Види тлумачення-роз'яснення

За юридичним значенням – офіційне (автентичне, делеговане), неофіційне (повсякденне, професійне, доктринальне).

Офіційне тлумачення – це діяльність, що випливає з компетенції державних органів і посадових осіб та є роз'ясненням ними змісту і суті норми права, яке є юридично обов'язковим для застосування на практиці (тягне за собою обов'язкові юридичні наслідки). Офіційне тлумачення покликане забезпечити єдність розуміння законів і, на цій основі, єдність їх застосування на всій території держави.

Неофіційне тлумачення – це роз'яснення змісту норм права, що не є юридично обов'язковим для застосування на практиці (не призводить до обов'язкових юридичних наслідків). У залежності від сили авторитету інтерпретатора, рівня його компетентності, тобто глибини знання і розуміння їм предмету, про який йдеться, розрізняють три різновиди неофіційного тлумачення: повсякденне, професійне, доктринальне.

Повсякденне тлумачення – це роз'яснення змісту норм права не юристами (громадянами в побуті).

Професійне тлумачення – це роз'яснення змісту норм права юристами-практиками (юрисконсультами, адвокатами, суддями, прокурорами і т. д.).

Доктринальне тлумачення – це засноване на розгорнутій аргументації висновків роз'яснення змісту норм права юристами-вченими (у лекції, статті, монографії, коментарі до закону і т. ін.). Доктринальне тлумачення не слід протиставляти офіційному. Останнє також є науково обґрунтованим. Наприклад, із 1963 р. при Верховному Суді України діє Науково-консультаційна рада, що, зокрема, приймає мотивовані рекомендації з проектів роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Однак, на відміну від актів доктринального тлумачення в актах офіційного тлумачення закріплюючих висновки, які розкривають зміст норм, що тлумачаться, закріплюються без обґрунтування науково-консультативної ради.