого органу держави на початку червня 2013 р., зазначається, що 2012 рік в чергове продемонстрував суперечливість та мінливість сучасного світу. У Вступному Слові Президент України В.Ф. Янукович відмітив: “Непевні тенденції відновлення світової економіки після жорсткої кризи 2008–2009 рр. змінилися загостренням кризових проявів у провідних країнах світу, і насамперед – на Європейському субконтиненті. Економічні негаразди зазвичай супроводжуються підвищенням рівня соціальної напруженості, а прагнення країн світу віднайти оптимальні шляхи антикризових дій формують непрості геополітичні тенденції”.

Відтак, наша держава має продовжувати стратегію реформ, спрямованих на модернізацію всіх сфер суспільного життя. Основою нової хвилі українських реформ стала Програма економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Логіка Програми побудована з огляду на проголошені Україною євроінтеграційні орієнтири та цілі досягнення економічної стабільності й розвитку. Саме ці стратегічні орієнтири сьогодні є пріоритетними.

Вони чітко вбудовуються в концептуальні положення Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, який було прийнято 1 липня 2010 р. Зокрема, в ст. 2. Закону зазначається, що засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права, економічної і політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства.

Чотирирічною програмою “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” було поставлено мету – досягти структурної модернізації економіки за рахунок вирішення низки завдань. Зокрема, завдяки створенню клімату, сприятливого для підприємництва та бізнес-ініціативи, стабілізації державних фінансів і формування стійкої фінансової системи, модернізації інфраструктури та реформування житлово-комунального господарства, підвищення рівня енергетичної безпеки, імпортозаміщення і розвитку внутрішнього ринку, створення ринку землі. Успіх цих перетворень є ключем для досягнення національної конкурентоспроможності, забезпечення стійкого економічного зростання.

Цілком логічно, що без позитивних зрушень в економіці неможливо досягти вагомих результатів у соціальній сфері. Отже, у своєму Щорічному Посланні Президент України В.Ф. Янукович наголосив: “Не менш важливою ціллю політики реформ було визначено збереження і розвиток людського та соціального капіталу. Насамперед – за рахунок підвищення ефективності та стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти та медичного обслуговування. Такі зміни необхідні, аби припинити нарощування соціального розшарування, створити гідні умови для людей. Адже розвиток економіки – єдиний шлях до реального поліпшення умов життя кожного українського громадянина”.

Соціальна спрямованість державної політики як головний пріоритет діяльності Президента України та Уряду держави чітко вбудовуються і в концептуальні положення Стратегії національної безпеки України.

Згідно нової редакції Стратегії національної безпеки України нагальними завданнями політики національної безпеки є захист таких життєво важливих національних інтересів України:

утвердження конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення умов для вільного розвитку людини, реалізації її творчого потенціалу через різноманіття форм суспільної організації;

захист державного суверенітету України, її територіальної цілісності, недоторканності державного кордону;

створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення підвищення рівня життя і добробуту населення;

гарантування безпечних умов життєдіяльності населення, захисту і відновлення навколишнього природного середовища;

збереження і розвиток духовних і культурних цінностей українського суспільства, зміцнення його ідентичності на засадах етнокультурної різноманітності.

На першому етапі реалізації Стратегії (2012–2013 рр.) передбачено забезпечення стабілізації суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, здійснення першочергових реформ, насамперед у сфері державного управління, забезпечення необхідних організаційних й економічних умов для реформування усіх сфер суспільного життя у межах євроінтеграційного курсу, удосконалення законодавства з питань національної безпеки, розробка на основі Стратегії узгоджених між собою програмних документів щодо реформування сектору безпеки і оборони, розпочати реалізацію відповідних перетворень.

На другому етапі (2014–2015 роки) мають бути досягнуті цілі Програми економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, сформовано нову якість державної влади, у тому числі сектору безпеки і оборони.

На третьому етапі (2016 і наступні роки) передбачається коригування Стратегії на основі оцінки ефективності її реалізації.

Тобто до кола національних інтересів у соціальній сфері включено:

підвищення рівня та якості життя населення, формування та становлення середнього класу, подолання бідності;

ліквідацію соціальної нерівності, різкого розшарування населення; збереження та розвиток високопродуктивного трудового та інтелектуального потенціалу нації, посилення трудової, підприємницької та інноваційної активності;

забезпечення соціального захисту населення, адресне піклування про людину, підвищення рівня соціального забезпечення населення;

зміцнення генофонду українського народу;

поліпшення стану здоров’я населення, забезпечення його охорони на виробництві та в побуті;

забезпечення якісного фізичного та духовного розвитку людського капіталу;

становлення та розвиток громадянського суспільства;

визначення стратегії розбудови соціальної держави та формування умов її здійснення;

розвиток соціальної інфраструктури, удосконалення системи освіти, охорони здоров’я, житлових умов; забезпечення продовольчої безпеки;

визначення пріоритету загальнолюдських цінностей та механізму їх упровадження;

зміцнення моральних засад, патріотизму українського народу, розвиток його духовності;

удосконалення та розвиток системи державного та регіонального соціального управління;

інтеграцію України як рівноправного партнера до європейських міжнародних систем.

Варто зазначити, що останнім часом реалізація воєнної політики стала все більше залежати від соціального фактору. Коло питань тут надзвичайно широке: від забезпечення житлом військовослужбовців і членів їх сімей до конверсії інфраструктури вивільнених військових містечок. Без вирішення зазначених проблем досить складно підняти престиж військової служби, вирішити належним чином проблеми кадрової політики і комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом, забезпечити на належному рівні морально-психологічний стан військ (сил) та їх бойову готовність загалом. Тому вирішення всього спектру соціальних проблем має потребу в консолідації зусиль усіх гілок влади держави, Міністерства оборони України, місцевих органів, інших державних та недержавних установ і організацій.

В новій редакції Стратегії національної безпеки одним з напрямів удосконалення системи забезпечення національної безпеки України визначено системне удосконалення законодавства з питань національної безпеки, а саме: розвиток системи правових і соціальних гарантій для військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу правоохоронних органів, прирівняних до них осіб, членів їх сімей з урахуванням економічних можливостей держави і стандартів держав – членів ЄС. Також у Стратегії розглядається реформування сектору безпеки і оборони як цілісної системи шляхом стабілізації ситуації у Збройних Силах України, зупинення зниження рівня їх боєздатності та боєготовності, збереження офіцерського і сержантського корпусу, оптимізація їх структури та чисельності, відновлення технічної готовності озброєння та оновлення його складу, удосконалення системи бойової підготовки, реорганізація системи оперативного (бойового) та матеріально-технічного забезпечення і формування на цій основі невеликих за чисельністю, але ефективних, професійних Збройних Сил України, спроможних виконувати завдання оборони держави в умовах проведення позаблокової політики.

Рекомендована література

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 p.

2. Закон України “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики” від 1 липня 2010 року № 2411-VI // [Електронний ресурс] – Режим доступу –http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2411-17.

3. Указ Президента України “Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України” № 389 від 8 червня 2012 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.rnbou.gov.ua.

4. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: НІСД, 2013. – 576 с.

5. Берназюк Я.О. Послання Президента України до народу та до Верховної Ради України як офіційні документи (акти) глави держави / Я.О. Берназюк // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 63–68.