Поняття і види юридичних фактів

Важлива сторона в існуванні та динаміці правовідносин – юридичні факти.

Юридичний факт – це передбачені гіпотезою правової норми конкретні життєві обставини, з настанням яких пов'язані виникнення, зміна і припинення правовідносин.

ВИДИ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ:

За характером наслідків:

1. правоутворюючі (укладення трудового договору, коли роботодавець і працівник стають носіями прав і обов'язків);

2. правозмінюючі (обмін житлової площі тягне зміну об'єкту правовідносин);

3. правоприпиняючі (продаж майна, припиняє право власності).

Один і той самий факт у різних правовідносинах може мати різні наслідки одночасно.

За вольовою ознакою:

1. дії (з волі суб'єктів):

а) правомірні (юридичні акти і юридичні вчинки);

б) неправомірні (злочини, проступки);

2. події (незалежно від волі суб'єктів).

За складом:

1. прості;

2. складні (юридичні склади).

За характером дій у часі:

1. одноактні;

2. триваючі (так звані юридичні стани) – перебування у шлюбі.

Факти можуть бути обумовлені реальними обставинами. Водночас існують факти, обумовлені можливими обставинами /презумпціями/.

ПРАВОВА ПРЕЗУМПЦІЯ – це закріплене в законодавстві припущення про наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що може призвести до виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Правові презумпції поділяються на:

1. незаперечні – такі припущення про існування певного факту, що не вимагають доведення і не підлягають сумніву (презумпція недієздатності неповнолітнього);

2. заперечні – припущення існування певного факту, що мають юридичне значення доти, доки у відношенні цього факту не встановлене інше (презумпція невинності, визнання особи померлою).

Основна рекомендована література

1. Теорія держави і права /За ред. академіка М. В. Цвіка, проф. О. В. Петрішина, доц. В. Д. Ткаченка. – Х.: Прапор. – 2002. – С. 333-347.

2. Скакун О. Ф. Теория права и государства. – Х.: Консум, 2000. – С. 374-409.

3. Загальна теорія держави і права /За ред. проф. В. В. Копєйчикова. – К., 1996. – С. 190-197.

Додаткова література

1. Варламова Н. В. Правоотношения: философский и юридический подходы // Известия высших учебных заведений. – М.: Правоведение. – 1991. – № 4.

2. Гревцов Ю. И. Правовое отношение и осуществление права. – Ленинград, 1987. – С. 13-21.

3. Погребной И. М. Теория права: Учебное пособие. – Х.: Основа, 2003. – С.333-348.

4. Протасов В. Н Правоотношения как система. – М., 1991 Гл 2.

5. Протасов В. Н. Категория “Объект правоотношения” // Сов. государство и право. – М. – 1988. – № 2.

6. Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави та права. – К., 1996. – С. 102-106.

7. Рабінович П. М. Правовідносини // Українська радянська енциклопедія. Вид 2 Т.8. – К., 1982.

8. Теория права и государства /Под ред. проф. В. В.Лазарева. – М., 1996. – С. 154-164.

9. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974.

10. Хропанюк В. Н. Теория государства и права. – М., 1996, с. 306-329.

11. Юридичний словник-довідник. – К., 1996. (Відповідні статті.)

ТЕОРІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА

1. Поняття й основні форми реалізації норм права.

2. Правозастосування як особлива форма реалізації норм права. Поняття і риси.

3. Основні стадії процесу застосування норм права.

4. Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види.