На території України

Майже сто років тому почалася одна з найбільших катастроф в історії людства – Перша світова війна (1914 – 1918 рр.). Формальним приводом для вибуху війни стало вбивство сербським студентом у червні 1914 року у боснійському місті Сараєво спадкоємця Австро-Угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда.

Це була війна між двома коаліціями держав – німецько-австрійським блоком і Антантою за економічні й політичні сфери впливу. У Першу світову війну було втягнуто 38 країн, у яких проживало 75 % населення земної кулі. До армій воюючих держав було мобілізовано 73,5 млн. осіб. За роки війни було вбито 10 млн. осіб (стільки, скільки загинуло в усіх європейських війнах за тисячу років до початку Першої світової війни). Воєнні дії велися на території Європи, Азії та Африки.

Перша світова війна започаткувала один з найтрагічніших періодів в історії українського народу. Українські землі, особливо Галичина, в умовах війни перетворилися на арену жорстоких і кривавих битв. До початку 1918 року лінія фронту проходила через українську територію, і протягом усієї війни тут перебував штаб російського Південно-Західного фронту. Понад 3,5 млн. українців у російській армії з одного боку й 250 тис. в австро-угорській з другого змушені були вбивати один одного, воюючи за інтереси чужих їм держав.

Війська Південно-Західного фронту у складі чотирьох армій, які знаходилися на території України, були розтягнуті на 450 км – від Івангорода до Кам’янця-Подільського. Їм протистояли чотири австро-угорські армії.

Воєнні дії на території України почалися вже на початку серпня 1914 року в Галичині. 18 серпня розпочався успішний наступ 8-ї армії генерала О. Брусилова. У Галицькій битві, що тривала з 23 серпня до кінця вересня, з обох боків взяли участь понад 1,5 млн. осіб: 700 тис. російських військ і 830 тис. військовослужбовців австро-угорської армії. На початку битви військово-оперативна обстановка для російських військ складалася несприятливо, однак незабаром їм вдалося перехопити ініціативу. Успішний наступ військ двох російських армій під командуванням генералів Рузського і Брусилова увінчався взяттям 21 серпня Львова, a 22 серпня – Галича.

Розвиваючи наступ, війська Південно-Західного фронту оточили і блокували добре укріплену фортецю Перемишль і до 13 вересня вийшли на рубіж за 80 км від Кракова, але їх подальший наступ був зупинений. Австро-угорська армія у ході Галицької битви втратила понад 336 тис. солдатів, з яких більше 100 тис. потрапили у полон. Росіяни у боях захопили 400 австрійських гармат. У результаті цієї битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли до карпатських перевалів, де розгорілись тяжкі бої.

Початковий період Першої світової війни закінчився переможно для Росії. У кінці 1914 року, як на Західному, так і на Східному фронтах, було припинено активні бойові дії і настало затишшя. Розпочався етап позиційної війни, що засвідчив крах німецького плану блискавичної війни. Велику роль у провалі цього плану відіграв Південно-Західний фронт російської армії, який своїми активними діями відтягнув на себе значні німецько-австрійські сили.

Протягом лютого – березня 1915 року російські армії вели бої у Карпатах. 22 березня 1915 року у ході Карпатської операції після шестимісячної облоги росіяни здобули найміцнішу австрійську фортецю Перемишль. Після цієї операції 120 тис. австрійських солдатів стали полоненими. Російські військові підрозділи штурмували Карпатські перевали, але просунутися далі не змогли.

У 1915 році Німеччина та Австро-Угорщина змінюють стратегічну спрямованість головного удару. Його центр зміщується на Східний фронт, переслідуючи мету розгрому Росії. Це дало б змогу союзникам суттєво поновити матеріальні ресурси, після чого зосередитися на розгромі Англії і Франції. На допомогу ослабленим австрійцям у квітні 1915 року прийшла німецька армія генерала Макензена. Скориставшись серйозною нестачею у росіян необхідного людського резерву й відсутністю зброї, набоїв та снарядів, німецько-австрійські війська перейшли у наступ, що отримав назву Горлицький прорив. Вони вдвічі перевершували росіян у живій силі й ушестеро в артилерії. Німецько-австрійські військові підрозділи легко прорвали російський Південно-Західний фронт під Горлицею й Тарнавом і у тяжких боях змусили армію противника покинути Галичину. Під час наступу німці та австрійці застосували проти росіян так званий “ураганний вогонь” з гармат, протистояти якому російські солдати не могли (у російській армії в окремі дні взагалі не було снарядів).

У ході цієї наступальної операції в складі австрійської армії особливо відзначився створений на початку війни легіон Українських Січових Стрільців, який нарахував 2,5 тис. військовослужбовців. Стрільці найбільше прославилися в запеклих боях за гору Маківка в Карпатах у квітні-травні 1915 року. Взяття гори, яка декілька разів переходила від однієї армії до іншої, забезпечувало надійну перешкоду подальшому просуванню противника. Мужньо билися тут і російські війська під командуванням генерала Каледіна. Бої за Маківку стали переломними у воєнних операціях 1915 року. Після їх успішного завершення німецько-австрійські війська перейшли у наступ. 9 червня 1915 року ними був зайнятий Львів, а в липні цього ж року – захоплена уся Галичина й значна частина Волині. Відступ російської армії тривав аж до середини вересня 1915 року.

Відступивши з Галичини й Буковини під натиском німецько-австрійських військ, російська армія восени 1915 року закріпилася на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно. Німецько-австрійське командування не змогло досягти своєї стратегічної мети – вивести Росію із війни, хоч вона й зазнала великих втрат. Не змогла реалізувати своїх стратегічних планів і Росія. Війна знову набула позиційного характеру.

Головнокомандуючим Південно-Західним фронтом було призначено генерала Брусилова. Досконало вивчивши обстановку на фронті, він ретельно розробив план наступальної операції. У травні 1916 року російські війська Південно-Західного фронту у ході наступу (отримав назву “Брусиловський прорив”) завдали австрійцям тяжких поразок і зайняли значну територію Галичини й Волині. Наступ припинився через загальну нестачу боєприпасів, одягу та продовольства в арміях фронту, однак він великою мірою допоміг французькій армії, яку німці у цей час сильно тіснили під Верденом. На початок вересня 1916 року Південно-Західний фронт знаходився по лінії р. Стохід – Киселин – Золочів – Бережани – Галич – Станіслав – Ворохта.

Лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917 року, коли Тимчасовий уряд, що прийшов до влади у ході Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії, почав готувати новий наступ. 1 липня розпочався Липневий наступ російської армії. Однак, через його слабку підготовленість, нестачу боєприпасів і небажання солдатів воювати, він не дав бажаних результатів. У результаті контрудару австро-німецьких військ російськими військами була залишена Галичина. Загальні втрати російської армії перевищили 150 тис. осіб.

15 грудня 1917 року Радянський уряд, що був утворений рядом партій на чолі з більшовиками після Жовтневої революції, уклав перемир’я з Центральними державами. Проте, вже у лютому 1918 року німецько-австрійські війська розпочали наступ проти Радянської Росії і 1 березня разом з військами Центральної Ради взяли Київ. Починається окупація України. Лише наприкінці 1918 року німецько-австрійські війська були виведені з України, а у червні 1919 року був підписаний Версальський мирний договір між Антантою та Німеччиною про закінчення Першої світової війни.

Рекомендована література

1. Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів: Світ, 1992. – 702 с.

2. Науменко К.Є. Галицька битва // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К.: Наукова думка, 2005. – С. 27.

3. Українські військові формування: історія та сучасність. / Герасименко М.В., Костенко Ю.І., Малюга В.М., Печенюк І.С., Сокаль І.І.: Навч. посібник. – К.: НАОУ, 2007. – 410 с.