Формування уявлень та понять про простір

Діти мають вільно орієнтуватися в приміщенні, у най­ближчому оточенні, знати дорогу до дитячого садка, ма­газину, аптеки; засвоїти просторові відношення: поряд, навколо, спереду, серед, посередині, вгорі, внизу, згори; позначати словом положення певного предмета віднос­но себе чи іншого предмета; знати, як виглядає зошит, орієнтуватися на аркуші паперу; виконувати завдання вихователя.

Ця робота запобігає виникненню численних помилок просторового характеру, які спостерігаються у дітей при засвоєнні різноманітного навчального матеріалу на уро­ках читання, письма, малювання, ручної праці, фізкуль­тури. Сформування у дошкільному віці просторових уявлень і понять є основою географічних і геометрич­них знань у майбутньому.

Вміння орієнтуватися у просторі й усвідомлення прос­торових відношень, напрямів збагачує мову дитини, ро­бить її точнішою, переконливішою, граматично правиль­ною. Через розуміння дитиною просторових відношень перед нею розкриваються змістовні зв'язки між предме­тами і явищами — причинні, цільові, наслідкові.

Формування просторових уявлень і понять здійсню­ється на. заняттях з математики, рідної мови, образо­творчої і конструкторської діяльності, під час фізкуль­турних і музичних занять, а також у процесі організації ігрової, трудової і побутової діяльності. У цій віковій групі, так само як і в попередніх, основними методич­ними прийомами є пояснення характеру розміщення предметів один відносно одного, словесне і графічне позначення напрямів і орієнтувань у просторі, вправи, дидактичні і рухливі ігри. Особливого значення, набуває схематичне зображення простору на аркуші паперу, вміння розуміти схему, визначати і змінювати напрям руху залежно від словесного чи схематичного позна­чення.

Від простого пізнання і словесного позначення просторових відношень діти переходять до самостійного від­творення цих відношень, у реальних ситуаціях. Внаслі­док цілеспрямованого навчання вони набувають умінь і навичок орієнтуватися не тільки в спеціально організо­ваному дидактичному середовищі (на столі, аркуші па­перу, у груповій кімнаті), а й у навколишньому просто­рі (на ділянці, найближчій вулиці, по дорозі з дитячого садка додому). Ця різнобічна діяльність дітей сприяє якісній перебудові знань, які стають повнішими й усвідомленішими. Так, уміння дітей аналізувати простір широко використовуються при обстеженні форми пред­мета. Діти виділяють протилежні сторони, кути, верхню і нижню бічні грані (сторони). Спираючись на вміння просторової орієнтації, діти точніше характеризують (описують), наприклад, форму будівельних деталей і залежність побудови від особливостей форми, перекону­ються в тому, що цеглинки можна ставити на будь-яку грань, проте стійкіші вони на широкій грані. Куб стій­кий на всіх гранях. Вихователь показує зразок двох варі­антів побудови стола і канапки. Діти мають у своєму роз­порядженні набір цеглинок, кутів, брусків різних розмі­рів і забарвлення. Разом з дітьми вихователь розглядає частини конструкції: в одного стола опора з брусків, у другого — з цеглинок. Бруски встановлені на маленькій грані, цеглинки — на вузькій, довгій, щоб стіл був міц­ним. Кришка першого стола з пластинки, другого — з цеглинок, встановлених на широкій грані. Діти практич­но переконуються, що кришка з цеглинок не тримається.

Діти вчаться аналізувати конструкції, ґрунтуючись на знаннях особливостей геометричних фігур. Вони ви­діляють ознаки трикутної, квадратної і круглої форм. Малюючи, діти використовують лінії різної конфігура­ції і напряму (пряма, крива, горизонтальна, вертикаль­на, ламана). Цілком очевидно, що композиція малюнка залежить від того, як діти сприймають простір. Тому вихователь на заняттях з образотворчої діяльності спи­рається на ці знання, одночасно уточнюючи й розширю­ючи їх.

Значну увагу в роботі з дітьми сьомого року життя слід приділяти розглядуванню картин, ілюстрацій, фото­графій, при якому дитина визначає положення предме­тів, позу людей, розміщення частин тіла тощо. Діти пояснюють окремі поняття, вирази, характеризують напрям, відстань, відношення у просторі. Вихователь запитує: «Що означають вирази: «біля мосту», «під мостом», «через міст», «навпроти будинку», «біля дитячо­го садка», «вдалині».

Велика увага на заняттях з математики приділяєть­ся вправам, пов'язаним з орієнтуванням на обмеженій площині: столі, аркуші паперу, картці^!. Як методичні прийоми, що сприяють уточненню і закріпленню цих умінь, вихователь часто використовує зорові (рис. 14) і слухові диктанти. Так, під диктовку вихователя діти розкладають на аркуші паперу площинні геометричні фігури. «У центрі аркуша,— каже вихователь,— покла­діть квадрат, праворуч від нього — прямокутник, ліво­руч — круг, між квадратом і прямокутником — ромб, а попереду круга — трикутник., Назвіть усі геометричні фігури по порядку зліва направо». Поступово такі зав­дання ускладнюють як збільшенням кількості фігур, так і зміною характеру розміщення. Діти розміщують пред­мета не тільки в лінійному порядку, а й спираючись на умовний поділ простору по горизонталі і вертикалі. На­приклад, вихователь дає завдання: «У правому верхньо­му куті покладіть круг, у лівому нижньому — трикутник».

Важливе значення у цій групі набувають робота із зошитом ї прищеплення дітям деяких практичних умінь і навичок орієнтуватися на аркуші паперу. Дітей вчать виділяти аркуш, сторінку, верхню і нижню частини ар­куша, а також поле сторінки, проводити лінії згори до­низу.

Дітям пропонується відповісти на деякі запитання, виконати завдання: «Яку форму має сторінка? Скільки на ній кутів? Скільки з них верхніх, правих, лівих? Ді­ти, поставте на сторінці крапку. Від крапки полічіть вправо чотири клітинки і знову поставте крапку, потім так само полічіть вниз і вліво по чотири клітинки і також поставте крапки. Тепер сполучіть усі крапки так, щоб утворився квадрат. Розділіть цей квадрат на чотири рівні частини. Які фігури утворились? (Квадрати, трикутни­ки)». Робота виконується поступово відповідно до зав­дань вихователя.

Дуже корисними є задачі на кмітливість. Наприклад: «Відгадайте, в якому порядку сидять Наталка, Оленка і Сергійко, якщо Наталка ліворуч від Оленки, а Оленка праворуч від Наталки і між Наталкою і Сергійком» або «Йшов чоловік у місто, а назустріч йому йшло чет­веро знайомих. Скільки чоловік йшло у місто?»

Нижче подаємо конспект заняття з математики з ви­користанням художнього слова за казкою Н. Забіли «Про Півника та Курочку і про хитру Лисичку».

Мета заняття. Вправляння дітей у лічбі в межах семи, у розрізненні і називанні чисел і цифр від одного до семи, у порівнянні суміжних чисел у межах семи, за­кріплення вміння визначати положення того чи іншого предмета стосовно іншого. Виховувати позитивне став­лення до художнього слова.

Обладнання. Дошка-аплікатор; площинне зоб­раження горіхів (на магнітній основі); макети кущів, білоягідника, ліщини, шипшини, гілки яблуні, хаток зайця, лисиці; план залу, на якому схематично зобра­жені: фортепіано, стілець, дитячі стільчики, двері, вік­на, кущі, дерева; м'яч діаметром 10—15 см.

Хід заняття. Вихователь повідомляє дітям, що сьогодні вони побувають у казці «Про Півника та Ку­рочку і про хитру Лисичку».

— Жили собі Півник та Курочка. Набридло їм якось удома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу. Ось ідуть вони зеленим гаєм. Навколо вітерець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ними ягід­ки, як червоне намистечко.

Діти підходять до двох кущів з. ягодами. Завдання «Хто швидше назве», вихователь пропонує уважно роз­глянути кущі (на них листя жовтого, червоного, зеленого кольорові ягоди — білі, червоні). Називає число, а діти у відповідь — чого саме (листочків, ягід) така сама кіль­кість.

Наприклад: сім червоних ягід, сім білих ягід. Виграє той, хто швидко і правильно назве всі предмети, кіль­кість яких відповідає заданій. Інше завдання — скласти букет з красивих листочків (зелених, жовтих) по п'ять-сім штук — виконують кілька викликаних дітей, решта перевіряє.

Наступний об'єкт — хатинка, яка ледь виглядає: з-під кущів. Вихователь нагадує, що Півник і Курочка підійшли до неї, і Курочка попрохала: «Півник-когутик, зламай мені прутик із зеленими листочками, з червони­ми ягідками».

— Тільки Півник хотів зламати прутика, як з-під кущика Зайчик зі своєї хатки: «Хто тут ходить по моєму гаю? Хто, хто мої кущики ламає?» Півник і Курочка злякалися, але Зайчик був добрий, до того ж він любив бавитися м'ячем. Тому й запропонував подорожнім пограти у гру «Впіймай м'яч» і, пообіцяв пригостити їх ягодами. Це цікава гра, то, може, й ми пограємо?

Діти стають півколом. Домовляються, до якого чис­ла лічитимуть (наприклад, до семи). Дорослий кидає м'яч дитині і називає певне число, вона ловить м'яч і лічить далі до домовленого числа. Полічивши, кидає, м'яч вихователеві. При правильному виконанні завдання всі плещуть у долоні.

— Півник і Курочка дістали від Зайця смачні ягоди. Я вам показуватиму цифри — спочатку ту, що відповідає кількості ягід у Півника, а потім цифру за кількістю ягід, що є у Курочки. (Показує цифри 6 і 7, треба назвати їх, зіставити і сказати, яке число більше і на скіль­ки). Вихователь пропонує пройти далі по шляху ман­дрівників — до куща з горішками.

— Курочка й тут попросила Півника: «Півник-когутик, зламай мені прутик, де листя зеленіше, де горіхів; рясніше».

Аж ось озвалася Білочка: «Хто тут ходить у моєму лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі?» Вона запропо­нувала подорожнім своє завдання: визначити, де є го­рішки, а потім пригостила ними. Давайте і ми з вами попрацюємо так само. Звертає увагу на дошку-аплікатор, у різних місцях якої (праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, посередині) розміщені горішки на магнітній основі. Указкою показує на горіх, діти називають, де він містить­ся. Після виконання завдання на орієнтацію у просторі продовжується мандрівка у казку:

— Півник та Курочка йдуть далі. Опинилися біля дерева з яблучками, і Курочка знову просить: «Півник-когутик, зламай мені прутик — хоча б невеличкий, хоч дві кислички!» На ці слова з хатинки під яблунькою вийшла Лисичка: «Ах, прошу, прошу до мене в гості. Відпочиньте в моїй хатинці, у мене є тут для вас гостинці — найкращі яблука, смачні горішки...» Ви знаєте — Лисиця дуже хитра, тож загадала вона Півнику й Ку­рочці віднайти у себе яблука й горішки, а сама тим ча­сом побігла до Вовка, щоб запросити його до смачного обіду. Давайте поміркуємо, де вона могла приховати яблука і горіхи. Провадиться гра «Секрети»: вихователь показує дітям план залу і разом з ними відтворює зоб­раження реальних предметів. Повідомляє, що в залі теж заховані гостинці в торбинках, а на плані червоними кружечками позначено місця схову. Двом-трьом дітям пропонується відшукати секрети. Кожен самостійно ви­конує завдання. Виграє той, хто швидше знайде свій «сек­рет». Нагадавши, що Лисиця побігла до Вовка, вихова­тель^ заспокоює дітей: Заєць і Білка встигли визволити друзів. Ті радо попрямували далі й спинилися на чарів­ній галявині, де пограли у цікаві ігри. Пропонує пограти у гру «Відгадай, чий голос».

Узявшись за руки, діти утворюють коло, в центрі стоїть ведучий із заплющеними очима., йдуть по колу вправо, промовляючи: «Дружно діти один, два, три! Ра­зом ліворуч повернемо». Усі разом повертаються і йдуть в інший бік. Потім промовляють: «Скок, скок, скок — відгадай чий голосок». Слова «Скок, скок, скок» гово­рить тільки одна дитина, заздалегідь призначена вихо­вателем, після, цього ведучий розплющує очі й намага­ється відгадати, хто сказав. Хто вгадує, той стає веду­чим, і гра триває.

Дуже важливо сформувати у дітей початкові форми понятійного, логічного мислення. Перехідним етапом до такої форми є вміння виконувати дії подумки, коли вони виступають у вигляді узагальнених перетворень схема­тизованих образів предметів. Проте щоб у, дитини сфор­мувалася така форма мислення (форма схематизованих образів}, треба систематично, цілеспрямовано ознайом­лювати їх з графіками, схемами, моделями. Так, вихо­ватель пропонує дітям визначити довжину прямої та ламаної ліній (яка з них коротша,), знайти за заданою-схемою-графіком предмет, шлях до нього (рис. 15, 16).

Так поступово діти вчаться орієнтуватися у просторі, аналізувати розміщення в ньому предметів.