Поняття і види суб'єктів правовідносин

Суб'єкт правовідносин – це правоздатний суб'єкт громадського життя, що є носієм юридичних прав і обов'язків.

Суб'єкт правовідносин – це фізична чи юридична особа, яка володіє властивістю правосуб'єктності і виступає стороною в регульованих правом суспільних відносинах.

Суб'єкт права на думку професора Алексєєва С.С. – це особа, що володіє правосуб'єктністю.

ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ – це передбачена нормами права здатність особи бути учасником правовідносин, тобто це засіб визначення кола суб'єктів правовідносин.

Правосуб’єктність формується з трьох складових елементів:

- правоздатність;

- дієздатність;

- деліктоздатність.

ПРАВОЗДАТНІСТЬ – це закріплена в законодавстві і забезпечена державою можливість суб'єкта мати юридичні права і юридичні обов'язки, тобто просто володіти ними.

Якісна сторона правоздатності визначається етапами її виникнення та припинення. Так, у фізичних осіб загальна правоздатність виникає з моменту народження (початок фізіологічного процесу народження). Частково правоздатність може виникати і на більш ранньому етапі. Так, право на життя, що захищається чинним законодавством в Україні, у людського плоду виникає, приблизно, з 12 тижня розвитку тому, що кримінальним законодавством (в Україні) передбачається відповідальність за незаконне переривання вагітності (аборт). Припинення загальної правоздатності у фізичних осіб настає у зв'язку з біологічною смертю. Тут важливо враховувати відмінність видів смерті клінічної і біологічний. Ці особливості вивчені медичною наукою і використовуються в юриспруденції. Частково правоздатність фізичних осіб здатна переживати людину. Так право особи на передачу майна в спадщину здійснюється уповноваженими суб'єктами вже після її смерті. Іншими словами, право такого суб'єкта реалізується вже після його смерті.

У юридичних осіб правоздатність виникає з моменту офіційної реєстрації та припиняється при ліквідації, реорганізації таких підприємств, установ, організацій (передбачається законодавством також припинення правоздатності відповідно до рішення, постанови суду).

ДІЄЗДАТНІСТЬ – це закріплена в законодавстві і забезпечена державою здатність особи самостійними діями здійснювати юридичні права і виконувати юридичні обов'язки.

Це розмежування стосується в основному громадян, тому що здатність своїми діями самостійно здійснювати права й обов'язки залежить від віку і стану здоров’я (зокрема психічного стану) особи. Малолітній, душевнохворий – є правоздатними, але не у всіх випадках дієздатними. У відношенні таких громадян установлюється опіка чи піклування.

ДЕЛІКТОЗДАТНІСТЬ – здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення.

Види суб'єктів правовідносин:

1. ЛЮДИ (фізичні особи): громадяни держави, іноземці, особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадянством (біпатриди), біженці і т. ін.

2. ОБ'ЄДНАННЯ (юридичні особи).

Юридична особа – це підприємство, організація, установа, що володіє відособленим майном, зареєстрованим статутом своєї діяльності, юридичною адресою, печаткою, рахунком у фінансовій банківській установі (статистичним і податковим кодами), правом виступати в якості позивача чи відповідача в цивільному, господарському чи третейському судочинстві і від свого імені здобувати і реалізовувати права і виконувати юридичні обов'язки.

Юридичні особи бувають:

а) державні (держава в цілому, державні організації);

б) суспільні (організації, рухи, органи громадської самодіяльності, підприємства й установи).

3. СОЦІАЛЬНІ СПІЛЬНОСТІ: народ (нація), територіальні спільності, трудові колективи.

Алексєєв С. С. розрізняє наступні види суб'єктів правовідносин:

1. ІНДИВІДУАЛЬНІ СУБ'ЄКТИ (як і у працях П.М. Рабіновича).

2. ОРГАНІЗАЦІЇ (некомерційні і комерційні організації – держорганизації, приватні фірми, суспільні об'єднання і т. ін.).

3. ДЕРЖАВА, ДЕРЖАВНІ І МУНІЦИПАЛЬНІ ОБ'ЄДНАННЯ (держава, держутворення – республіка, область, край, муніципальні адміністративно-територіальні утворення – міста). Необхідно бачити розходження правосуб'єктності особи у сфері публічного права й в сфері приватного права. У сфері публічного права – це, в основному, питання юридичної субординації і підпорядкованості. У сфері приватного права – існує принципова юридична рівність усіх суб'єктів незалежно від їхнього статусу.

Види правоздатності:

1. загальна – здатність особи бути взагалі суб'єктом права;

2. галузева – здатність особи бути учасником галузевих правовідносин;

3. спеціальна – здатність особи бути учасником певного кола правовідносин у межах окремої галузі права.