Поняття і види правовідносин

Правовідносини в юридичній науці виділяється в якості однієї з найважливіших фундаментальних категорій.

Халфіна Р. О. Так визначає правовідносини: “це форма, у якій абстрактна норма права здобуває своє реальне буття, втілюючи в реальних, конкретних суспільних відносинах. Воно виражає особливий вид зв'язку права з регульованими суспільними відносинами, у яких діалектично сполучаються абстрактні норми з конкретністю даного життєвого стосунку”. Таким чином, правовідносини є формою і показником реалізації права. Норми права і правові відносини, що складаються на їх основі утворюють ядро постійного юридичного середовища, у якому безупинно знаходяться, обертаються учасники соціального спілкування.

Рабінович П. М. ПРАВОВІДНОСИНИ – це передбачені гіпотезою юридичної норми ідеологічні суспільні відносини, що виражаються у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права.

Алексєєв С. С. ПРАВОВІДНОСИНИ – це зв'язок між суб'єктами, що мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Зміст вищевикладеного полягає в тому, що коли будь-хто має суб'єктивне право, то неминуче на комусь іншому лежить юридичний обов'язок якщо і не робити певні дії, то хоча б не перешкоджати діям носія права – визнавати (поважати) їх. І навпаки: якщо особа несе юридичний обов'язок, то виходить, є інша особа, яка має право і може вимагати виконання цього обов'язку, тобто вони зв'язані правовідносинами.

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВОВІДНОСИН:

1. Це зв'язок між особами, що виникає на основі норм права.

2. Це зв'язок між особами, через їх суб'єктивні юридичні права й обов'язки.

3. Цей зв'язок підтримується (гарантується) примусовою силою держави.

4. Цей зв'язок тією чи іншою мірою має індивідуалізований характер за своїми суб'єктами:

а) повна двостороння індивідуалізація – всі учасники правовідносин визначені;

б) однобічна індивідуалізація – визначена одна зі сторін (правовідносини з приводу права власності);

в) строго визначена загальність прав і обов'язків (державно-владні правовідносини).

Правовідносини в МПР (механізмі правового регулювання) виконують три основні функції:

- фіксують коло осіб, на яких, у той чи інший момент, поширюється дія даних юридичних норм;

- закріплюють конкретну поведінку, яку можуть чи повинні здійснювати особи;

- є умовою для можливого приведення в дію спеціальних юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Правовідносини мають вольовий характер:

а) обумовлені державною волею;

б) зв'язані з індивідуальною волею.

ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН:

1. За галузевою приналежністю:

– конституційно-правові;

– цивільно-правові;

– кримінально-правові;

– адміністративно-правові тощо.

2. За ступенем індивідуалізації:

– загальні – суб'єкти поіменно не визначені;

– конкретні – суб'єкти визначені індивідуально.

3. За кількісним складом суб'єктів:

– прості (між 2-ма суб'єктами);

– складні (між 3-ма і більше суб'єктами).

4. За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами:

– односторонні (кожна сторона має тільки права чи обов'язки);

– двосторонні (кожна сторонамає і права й обов'язки).

5. За характером дій зобов'язаного суб'єкта:

– активні (суб’єкт повинний зробити певні дії);

– пасивні (суб’єкт повинний утриматися від здійснення певних дій).

6. За елементом юридичної норми (диспозиції чи санкції):

– регулятивні (спрямовані на встановлення прав і обов'язків);

– охоронні (спрямовані на реалізацію мір відповідальності і захист суб'єктивних прав).

7. За рівнем регульованих відносин:

– матеріальні;

– процесуальні.